Справа: № 755/3238/17 Головуючий у 1-й інстанції: Яровенко Н.О.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
18 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Губської О.А.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням їх виплати,
Позивач ОСОБА_3 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить стягнути з Лівобережного об'єднаного Пенсійного фонду України в м. Києві на її користь компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 29845,60 грн.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_3 компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати у розмірі 29845 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 60 коп. за період з серпня 2010 року по липень 2011 року включно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомо.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Лівобережному об'єднаному Пенсійному фонді України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (а.с.8)
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-а-1348/2011 від 12.04.2011 адміністративний позов ОСОБА_3 до УПФУ Дніпровського районі м. Києва задоволено в повному обсязі та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нараховувати та виплачувати ОСОБА_3, як інваліду ІІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну та додаткову пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чинними на момент постановлення рішення, починаючи з 28.08.2010 року до внесення у порядку, передбаченому чинним законодавством, змін до зазначеного Закону щодо розміру таких пенсій, а також зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 28.08.2010 року з урахуванням проведених виплат.(а.с.52-53).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 постанову Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-а-1348/2011 від 12.04.2011 залишено без змін.
На виконання рішення суду у справі №2-а-1348/2011 відповідачем здійснено перерахунок державної пенсії ОСОБА_3 як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду ІІІ групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком , а також здійснено перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 28.10.2010 по 22.07.2011. Відповідно до повідомлення Державної виконавчої служби від 05.12.2014 №2502/04-31, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві повідомило позивача та УПФ України в Дніпровському районі м. Києва, що відповідно до пункту 7 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440, постанова суду у справі №2-а-1348/2011 від 12.04.2011 прийнято для обліку. Цим же листом зобов'язано УПФ України в Дніпровському районі м. Києва протягом 10 днів надати до Управління належним чином оформлений розрахунок суми, яка підлягає до виплати згідно даного рішення суду(а.с.57).
На виконання рішення суду у справі №2-а-1348/2011 від 12.04.2011 та повідомлення Державної виконавчої служби від 05.12.2014 №2502/04-31, відповідачем складено довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду від 15.12.2014 №21344/06, відповідно до якої донарахована сума становить 28285, 37 грн.
23.12.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просила надати розрахунок пенсії за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва № 2-А-1348/2011. (а.с.3)
28.12.2016 року відповідачем надана довідка про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_3. (а.с.4, 4 зворот)
З довідки про нарахування коштів по рішенню суду № 79 вбачається, що позивачу ОСОБА_3 в період з 28.08.2010 по 27.09.2010 рр. та з 28.09.2010 по 22.07.2011 рр. нараховано 28285 грн. 37 коп.. (а.с.5)
Вважаючи, що нараховані на виконання рішення суду суми пенсії, не отримані з вини органу Пенсійного фонду України і такі дії відповідача порушують її права, позивач звернувся із позовом про стягнення компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати.,
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання компенсації за несвоєчасно отриману пенсію з 28.08.2010 року по 22.07.2011 року (відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2011 року), оскільки за вказаний період позивач пенсію отримав з порушенням строку з причин незалежних від нього.
З такими висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 цього ж Закону встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 року було прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 р.
Згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Отже, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на судове рішення, яким було зобов'язано провести перерахунок пенсії. Тобто дана сума заборгованості не нараховувалась, а була визначена судом.
У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на положення норм Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, у даному випадку, є безпідставними.
Натомість, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документі, визначених у Законі України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання, регламентовані Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №4901-VI).
Відповідно до частини 1 статті 3 названого Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною 4 зазначеної статті закріплено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4901-VI цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.
В пункті 3 названого розділу передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в такій черговості:
у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
З метою реалізації наведеного пункту Кабінет Міністрів України 03 вересня 2014 року прийняв постанову №440, якою затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі по тексту - Порядок №440).
Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тобто до головних управлінь Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток).
Акт приймання-передавання підписується відповідальною особою органу державної виконавчої служби та особою, визначеною керівником органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та затверджується керівниками зазначених органів.
Тим часом, відповідно до пункту 20 Порядку №440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі по тексту - Порядок №845).
Пунктом 47 Порядку №845 передбачено, що Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Згідно з пунктом 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
Пунктом 49 Порядку №845 також закріплено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Пунктом 50 Порядку №845 також передбачено, що за порушення встановленого законом строку перерахування коштів компенсація нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган.
Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
У рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються:
назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав;
повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника;
дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу;
строк прострочення платежу;
реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання;
спосіб перерахування коштів стягувачу;
сума нарахованої компенсації.
Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.
З метою реалізації Закону України №4901-VI та Порядку №845 Державною казначейською службою України 19 квітня 2013 року видано наказ №63 «Про здійснення безспірного списання коштів державного бюджету з рахунків боржника та за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів» (далі по тексту - Наказ №63).
Відповідно до зазначеного наказу, Головні управління Казначейства:
- у разі передачі органами державної виконавчої служби рішень відповідно до Порядку №440, організовують прийняття таких рішень, підписання та затвердження таких актів приймання - передачі;
- забезпечуються облік і зберігання судових рішень до настання їх черги виконання за бюджетною програмою КПКВ 350404 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою»;
- не раніше ніж за два місяці до настання черги для виконання судового рішення, супровідним листом направляють до Казначейства документи, що стосуються їх виконання за бюджетною програмою КПКВ 350404 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою».
Отже, з наведених вище положень вбачається, що відповідальним за виконання судового рішення, що гарантоване державною, яким є постанова Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-а-1348/2011 від 12.04.2011, є саме Державна казначейська служба України (Казначейство), яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Викладене залишилося поза увагою суду першої інстанції.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Згідно частин 1 та 3 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.
Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, що призвело до порушення норм процесуального законодавства.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції за приписами статті 52 КАС України не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи, тому, відповідно, підстави для задоволення позову до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відсутні.
За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконано.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови про задоволення адміністративного позову допущено порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 41,160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням їх виплати - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.10.2017.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя
Судді: