17 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9067/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП м. Львова ДПП ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-
В червні 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП м. Львова ДПП ОСОБА_2, в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 409881 від 07.06.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що при складенні оскаржуваної постанови інспектором не було дотримано вимог ст.ст. 245, 268, 276, 280 КУпАП.
Зокрема, при розгляді справи не були з»ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Додатково вказував, що дійсно рухаючись своїм автомобілем по вул. Університетська у м. Львові виконав поворот ліворуч на вул. Січових Стрільців та опинився на смузі руху громадського транспорту, позначеною знаком 5.11 ПДР. Даний знак розміщений по напрямку руху із вулиці Стефаника-Крушельницької на вул. Січових Стрільців, перпендикулярно до вул. Університетської, а інших знаків, що б забороняли поворот чи заїзд на смугу, наприклад 3.23, 5.10 чи інших, які могли його повідомити про конфігурацію дороги попереду, на даній ділянці дороги відсутні. Крім того, там присутній знак 4.9, що дозволяє рух обома смугами. Стверджував, що даним маршрутом він рухався вперше і не знав про існування смуги громадського транспорту на даній ділянці дороги. Вказані обставини він намагався пояснити інспектору, однак такі його пояснення останнім до уваги взяті не були, натомість винесено постанову про адміністративне правопорушення з накладенням адміністративного стягнення. Вважав, що покарання (стягнення) за дане правопорушення не співрозмірне із розміром заподіяної ним шкоди, а сама постанова винесена без врахування усіх обставин справи та наслідків, а тому просив оскаржувану постанову скасувати.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.06.2017 року постановою серії АР №409881 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно даної постанови, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 07 червня 2017 року о 22.20 год. керуючи транспортним засобом марки «Ford Escort» д.н.з. 59105ТС, по вул. Січових Стрільців, 21 у м. Львові не виконав вимоги дорожнього знаку 5.11 (Смуга для руху маршрутних транспортних засобів), чим порушив п. 33 ПДР України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення порушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлений та доведений, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена з дотриманням вимог передбачених ст.ст. 280, 283 КУпАП, стягнення накладено в межах санкції ч. 3 ст. 122 КУпАП України, порушень при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення чи прийнятті постанови, які б свідчили про незаконність оскаржуваної постанови, судом не встановлено.
Такі висновки суду першої інстанції частково відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов»язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Як встановлено частиною 3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п»ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із вимогами п. 17.1 ПДР України, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Крім цього, частиною 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем руху по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначений дорожнім знаком 5.11 ПДР України.
В матеріалах справи наявна копія відеозапису з реєстратора транспортного засобу позивача з місця події, відповідно до якого зафіксовано факт правопорушення, а саме, що позивач здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів та порушив вимоги ч. 3 ст. 122 КУпАП.
При цьому з даного відеозапису чітко видно знак 5.11, що встановлений праворуч від дороги, відтак позивач мав можливість побачити даний знак та здійснити зміну напрямку руху для уникнення вчинення правопорушення.
Крім цього, слід зауважити, що відповідно до п. 10.7.12 ДСТУ 4100-2014 Знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» повинен застосовуватись для позначення смуги, призначеної для руху тільки транспортних засобів, що рухаються за установленими маршрутами, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Знак 5.11 повинен установлюватись над позначеною смугою. Допускається встановлювати знак 5.11 праворуч від дороги, якщо він позначає праву смугу.
Відтак, доводи апелянта про те, що знак 5.11 встановлений із порушенням ПДР та ДСТУ 4100-2014 є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що працівником поліції правомірно притягнено позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, через що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне провадження, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб»єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов»язання відповідача вчинити певні дії; зобов»язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об»єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об»єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб»єкта владних повноважень.
Статтею 284 КУпАП передбачено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.
Згідно із вимогами статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом, відповідно до норм якого адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення.
З урахуванням наведеного, закриття провадження у справі про адміністративне провадження вирішується органом, що виносить таку постанову, а не при оскарженні постанови в адміністративному порядку.
Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення суду першої інстанції та закрити провадження.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог, що відповідно до пункту 4 статті 202 КАС України є підставою для скасування оскарженої постанови в частині позовних вимог та ухвалення нового рішення в цій частині.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2017 року у справі №464/4247/17 - в частині відмови в закритті провадження у справі про адміністративне правопорушення - скасувати, а провадження в цій частині позовних вимог - закрити.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
ОСОБА_3
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19.10.2017 року.