Справа: № 730/786/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тіслюк І.І. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
19 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.
за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо непроведення йому перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» Постанови Кабінету Міністрів України № 947 від 18.11.2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268»; зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області провести йому перерахунок та виплату пенсії відповідно до вказаних актів законодавства, починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати у двотижневий строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.
Постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо непроведення ОСОБА_3 перерахунку його пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015р. «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18.11.2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу перерахунок та виплату його пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015р. «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 947 від 18.11.2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268», починаючи з 01 січня 2016 року.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.
У частині відмови у задоволенні позову рішення місцевого суду сторонами не оскаржено, тому суд апеляційної інстанції не перевіряє висновків суду в неоскарженій частині.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження за правилами ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), то апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Судом установлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером органів внутрішніх справ і з 12.12.2003 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На звернення позивача до Урядового контактного центру з питанням про проведення перерахунку його пенсії з 01 січня 2016 року в зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» відповідач листом від 17.08.2017 № 1375/03/3-12 повідомив, що перерахунок згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року за № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та виплату перерахованих пенсій буде проведено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.
Вважаючи свої права на отримання пенсії у належному розмірі порушеними, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" у позивача виникло право на перерахунок пенсії.
Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11 листопада 2015 року № 988 (далі - постанова від 11 листопада 2015 року № 988) було визначені складові грошового забезпечення поліцейських, а також їх розмір.
З 29 грудня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей", яким ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було доповнено новою частиною наступного змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".
Згідно з ч. 2 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
У відповідності до п. 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок) про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі ст. 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
З наявних у справі матеріалів судом першої інстанції встановлено, що ГУ ПФУ в Чернігівській області було підготовлено та надано ліквідаційній комісії УМВС України в Чернігівській області список осіб, які мають право на перерахунок пенсії особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції); ліквідаційна комісія УМВС України в Чернігівській області виготовила та направила до ГУ ПФУ в Чернігівській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_3
З огляду на вимоги ч. 3 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідач, отримавши довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачеві, зобов'язаний був здійснити відповідний перерахунок з 01 січня 2016 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на час апеляційного розгляду справи не заперечує, що з 01 січня 2016 року виникли підстави для перерахунку пенсії, водночас, посилається те, що виплата пенсій фінансується з Державного бюджету України, у видатковій частині бюджету Пенсійного фонду України на 2017 рік додаткові кошти для здійснення виплат перерахованих пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) не передбачено, тому її буде проведено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.
Разом з тим, зазначені доводи відповідача не спростовують висновок суду першої інстанції про те, що відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача.
Так, у відповідності до п. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції, Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Також у вказаному рішенні зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Під час розгляду справи колегія суддів також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників органів внутрішніх справ, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.
Таким чином, невиконання вимог ст.ст. 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з посиланням на відсутність фінансування витрат на виплату пенсії є необґрунтованими.
Поряд із цим, Доводи ГУ ПФУ в Чернігівській області про відсутність між сторонами спору не заслуговують на увагу, так як своїм листом відповідач фактично не задовольнив заяву позивача про здійснення перерахунку і виплати його пенсії, пославшись на відсутність додатково виділених коштів з Державного бюджету України, що є протиправною бездіяльністю у відношенні позивача.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 183-2, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяА.Б. Парінов
СуддяО.О. Беспалов