Справа: № 750/4957/17 Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
12 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії та скасування постанови щодо стягнення витрат на проведення виконавчих дій, -
Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, в якому просить зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Назаренко М.Б. закінчити виконавче провадження №53209812 від 26.04.2017 року та скасувати постанову виконавчого провадження № 53209812 від 26.04.2017 року щодо стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 87 грн. 00 коп.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 серпня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити з 01.08.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в розмірі 90% місячного заробітку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 згідно довідки про заробітну плату Чернігівського обласного управління лісового та промислового господарства від 02.08.2016 року за №05/1381.
На підставі цієї постанови, 20.12.2016 року судом було видано виконавчий лист № 750/8916/16-а, який пред'явлено стягувачем для примусового виконання відповідачу.
В ході проведення виконавчих дій було винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлялись сторонам рекомендованими відправленнями з повідомленням про вручення.
26.04.2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М. Ю. винесла постанову про стягнення з позивача як боржника у виконавчому провадженні №53209812 витрат виконавчого провадження в розмірі 87 грн. Копія даної постанови у визначений законом спосіб також направлена боржнику.
Вважаючи постанову про стягнення з позивача, як боржника у виконавчому провадженні № 53209812, витрат виконавчого провадження в розмірі 87 грн. протиправною позивач вернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до вимог ст.ст. 42, 45 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
З матеріалів справи встановлено, що вимоги позивача стосовно скасування постанови старшого державного виконавця Назаренко М.Б. від 26.04.2017 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 87 грн. мотивовані необґрунтованістю розрахунків витрат на виконавче провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються, в тому числі, з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно з абз. 3 ч. 3 ст. 42 цього Закону розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29 вересня 2016 року «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» до видів витрат виконавчого провадження відносяться: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; 9) послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 Р. І цього наказу № 2830/5 до видів витрат виконавчого провадження належать: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 Р. ІІ Наказу № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
У відповідності до наказу Міністерства юстиції України № 3917/5 від 29 грудня 2016 року «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» з 05 січня 2017 року плата за користування системою становить 51 грн. за кожне відкрите виконавче провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає витрати за користування позивачем автоматизованою системою виконавчого провадження такими, що заявлені відповідачем правомірно.
Натомість, позивачем не надано суду доказів добровільного виконання судового рішення до моменту звернення стягувача до відповідача.
Мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, при цьому Закон не покладає на державного або приватного виконавця обов'язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 17.10.2017.
Головуючий суддя
Судді: