Справа: № 750/6730/17 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
17 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
при секретарі: Архіповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання закінчити виконавче провадження № 53898642 та скасування постанови від 08 червня 2017 року (ВП № 53898642) про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 75 грн. 00 коп.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні в Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/3871/16-а від 22 серпня 2016 року, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання позивача призначити ОСОБА_3 пенсію з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року.
08 червня 2017 року заступник начальника відділу управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Коваль В.О. виніс постанову про стягнення з позивача як боржника у виконавчому провадженні № 53898642 витрат виконавчого провадження в розмірі 75 грн. 00 коп.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення позовних вимог, вказував на правомірність оскаржуваної постанови.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним було виконано судове рішення у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Однак, доказів підтверджуючих зазначений факт до суду не надав.
В той же час, з матеріалів справи не вбачається, що позивач оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження.
Щодо позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови від 08 червня 2017 року (ВП № 53898642) у зв'язку з необґрунтованістю розрахунків витрат на виконавче провадження, колегія суддів встановила наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 43 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються, в тому числі, з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 42 Закону № 1404 розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Згідно наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29 вересня 2016 року «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі - Наказ № 2830/5) до видів витрат виконавчого провадження відносяться: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; 3) послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 Р. І Наказу № 2830/5 до видів витрат виконавчого провадження належать:
1) Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.
2) Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 Р. ІІ Наказу № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
У відповідності до ч. 1 Р. ХІІІ Закону № 1404 цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», крім ст. ст. 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
Так вказаний закон набрав чинності 05 жовтня 2016 року. Відтак, ст. 8 Закону № 1404 набрала чинності з 05 січня 2017 року, тобто до виникнення спірних правовідносин.
В апеляційній скарзі позивач вважає вказані витрати завищеними, проте, не доводить належними та допустимими доказами, що встановлені розміри не відповідають дійсній вартості друкованого паперу, конвертів та поштових марок.
При цьому, вимогами чинного законодавства не передбачено обов'язку державного або приватного виконавця документально фіксувати здійснення витрат виконавчого провадження та надавати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
Таким чином, відповідачем з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято оскаржувану постанову.
Відповідно, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження з виконання останньої є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв в рамках чинного законодавства та з урахуванням Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновків про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
Повний текст ухвали виготовлено 18 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Ганечко О.М.
Коротких А. Ю.