Справа: № 826/22135/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
11 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехінжиніринг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехінжиніринг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехінжиніринг» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2015 №0002242202 та №0002232202.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сантехінжиніринг» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за взаємовідносинами з ТОВ «Чиста вода СП» за період з 01.01.2013 по 30.04.2015, за результатами якої складено Акт від 17.06.2015 №24/26-53-22-02-24-38648076.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 380 828,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 415 426,00 грн.
На підставі вищеозначеного Акта перевірки, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.07.2015 №0002242202, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 519 283,00 грн. та №0002232202, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 476 035,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Чиста вода СП» послуги позивачу фактично не надавало, а представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи складені формально, задля створення ілюзії здійснення господарських операцій, і жодним чином не доказують факту надання послуг (виконання робіт) контрагентами.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, що між ТОВ «Сантехінжиніринг» (підрядник) та ТОВ «Чиста вода СП» (субпідрядник) укладено типові договори субпідряду, відповідно до умов яких підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з влаштування систем опалення, холодного та гарячого водопостачання, каналізації на об'єкті:
- «Будівництво комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення по вулиці Черняховського, 36 в місті Броварах, Київської області. Житловий будинок №1. Секція Б» за договором від 03.09.2013 №03-09/13;
- «Будівництво багатоквартирних житлових будинків та будинку дитячої і юнацької творчості по вулиці Михайла Грушевського, 21-А в місті Бровари Київської області. Житловий будинок №3» за договором від 24.01.2014 №24-01/14;
- «Будівництво комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення по вулиці Черняховського, 36 в місті Бровари, Київської області. Житловий будинок №3. Секція А» за договором від 10.07.2014 №10/07/14;
- «Будівництво складського комплексу «Логістичний центр Калинівка» по вулиці Індустріальній, 5 в смт. Калинівка Васильківського району Київської області» за договором від 11.08.2014 №11/08/14.
Згідно пояснень позивача зазначені договори були укладені з метою виконання власних зобов'язань перед ТОВ «Енерговентиляція».
На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем надано суду копії договорів субпідряду від 11.08.2014 №11/08/14, від 03.09.2013 №03-09/13, від 24.01.2014 №24-01/14 (додаткових угод), від 10.07.2014 №10/07/14, договірних цін, довідок про вартість виконання будівельних робіт, актів приймання виконання будівельних робіт, податкових накладних та банківських виписок.
Також, на підтвердження реальності виконаних робіт за спірними договорами позивачем надано копії декларацій про готовність об'єктів до експлуатації та копію ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України на право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, видану ТОВ «Чиста вода СП».
Однак, надані позивачем документи не відображають ходу виконання спірних операцій у відповідності з умовами укладених договорів.
В ході судового розгляду справи, представник податкового органу також зазначив, що зважаючи на меншу штатну чисельність працівників та виробничі потужності ТОВ «Чиста вода СП», ніж позивача не вбачається економічної доцільності залучення позивачем контрагента до виконання власних зобов'язань перед ТОВ «Енерговентиляція».
Так, з метою з'ясування фактичної кількості працівників ТОВ «Чиста вода СП» у період, що перевірявся, судом було витребувано від податкової відповідні Довідки форми №1 ДФ, з яких вбачається, що середня кількість працюючих у вказаний період на ТОВ «Чиста вода СП» складала лише 12 осіб.
В свою чергу, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві надано вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05.08.2015 в кримінальній справі №755/14554/15-к, яким встановлено фіктивний характер діяльності ТОВ «Чиста вода СП».
Так, вироком встановлено, що ОСОБА_3 зареєструвала ТОВ «Чиста вода СП» на своє ім'я та підписала наказ на призначення себе на посаду директора товариства на прохання невстановленої особи, за грошову винагороду, без наміру здійснення підприємницької діяльності, і надалі таку діяльність не здійснювала.
В контексті наведених вище обставин колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 01.12.2015 по справі №826/15036/14 та від 12.01.2016 №21-3706а15, в яких суд зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Також у постанові від 26.01.2016 №21-4781а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
Враховуючи, що жодних відомостей про залучення ТОВ «Чиста вода СП» третіх осіб до виконання спірних договірних зобов'язань суду не надано, на переконання колегії суддів, вказана обставина додатково свідчить про нереальність таких операцій з урахуванням об'ємів та строків ніби то виконання робіт.
Виходячи з вищенаведених правових позицій Верховного Суду України, та враховуючи встановлений в судовому порядку факт фіктивності ТОВ «Чиста вода СП», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, підписані від імені ТОВ «Чиста Вода СП» особою, яка заперечує свою участь у господарській діяльності такого товариства, не є належними та допустимими доказами реальності спірних господарських операцій.
Таким чином, сукупність доводів податкового органу та наданих на їх підтвердження доказів дають підстави колегії суддів дійти висновку про те, що позивачем не доведено реальності надання/отримання, заявлених послуг, у зв'язку з чим податковим органом правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та на додану вартість за такими господарськими операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехінжиніринг» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 17 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя
Судді: