Справа: № 750/6992/17 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
17 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Деснянської районної у м. Чернігова ради про скасування постанови, -
У липні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Деснянської районної у м. Чернігові ради (далі - Відповідач, Деснянська райрада) про скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Деснянської райради №19-11 від 23.05.2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 156 КУпАП і закриття провадження у справі.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.08.2017 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у Відповідача були правові підстави для складання оскаржуваної постанови про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, оскільки матеріалами справи не спростовується факт порушення ОСОБА_2 приписів чинного законодавства в частині заборони реалізації тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що спричинило постановлення помилкового рішення. Наголошує на неврахуванні судом порушення Відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме - неповідомлення Позивача в установленому законодавством порядку про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, звертає увагу на відсутність жодних доказів вчинення Позивачем правопорушення.
У судовому засіданні Апелянт доводи апеляційної скарги підтримав та просив вимоги останньої задовольнити повністю з викладених у ній підстав.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, інспектором ЮП ВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області лейтенантом поліції Новобранець Є.Ф. 28.04.2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА №745346 (а.с. 6), в якому зафіксовано, що ОСОБА_2 28.04.2017 року приблизно о 12:50, перебуваючи на робочому місці в магазині «Міні Маркет» ФОП ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 продала сигарети «Бонд Стріт Блу Селекшн», вартістю 19,00 грн. малолітньому ОСОБА_5, чим порушила правила торгівлі та вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. Від отримання копії даного протоколу та пояснень у ньому ОСОБА_2 відмовилася, що відображено в указаному протоколі.
Водночас, згідно пояснень Позивача, відібраних в останнього лейтенантом поліції Новобранець Є.Ф., факт реалізації сигарет малолітній особі він заперечує, а на вимогу пред'явити фіскальний чек було відмовлено у зв'язку з його відсутністю у покупця (а.с. 8).
При цьому, згідно рапорту інспектора поліції ОСОБА_6 від 28.04.2017 року вбачається, що у ході складання адміністративного протоколу було встановлено, що продавець чек малолітній особі не надала, у зв'язку з чим його приєднання до матеріалів справи неможливе (а.с. 9).
Адміністративною комісією виконавчого комітету Деснянської райради 13.05.2017 року складено повідомлення №214 про виклик ОСОБА_2 на засідання комісії 23.05.2017 року, де буде розглянута справа. Водночас, згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення направлений 15.05.2017 року конверт із вказаним повідомленням повернуто відділенням поштового зв'язку 15.06.2017 року у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
За результатами матеріалів про порушення Позивачем правил торгівлі тютюновими виробами Відповідачем 23.05.2017 року прийнято постанову №19-11 про накладення адміністративного стягнення за порушення ч. 2 ст. 156 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. (а.с. 4), копія якої була направлена Позивачу 25.05.2017 року на адресу: АДРЕСА_1, однак повернулася 27.06.2017 року відділенням поштового зв'язку у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 7, 156, 255, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень було доведено факт продажу Позивачем тютюнових виробів малолітній особі, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 99 КАС України закріплено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, положення процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.
Відповідно до ст. 289 КУпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, положення статті 289 КУпАП пов'язує початок перебігу строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення з моментом її прийняття, а не з моментом отримання. Відтак, строк на оскарження такої постанови спливає через 10 днів з дня її прийняття уповноваженим органом.
Аналогічний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 01.02.2017 року у справі №404/8632/15-а.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, копію оскаржуваної постанови було направлено адміністративною колегією виконавчого комітету Деснянської райради 25.05.2017 року на адресу ОСОБА_2 - 14029, АДРЕСА_1. Водночас, конверт із вказаною постановою 27.06.2017 року було повернуто відділом поштового зв'язку відправнику у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Судовою колегією враховується, що за загальним правилом постанова про накладення адміністративного стягнення вважається врученою у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від відправника причин у випадку направлення за встановленою адресою місця реєстрації або місця проживання особи.
Відтак, у даному випадку, юридичним фактом, з яким можна пов'язувати початок перебігу строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом, є дата відбитку штампу відділення поштового зв'язку №20 (27.06.2017) на довідці від 27.06.2017 року про повернення поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Схожі висновки щодо застосування положень ст. 289 КУпАП у контексті незабезпечення отримання особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, її примірника, направленого засобами поштового зв'язку на належну адресу, висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06.03.2017 року у справі №725/4500/16-а.
Як вже було зазначено раніше, процесуальний закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.
Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 року у справі №6-2469цс16 висловив правову позицію, згідно якої порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який особа не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Особа повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого нормами законодавства.
У контексті наведеного судом апеляційної інстанції враховується, що Позивач був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак у період з 28.04.2017 року і до липня 2017 року жодним чином не цікавився про стан розгляду справи про адміністративне правопорушення, загальний строк розгляду якої за правилами ч. 1 ст. 277 КУпАП складає п'ятнадцять днів з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
У справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що не має порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, що, зокрема свідчить те, що вони протягом тривалого часу не зверталися до за інформацією щодо стану розгляду їх скарги.
Отже, починаючи з 27.06.2017 року Позивач повинен дізнатися про прийняття щодо нього оскаржуваної постанови, оскільки ще 28.04.2017 року був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. Проте, звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом лише 21.07.2017 року, тобто поза межами встановленого процесуальним законом десятиденного строку звернення до суду.
При цьому посилання ОСОБА_2 на отримання оскаржуваної постанови Деснянської райради лише 14.07.2017 року судовою колегією оцінюється критично з огляду на те, що, як було зазначено раніше, чинне законодавство пов'язує початок перебігу процесуального строку звернення до суду не з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав, а й коли останні могла про даний факт дізнатися.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
У рішенні від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Таким чином, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року №17-рп/2011, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п'ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.
Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, не надавши належну оцінку питанню дотримання Позивачем строків звернення до суду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Деснянської районної у м. Чернігова ради про скасування постанови - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_2 до Деснянської районної у м. Чернігова ради про скасування постанови - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.