Постанова від 17.10.2017 по справі 825/1183/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1183/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» до Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділ Держгеокадастру у Городянському районі Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білорусь», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» (далі - Позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ Держгеокадастру у Городянському районі Чернігівської області (далі - Третя особа 1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білорусь» (далі - Третя особа 2), ОСОБА_3 (далі - Третя особа 3), ОСОБА_4 (далі - Третя особа 4), ОСОБА_5 (далі - Третя особа 5), ОСОБА_6 (далі - Третя особа 6) та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про державну реєстрацію прав та обтяжень від 07 лютого 2017 року №33736072 щодо державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, згідно з договорами оренди землі, укладених між гр.ОСОБА_4., ОСОБА_3 та ТОВ «Білорусь»;

визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про державну реєстрацію прав та обтяжень від 15 лютого 2017 року №33859876 щодо державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, згідно з договорами оренди землі, укладених між гр. ОСОБА_5, ОСОБА_5 та ТОВ «Білорусь».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов'язковою, колегія суддів відповідно до ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно з ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.10.2007 року між гр.ОСОБА_7 (Орендавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду земельну ділянку для сільськогосподарського використання на території Івашківської сільської ради, загальною площею 2,9374 га, у тому числі рілля - 2,9374 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано в Городнянському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2007 року за №040784000143.

Також, 02.10.2007 року між гр.ОСОБА_8 (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду земельну ділянку для сільськогосподарського на території Івашківської сільської ради, загальною площею 2,77 га, у тому числі рілля - 2,77 га, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано в Городнянському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.02.2008 року за №040884000027.

У квітні 2017 року Позивачу стало відомо, що на вказані земельні ділянки гр.ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5 отримано свідоцтво про право на спадщину.

В подальшому, зазначеними особами укладено договори оренди спірних земельних ділянок з ТОВ «Білорусь», які зареєстровані приватним нотаріусом в Державному реєстрі прав, про що свідчить інформація, наявна у довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформаційних довідках про земельні ділянки.

Так, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, далі - Закон №1952-IV) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Положеннями статті 10 Закону №1952-IV визначено, що державним реєстратором є нотаріус.

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

За приписами ч.4 ст.18 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 29 Закону №1952-IV встановлені особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, зокрема, державна реєстрація похідного речового права на таку земельну ділянку здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

З наведених правових норм випливає, що саме державний реєстратор, як суб'єкт владних повноважень, під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію щодо відсутності суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, тобто наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, для запобігання випадкам одночасного існування подвійної державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 22 вересня 2015 року у справі №21-760а15 та від 15 листопада 2016 року у справі №21-3030а16.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_5, як за спадкоємцями, 27.01.2017 року та 06.02.2017 року відповідно, а право власності на земельні ділянки виникло у ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії Серії НОМЕР_3 від 20.02.2007 року та Серії НОМЕР_4 від 29.01.2008 року, відповідно.

Державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. Факт реєстрації права власності є елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності. Сама по собі реєстрація права та видача свідоцтва не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Разом з цим, записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (частина 2 статті 12 Закону №1952-IV).

Однак, у матеріалах справи відсутні докази щодо звернення Відповідача із запитом про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди щодо спірних земельних ділянок до Відділу Держгеокадастру у Городнянському районі Чернігівської області, як до правонаступника Відділу Держземагентства у Городнянському районі Чернігівської області - органу, який здійснював таку реєстрацію до 01.01.2013 року.

Між тим, з листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23.08.2017 року №28-25-0.2-12834/2-17 вбачається, що договори оренди спірних земельних ділянок із ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» зареєстровані належним чином і вчинені відповідні записи у Державному реєстрі земель.

При цьому, реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації угоди про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем або закінченням строку їх дії.

Відповідно до умов договорів від 03.10.2007 року та від 02.10.2007 року, укладених між ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 відповідно, дія договорів припиняється у разі: закінчення строку, на який їх було укладено; придбання орендарями земельних ділянок у власність; викупу земельних ділянок для суспільних потреб або примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договори припиняються також в інших випадках, передбачених законом (пункт 37 договорів).

Перехід прав власності на орендовані земельні ділянки до других осіб, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договорів. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендарі, засудженої або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем (пункт 40 договору).

Згідно з частиною 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-XIV (далі - Закон №161-XIV) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, ані умовами договору, ані вимогами Закону №161-XIV не передбачено, що смерть фізичної особи - орендодавця є підставою для припинення договорів, оскільки разом із правом власності на земельні ділянки до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договорами оренди, якщо інше прямо не передбачено в самих договорах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що договори оренди землі, укладені між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» від 03.10.2007, 02.10.2007 року, відповідно, є чинними, оскільки до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_5, як спадкоємців, перейшли всі права та обов'язки, що належали спадкодавцям, у тому числі за договорами оренди землі.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів щодо розірвання вказаних договорів оренди землі або визнання недійсною державної реєстрації вказаних договорів оренди.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що Відповідач, як державний реєстратор, при проведенні державної реєстрації інших речових прав, а саме: прав оренди земельних ділянок за договорами оренди землі, укладених між ТОВ «Білорусь» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ОСОБА_5 не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та не перевірив належним чином, чи права оренди на спірні земельні ділянки зареєстровані чи ні, станом на лютий 2017 року, внаслідок чого ним здійснено повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих же земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одні і ті ж земельні ділянки були передані в оренду різним орендарям.

Водночас, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одні і ті ж земельні ділянки суперечить вимогам Закону №1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Частиною 3 статті 3 Закону №1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

За таких обставин, оскільки, державна реєстрація договорів оренди землі від 03.10.2007 року та від 02.10.2007 року, укладених між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» відповідно, проведена згідно з законодавством, що діяло на момент виникнення договірних відносин, право користування Позивача спірними земельними ділянками, в силу частини 3 статті 3 Закону №1952-IV, є дійсним.

За приписами частини 1 статті 24 Закону №1952-IV визначені підстави, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішень Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 лютого 2017 року №33736072 та від 15 лютого 2017 року №33859876 щодо державної реєстрації інших речових прав, а саме: прав оренди на земельні ділянки, які знаходяться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2).

Відповідно до ст.18 Закону №161-XIV договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073 (далі - Порядок №2073) встановлено, що цей Порядок визначає єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди).

Згідно з пунктом 2 Порядку №2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Пунктом 3 Порядку №2073 передбачалось, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Пунктом 4 Порядку №2073 передбачено, що забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

За приписами пункту 11 Порядку №2073 державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Пунктом 12 Порядку №2073 визначено, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Згідно з пунктом 14 Порядку №2073 датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003р. № 174 було затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель (далі - Наказ № 174).

Згідно з пунктом 1.2 Наказу №174 (в редакції, чинній на момент реєстрації договорів оренди) Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Пунктом 2.8 Наказу №174 визначено, що оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому, оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

Приписами пункту 12 Наказу №174 передбачено, що Поземельна книга (додаток 4) відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації. Відповідальність за формування та ведення поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора).

Як вже зазначалось, факт державної реєстрації засвідчується гербовою печаткою та підписом уповноваженої посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі та датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що на договорах оренди землі від 03.10.2007 року та від 02.10.2007 року, укладених між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля», відповідно, вчинені реєстраційні написи щодо їх державної реєстрації Городнянським районним відділом регіональної філії Центру ДЗК, а також міститься підпис уповноваженої особи, який завірений гербовою печаткою.

При цьому, відсутність відомостей про державну реєстрацію таких договорів у Поземельній книзі не свідчить про незавершеність чи відсутність державної реєстрації як такої, оскільки факт державної реєстрації договорів оренди землі засвідчується гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи, а датою реєстрації договорів оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок щодо внесення відомостей у Поземельну книгу покладався на реєстратора державного реєстру земель, який і повинен нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків.

Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 198 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

За приписами п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 41, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича про державну реєстрацію прав та обтяжень від 07 лютого 2017 року №33736072 щодо державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди на земельну ділянку, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (кадастровий номер НОМЕР_1).

Визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича про державну реєстрацію прав та обтяжень від 15 лютого 2017 року №33859876 щодо державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди на земельну ділянку, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (кадастровий номер НОМЕР_2).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 18 жовтня 2017 року.

Попередній документ
69627965
Наступний документ
69627967
Інформація про рішення:
№ рішення: 69627966
№ справи: 825/1183/17
Дата рішення: 17.10.2017
Дата публікації: 24.10.2017
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі: