17 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8463/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними,-
16 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії ОСОБА_1 без врахування розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездат ність та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірі не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездат ність, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, починаючи з 19 серпня 2016 року, з виплатою компенсації втрати частину доходу, у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії в повному розмірі без обмеження строком.
Постановою від 03 липня 2017 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму.
Зобов'язав Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії і виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі, не нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом, починаючи з 19 серпня 2016 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст.28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ч.2 ст.28 Закону №1058 за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Основний розмір пенсії позивачки обчислений із заробітної плати за період з 01.07.2000р. по 31.12.2000р. та з 01.01.2010р. по 31.01.2015р. та страхового стажу 15 років 02 дні.
Апелянт зазначає, що абзацом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 грн., таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
З огляду на викладене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що позивачу з 19.08.2012 року призначена пенсія за віком як матері дитини-інваліда, розмір якої згідно з довідкою Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з 01.09.2016 року становить 949 грн..
Позивач звернулася до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок і підвищення їй пенсії до розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з 19.08.2016 року.
Проте, листом від 28.04.2017 року за №56/І-01 Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило у здійсненні такого перерахунку, оскільки розмір пенсії позивачки обчислений пропорційно її страховому стажу.
Не погоджуючись з призначенням та виплатою відповідачем пенсії у вказаному вище розмірі, позивач звернулася до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачці повинна виплачуватись у розмірі нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є правильними.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності необхідного страхового стажу не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Таким чином, пенсія позивача не може становити менше, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального та процесуального права.
При цьому, колегія суддів залишає без уваги покликання апелянта на постанови КМУ №265 передбачено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам, крім осіб, зазначених у п. 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексацій та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 грн, оскільки у відповідності до ст. 8 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та їй відповідають. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» є пріоритетним над постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який встановлений на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
З аналізу норми ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка є імперативною, слід прийти до висновку, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови в перерахуванні позивачу призначеної пенсії за віком відповідно до розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та необхідності зобов'язати відповідача перерахувати позивачу призначену їй пенсію за віком.
Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача про перерахунок та виплату пенсії позивача з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення на соціально-побутових питань за період з 19 серпня 2016 року по 15 листопада 2016 року включно слід залишити без розгляду.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки суд першої інстанції при винесенні рішення допустився помилки в частині застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, апеляційний суд визнає правильним апеляцій скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. 41, ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити частково, постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 липня 2017 року у справі № 159/1786/17 скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії за період з 19 серпня 2016 року по 15 листопада 2016 року включно залишити без розгляду.
Визнати протиправною відмову Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 не нижче розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, не нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 16 листопада 2016 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_2
Постанова в повному обсязі складена 18 жовтня 2017 року.