Справа: № 826/18640/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
12 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -
Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 25 000,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 року позов задоволено повністю.
Відповідач, в апеляційній скарзі до суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, виражає прохання зазначене вище судове рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, спірну суму заборгованості несплати суми податкового зобов'язання з транспортного податку визначено згідно з податковим повідомленням-рішенням від 08 червня 2015 року №0230-17.
Суд першої інстанції встановив, що позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 22 жовтня 2015 року №10993-23, яка, згідно з відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення, вручена відповідачу 24 грудня 2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законом строки, доказів погашення зазначеної заборгованості не надав, то позов податкового органу підлягає задоволенню.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Виходячи з норми п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктами 95.2, 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Системний аналіз викладених законодавчих приписів дозволяє стверджувати, що стягненню в судовому порядку з платника підлягає узгоджена податкова заборгованість, яка обліковується за ним станом на день прийняття відповідного судового рішення.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом, зважаючи на вказану заборгованість, було винесено податкову вимогу №10993-23 від 22.10.2015 року.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що 21.03.2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 10993-23 від 22.20.2015, прийняту ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві.
Вказане судове рішення було залишене без змін судом апеляційної інстанції та набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган не набув права на стягнення суми податкового боргу з ОСОБА_2, оскільки податкова вимога була скасована в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 17.10.2017.
Головуючий суддя
Судді: