18 жовтня 2017 року № 876/8612/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У травні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради, в якому просив: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги позивачу як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 2310 грн. у 2016 році та не виплати такої допомоги у розмірі 5600 грн.; 2) зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок щорічної разової грошової допомоги інваліду війни ІІІ групи відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплатити різницю у розмірі 5600 грн..
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, зазначав про виплату позивачу разової грошової допомоги в розмірі встановленому законодавством. Також відповідач покликався на пропуск позивачем встановленого статтею 99 КАС України строку звернення до адміністративного суду.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
З цією постановою суду першої інстанції від 13.06.2017 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій (ветеранам війни) у 2016 р. слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 р., а Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII, який має вищу юридичну силу. Крім того, посилання суду на п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України» є такими, що звужують обсяг передбачених законом та гарантованих Конституцією України прав позивача.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 13.06.2017 року і прийняти нову постанову суду, якою задовольнити повністю позовні вимоги.
Відповідач апеляційної скарги не визнав, у суді апеляційної інстанції подав заперечення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є інвалідом третьої групи, що підтверджується відповідним посвідченням серії Б № 538475 від 29.12.2015 року (а.с. 10).
У 2016 році позивачеві виплачена щорічна разова грошова допомога до 05 травня у розмірі 2310 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (а.с. 14, 18).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.04.2017 р. про перерахунок разової грошової допомоги як інваліду війни відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 12).
На своє звернення позивач отримав лист-відповідь № 2122 від 28.04.2017 р., в якому зазначено, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня виплачується в розмірі, який визначається постановою КМУ від 02.03.2016 р. № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» і становить позивачу 2310 грн. (а.с. 13).
Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стеттею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Згідно ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви зобов'язаний з'ясувати чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у розмірі 2310 грн. позивач отримав у травні 2016 року.
Тобто, уже з травня 2016 року позивач знав про розмір отриманої грошової допомоги і якщо вважав, що розмір такої грошової допомоги повинен бути більшим, зокрема 5600 грн., то уже з того часу у позивача виникло право на звернення до адміністративного суду із відповідним позовом.
Отже, моментом, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, являється день отримання позивачем такої грошової допомоги.
Однак, розглядуваний адміністративний позов до суду позивач подав лише 25.05.2017 року.
Позивачем не наведено і судом не встановлено наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Тому, пропуск шестимісячного строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача та здійснення перерахунок щорічної разової грошової допомоги за 2016 рік.
Наведених вище норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував і безпідставно здійснив розгляд адміністративного позову по суті позовних вимог.
Відповідно до ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.
Згідно ст.155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції від 13.06.2017 року слід скасувати та прийняти ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160 ч.3, 195, 196, 198, 203, 205, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
ОСОБА_3
Повний текст ухвали виготовлено 19.10.2017 року