12 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2402/17
Категорія: 11 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
апелянта - ОСОБА_1
представника відповідачів - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області про скасування доручень на проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого, -
25 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень (а.с. 113-123) просив суд:
- скасувати доручення ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України в особі начальника управління ОСОБА_4 від 10.04.2017 року №14 та від 04.05.2017 року №16 на проведення в період з 05.05.2017 року по 11.05.2017 року та в період з 06.06.2017 року по 08.06.2017 року перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень розпорядника майна у справі №916/2573/16 про банкрутство ДП «ДГ «Богунівська Еліта» ІСГ Причорномор'я НААН України»;
- скасувати доручення Міністерства юстиції України в особі директора департаменту з питань судової роботи та банкрутства ОСОБА_5, викладеного в листі за його підписом №196/3850-0-33-17/94 від 17.02.2017 року «Щодо перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень розпорядника майна у справі №916/2573/16 про банкрутство ДП «ДГ «Богунівська Еліта» ІСГ Причорномор'я НААН України».
Постановою від 31 травня 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права та ухвалення неправильного судового рішення.
Так апелянт зазначає, що на час прийняття та реалізації оскаржених документів він втратив статус арбітражного керуючого у справі про банкрутство № 916/2573/16, внаслідок чого відповідачі втратили право на призначення та проведення позапланової перевірки, яке визначено у ст. 106 Закону України»Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
Також апелянт посилається на порушення відповідачами приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (ст. 3, 4, 5, ч. 2 ст. 6)
Представник відповідачів надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на помилковість доводів апеляційної скарги, на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 31.05.2013 року Міністерством юстиції України видане свідоцтво №284 на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Також суд першої інстанції встановив, що господарським судом Одеської області ухвалою від 24 жовтня 2016 року по справі №916/2573/16 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Дослідне господарство «Богунівська Еліта» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» та призначено розпорядником майна зазначеного підприємства арбітражного керуючого ОСОБА_1 (а.с. 22-27).
В подальшому, ухвалою господарського суду Одеської області від 27 березня 2017 року по справі №916/2573/16 арбітражного керуючого ОСОБА_1 звільнено за його заявою від виконання повноважень розпорядника майна ДП «Дослідне господарство «Богунівська Еліта» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» (а.с. 28-29).
Оскільки позивач має свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інформація щодо нього внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, він має посвідчення, печатку, уклав договір страхування професійних ризиків арбітражних керуючих, суд першої інстанції відхилив доводи позивача, про те, що він на даний час не є арбітражним керуючим, враховуючи його звільнення від виконання обов'язків арбітражного керуючого ДП «Дослідне господарство «Богунівська Еліта» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» за рішенням суду, а тому він не є суб'єктом, який може бути перевірений органами юстиції України у відповідності до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого 27.06.2013 року наказом Міністерства юстиції України № 1284/5.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та із змісту рішень господарського суду Одеської області про призначення позивача розпорядником майна ДП «Дослідне господарство «Богунівська Еліта» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» та звільнення від виконання цих обов'язків, суд призначає розпорядника майна з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а у відповідності до ст. 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» існують певні підстави для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), до яких не відноситься рішення господарського суду про звільнення арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна підприємства та в разі припинення діяльності арбітражного керуючого його свідоцтво анулюється та він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач незалежно від виконання обов'язків розпорядника майна підприємства є арбітражним керуючим, який може бути обраний та призначений для виконання повноважень розпорядника майна підприємства у відповідності до ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та арбітражний керуючий втрачає свій статус тільки в разі припинення діяльності з підстав передбачених законодавством, анулювання свідоцтва на право зайняття діяльністю та виключення його з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Також суд першої інстанції зазначив, що нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст. 106, 109, 113) передбачено право органів юстиції на здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих шляхом проведення планових та позапланових перевірок, на підставі яких до них можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення, в тому числі, позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Перевіряючи доводи адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що в.о. директора Інституту сільського господарства «Причорномор'я» НААН України» звернувся до Міністерства юстиції України із зверненням щодо недопущення незаконного виведення активів з державної власності зацікавленими особами через банкрутство державного підприємства, в якому зазначив, в тому числі, про прийняття участі арбітражним керуючим ОСОБА_1, якого призначено розпорядником майна ДП «Дослідне господарство «Богунівська Еліта» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України», у здійсненні банкрутства більш як 100 підприємств, які не відновили платоспроможність та просив вжити відповідних заходів реагування з метою недопущення доведення до банкрутства державного підприємства (аркуші справи 147-149).
Враховуючи зазначені обставини, Міністерством юстиції України направлене до ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області доручення, оформлене листом №196/3850-0-33-17/94 від 17.02.2017 року про проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень розпорядника майна у справі №916/2573/16 про банкрутство ДП «ДГ «Богунівська Еліта» ІСГ Причорномор'я НААН України» (а.с. 146).
Суд першої інстанції встановив, що на підставі доручення Міністерства юстиції України та звернення директора Інституту сільського господарства «Причорномор'я» НААН України» начальником ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області оформлено доручення комісії у складі заступника начальника відділу з питань банкрутства та провідного спеціаліста цього відділу на проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 10 квітня 2017 року №14 (а.с. 150-151).
Таким чином, оскільки до Міністерства юстиції надійшло звернення юридичної особи, щодо проведення контролю діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень розпорядника майна, суд першої інстанції дійшов висновку, що у органів юстиції були всі підстави для здійснення контролю за діяльністю позивача та проведення щодо нього позапланової перевірки у відповідності до Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого 27.06.2013 року наказом Міністерства юстиції України № 1284/5.
Також суд першої інстанції встановив дотримання відповідачами приписів п. 1.2, 1.3, 2.1, 2.6, п. 2.7, 2.8, 2.13, 2.15, 2.15.1, 2.15.2 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого 27.06.2013 року наказом Міністерства юстиції України № 1284/5, що підтверджено наявними в матеріалах справи доручення Міністерства юстиції на проведення перевірки позивача враховуючи надходження звернення юридичної особи, доручення ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області на проведення позапланової перевірки позивача, в якому міститься підстава перевірки, вид перевірки, склад комісії, дані про особу яку необхідно перевірити, місце проведення перевірки, предмет перевірки, строки, тощо, тобто наявні документи відповідають вимогам законодавства.
Суд першої інстанції встановив, що на підставі доручення ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області оформлено посвідчення на проведення перевірки №13 від 10 квітня 2017 року (а.с. 152-153) та повідомлення про проведення перевірки №12 від 10 квітня 2017 року (а.с. 154-155), в якому зазначені питання перевірки, її місце, перелік документів, які арбітражний керуючий зобов'язаний надати комісії для перевірки та строк їх надання, тощо.
Відповідно до листа ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області №10-13/3084 від 10.04.2017 року позивачу направлені повідомлення про проведення перевірки, посвідчення на проведення перевірки, копії звернення на підставі якого проводиться перевірка, копії доручення Міністерства юстиції України та в матеріалах справи містяться докази вручення позивачу зазначених документів поштою, електронною поштою, тощо (а.с. 156-160).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про додержання відповідачами вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого 27.06.2013 року наказом Міністерства юстиції України № 1284/5 в частині призначення проведення перевірки позивача, складення всіх необхідних документів для цього, наявності підстав для її проведення, належного повідомлення про перевірку позивача, тощо.
Доводи позивача про повторне проведення перевірки, про не можливість складення двох доручень з різними датами проведення перевірки та, як наслідок, порушення відповідачами вимог законодавства, суд першої інстанції відхилив так як вважає, що вони не обґрунтовані.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень п. 2.16 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого 27.06.2013 року наказом Міністерства юстиції України № 1284/5, органу контролю у виняткових випадках, якщо проведення перевірки з об'єктивних підстав є не можливим, надано право перенесення її дати.
Суд першої інстанції встановив, що позивач 04 травня 2017 року звернувся до ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про перенесення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з об'єктивних підстав, в тому числі, у зв'язку із перебуванням на лікарняному (а.с. 162), внаслідок чого дорученням ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області №16 від 04.05.2017 року термін проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 перенесений на період з 06.06.2017 року по 08.06.2017 року (а.с. 163-164) з оформленням на підставі цього доручення посвідчення на перевірку, повідомлення про проведення перевірки та направленням цих документів позивачу з метою його належного сповіщення про дату проведення перевірки, які позивач отримав, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 165-175).
Суд першої інстанції зазначив, що у цьому випадку повторної перевірки позивача ОСОБА_3 територіальним управлінням юстиції в Одеській області не проводилося, оскільки доручення на проведення перевірки в травні не було реалізовано з об'єктивних причин (хвороби позивача), термін проведення перевірки перенесений органом контролю, про що складені відповідні документи та позивач про ці обставини сповіщений належним чином.
Також суд першої інстанції визнав необґрунтованими твердження позивача про необхідність при призначенні щодо арбітражних керуючих перевірки керуватися вимогами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки арбітражний керуючий приймає участь у господарській діяльності суб'єкта господарювання та спрямовує свої дії на захист суб'єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, тобто діяльності уповноважених органів щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Таким чином, суд першої інстанції зауважив, що державний нагляд у сфері господарської діяльності стосується діяльності суб'єкта господарювання в цілому, а не його посадових осіб чи його розпорядників майна, в той час як арбітражний керуючий, як окрема фізична особа, що отримала свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, не є суб'єктом господарювання, не виступає від свого імені та в своїх інтересах, а здійснює діяльність в інтересах суб'єкта господарювання, розпорядником якого він призначений.
Крім того, результати перевірки арбітражного керуючого тягнуть за собою негативні наслідки саме для арбітражного керуючого, зокрема, у вигляді дисциплінарної відповідальності, яке не має негативних наслідків для суб'єкта господарювання розпорядником майна якого він призначений.
Також суд першої інстанції звернув увагу на ту обставину, що відповідно до положень Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого 27.06.2013 року наказом Міністерства юстиції України № 1284/5, підставами для проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого можуть бути виявлені недостовірні дані, заявлені в документах поданих арбітражним керуючим для отримання свідоцтва про право на здійснення такої діяльності, неподання документів звітності бо недостовірних даних в ній, перевірка виконання арбітражним керуючим розпоряджень, виданих на підставі перевірок, невиконання вимог рішень господарського суду у справах про банкрутство, які не стосуються безпосередньо діяльності суб'єкта господарювання, розпорядником майна якого він призначений, а стосуються його діяльності в статусі арбітражного керуючого (розпорядника майна), що виключає можливість застосування до таких перевірок положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Зазначив суд першої інстанції також і про те, що свідченням можливості проведення перевірки арбітражного керуючого незалежно від призначення його господарським судом розпорядником майна є положення Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) щодо можливості перевірки арбітражного керуючого з підстави виявлення недостовірних даних, заявлених в документах поданих для отримання свідоцтва та щодо поширення цього Порядку на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих.
Оскільки за приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,
Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Предметом спору в цій справі є правомірність:
- доручення ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України в особі начальника управління ОСОБА_4 від 10.04.2017 року №14 та від 04.05.2017 року №16 на проведення в період з 05.05.2017 року по 11.05.2017 року та в період з 06.06.2017 року по 08.06.2017 року перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень розпорядника майна у справі №916/2573/16 про банкрутство ДП «ДГ «Богунівська Еліта» ІСГ Причорномор'я НААН України»;
- доручення Міністерства юстиції України в особі директора департаменту з питань судової роботи та банкрутства ОСОБА_5, викладеного в листі за його підписом №196/3850-0-33-17/94 від 17.02.2017 року «Щодо перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень розпорядника майна у справі №916/2573/16 про банкрутство ДП «ДГ «Богунівська Еліта» ІСГ Причорномор'я НААН України».
Сторонами у справі не оспорюється той факт, що ОСОБА_1 31.05.2013 року Міністерством юстиції України видане свідоцтво №284 на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та відомості щодо апелянта внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Відповідно до матеріалів справи (а.с. 22-27) господарським судом Одеської області ухвалою від 24 жовтня 2016 року по справі №916/2573/16 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Дослідне господарство «Богунівська Еліта» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» та призначено розпорядником майна зазначеного підприємства арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 березня 2017 року по справі №916/2573/16 арбітражного керуючого ОСОБА_1 звільнено за його заявою від виконання повноважень розпорядника майна ДП «Дослідне господарство «Богунівська Еліта» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» (а.с. 28-29).
Як при зверненні до суду першої інстанції, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 у якості обґрунтувань неправомірності оскаржених наказів та у якості помилкових висновків суду першої інстанції зазначає, що у зв'язку з постановленням господарським судом Одеської області ухвали від 27.03.2017 року в справі про банкрутство №916/2573/16, він втратив статус арбітражного керуючого в цій справі, внаслідок чого відповідачі позбавлені права перевіряти його діяльність, як арбітражного керуючого, під час виконання ним повноважень розпорядника майна у справі №916/2573/16 про банкрутство ДП «ДГ «Богунівська Еліта» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України», посилаючись при цьому на приписи ст. 1, ст. 4, ч. 1 ст. 98, ст. 112, ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Апеляційний суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначений термін «арбітражний керуючий» - як фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України
Проте статус особи, як арбітражного керуючого, визначений розділом VIII Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Так, відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 97 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше трьох років або одного року на керівних посадах після отримання повної вищої освіти, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлює державний орган з питань банкрутства.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Державний орган з питань банкрутства, за рекомендацією кваліфікаційної комісії, видає свідоцтво, яке не обмежено строком дії, про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Статтею 106 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» врегульоване питання контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Зазначена норма передбачає проведення, зокрема позапланових (виїзних та не виїзних) перевірок які здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства.
Правовий аналіз зазначених норм закону дає можливість дійти висновку, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих, у вигляді, окрім іншого, проведення позапланових перевірок, пов'язаний лише з надходженням звернень громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. У цьому випадку законодавець не пов'язує обов'язкову наявність факту призначення особи, яка здійснює діяльність арбітражного керуючого, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особи, яка звернулась із заявою до державного органу з питань банкрутства.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про помилковість доводів апелянта щодо втрати ним статусу арбітражного керуючого у зв'язку з постановленням господарським судом Одеської області ухвали від 27 березня 2017 року по справі №916/2573/16 про звільнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання повноважень розпорядника майна ДП «Дослідне господарство «Богунівська Еліта» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України».
При цьому апеляційний суд зазначає про правильність висновків суду першої інстанції проте, що особа втрачає статус арбітражного керуючого у випадках передбачених законом, зокрема статтею 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є:
1) його письмова заява;
2) неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
4) визнання його недієздатним чи обмежено дієздатним, безвісно відсутнім або померлим;
5) накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
6) подання неправдивих відомостей, необхідних для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
7) скасування допуску до державної таємниці за порушення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) законодавства у сфері охорони державної таємниці;
8) його смерть.
У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.
Перевіривши зміст оскаржених доручень (а.с. 19, 150-151), апеляційний суд встановив, що вони видані внаслідок надходження звернення юридичної особи - ДП «Дослідне господарство «Богунівська Еліта» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» (20-21), з якого вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства, оскільки зазначена юридична особа у зверненні виклала сумнів в діяльності арбітражного керуючого, оскільки жодне підприємство, в яких апелянт був арбітражним керуючим, не відновило свою платоспроможність.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє, як такі, що ґрунтуються на помилковому трактуванні апелянтом норм матеріального права, доводи апелянта про те, що оскільки фізична особа вже не є призначеною судом в якості розпорядника майна, то вона вже не є арбітражним керуючим і не підлягає державному контролю як арбітражний керуючий.
Також апеляційний суд вважає помилковими доводи апелянта про поширення на спірні правовідносини норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 року № 1728-VIII.
Так, в преамбулі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
За приписами ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державним наглядом в цьому законі вважається діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Правовий аналіз зазначених норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» надає можливість дійти висновку, що за цим Законом перевірені можуть бути суб'єкти господарювання, в той час як апелянт, який, у встановленому законом порядку, здійснює діяльність арбітражного керуючого є особою, що провадить незалежну професійну діяльність. При цьому провадження незалежної професійної діяльності не входить до складу поняття суб'єктів господарювання, який визначений ст. 50 Господарського кодексу України.
Таким чином, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та мораторій на проведення перевірок, встановлений Законом України «про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 року № 1728-VIII, на спірні правовідносини не поширюються, внаслідок чого апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, які ґрунтуються на зазначених законах.
Щодо допущених, на думку апелянта, відповідачами порушень приписів Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1284/5 від 27.06.2013 року, апеляційний суд зазначає, що зазначений порядок прийнятий відповідно до статті 106 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не у межах сфери дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», як зазначено в апеляційній скарзі.
Посилання апелянта на невідповідність оскаржених доручень приписам п. 2.6 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), яким окрім іншого встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки є звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю, апеляційний суд зазначає, що оскаржені приписи відповідають вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині визначення підстави для проведення позапланової перевірки, а п. 2.6 Порядку носить уточнюючий характер підстав проведення позапланової перевірки та не суперечить ст. 106 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
При цьому апеляційний суд зазначає, що в апеляційній скарзі апелянт не вказав в чому саме полягає неправильність застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права.
Також апеляційний суд зазначає суд зазначає про помилковість доводів апеляційної скарги щодо порушення відповідачами приписів п. 2.8 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), оскільки оскаржене доручення ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області містить всі необхідні реквізити, визначені п. 2.8 Порядку та за формою відповідає Додатку № 1 зазначеного Порядку.
Доводи щодо порушення п. 2.10.5, п. 2.11 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) ґрунтуються на тому, що відповідачі не надали апелянту ні першого, ні повторного доручення на проведення перевірки, проте такі доводи спростовані матеріали справи, оскільки:
- доручення ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 10.04.2017 року № 14 (а.с. 150-151), посвідчення про проведення в період з 05 по 11 травня 2017 року позапланової невиїзної перевірки від 10.04.2017 року № 13 (а.с. 152-153), повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 10.04.2017 року № 12 (а.с. 154-155), направлені апелянту засобами поштового зв'язку (а.с. 156), та отримані апелянтом 13.04.2017 року (а.с. 159), та додатково направлені апелянту засобами електронного зв'язку (а.с. 157-158); на отримані документи апелянт 04 травня 2017 року подав до ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області заяву від 04.05.2017 року про перенесення позапланової невиїзної перевірки (а.с. 162);
- доручення ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 04.05.2017 року № 16 (а.с. 163-164), посвідчення про проведення в період з 06 по 08 червня 2017 року позапланової невиїзної перевірки від 04.05.2017 року № 15 (а.с. 165-166), повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 04.05.2017 року № 14 (а.с. 167-168), направлені апелянту засобами поштового зв'язку 13.05.2017 р. (а.с. 169), та отримані апелянтом 17.05.2017 року (а.с. 173), та додатково направлені апелянту засобами електронного зв'язку (а.с. 174-175).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд, про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 94, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя М.П.Коваль
суддя О.О.Кравець