Справа: № 357/6874/17 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитренко А. М. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
17 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
при секретарі Архіповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Ковчана Сергія Юрійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 3 батальйону УПП м. Житомир ДПП молодшого лейтенанта поліції Ковчана С.Ю. про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 422406 від 08 червня 2017 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2017 року інспектором роти № 3 батальйону УПП м. Житомир ДПП молодшим лейтенантом поліції Ковчан С.Ю. складено постанову серії БР № 422406, відповідно до якої ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він 08 червня 2017 року о 12 год. 30 хв. керуючи автомобілем Тойота номерний знак НОМЕР_1 в м. Житомирі, проїхав перехрестя вул. І.Сльоти та вул. Гоголівської на жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Вважаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана позивачем постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду справи відповідач не надав доказів вчиненого позивачем правопорушення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Ч. 1 ст. 11 КАС України передбачає приписи щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та офіційного з'ясування всіх обставин справи.
Згідно ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність КУПАП.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, відеозаписом події, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Як вбачається з доводів позову, позивач заперечує наявність у його діях події та складу правопорушення, стверджуючи, що він проїхав перехрестя на зелений сигнал світлофора, який дозволяв рух, жовтий миготливий сигнал світлофора увімкнувся тоді, коли позивач завершував маневр.
Разом з тим, наполягаючи на правомірності своїх дій та прийнятого рішення, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що факт вчиненого правопорушення підтверджується відеозаписом, який надано до апеляційної скарги.
Дослідивши відеозображення, яке міститься на диску (а.с. 46 конверт з диском), колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаний запис не містить події, яка розцінюється відповідачем, як порушення п. 8.7.3 г ПДР України відповідальність за яке, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
На відеозаписі зафіксовано лиш факт зупинки транспортного засобу та розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Інших доказів правомірності оскаржуваної постанови відповідачем суду не надано.
Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції наданих суду письмових заперечень відповідача, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказані заперечення надійшли до суду 18 серпня 2017 року, однак після розгляду справи № 357/6874/17 та прийняття по цій справі оскаржуваного рішення.
В оскаржуваній постанові відсутні відомості щодо порушення позивачем п. 8.7.3 «г» ПДР, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу відповідно до вимог ст. 122 КУпАП.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України). Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч. 2 ст. 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Об'єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо недоведеності відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Отже, судом першої інстанції постановлено законне і обґрунтоване рішення по справі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
Повний текст ухвали виготовлено 18 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Ганечко О.М.