Головуючий у 1 інстанції - Кускова Т.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 жовтня 2017 року справа №408/1696/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 25 травня 2017 року у справі № 408/1696/17 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 березня 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Біловодського районного суду Луганської області з адміністративним позовом про визнання протиправними рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що вони 01 липня 2014 були вимушені залишити місце свого постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із проведенням АТО та фактичними бойовими діями, та переміститися до с. Нижня Вільхова Станично-Луганскьго району, Луганської області, де я і мешкають на даний час.
Вони отримували адресну допомогу, проте за останнім зверненням до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської РДА у Луганській області про продовження виплат адресної допомоги ВПО їм було відмовлено про що вони отримали повідомлення від 18.02.2017 року, в якому зазначається, що «згідно витягу з протоколу № 32 від 07.02.2017 року і на підставі п. 12 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджена постановою КМУ від 08.06.2016 року» їм призупинено призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
У повідомлення не було докладно роз'яснено з якої саме підстави їм відмовили, про те в усному порядку спеціаліст УСЗН повідомив, що відмовлено їм на підставі того, що вони проживають як ВПО у власному будинку за адресою Луганська область, Станично-Луганський р-н, с. Нижня Вільхова, вул. Різдвіяна (Жовтнева), буд. 100.
Вважають, що вищевказані дії відповідача є незаконнимим, оскільки Управління соціального захисту населення Станично-Луганської РДА у Луганській області у відповіді посилається на ОСОБА_4 соціальної політики України №2585/5/75-16 від 01.12.2016 року, відповідно до якого грошова допомога не призначається у випадках, коли внутрішньо переміщенні особи, які переміщуються в межах Донецької та Луганської областей, на момент звернення за призначенням грошової допомоги мають у власності житлові приміщення, розташовані на території, де проводилась антитерористична операція, але на цій території органи державної влади вже здійснюють свої повноваження.
У зв'язку з просили суд визнати дії Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації з приводу відмови у призначенні їм щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг незаконним.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації відновити ОСОБА_2, та ОСОБА_3, виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації виплати ОСОБА_2, та ОСОБА_3,, щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19.10.2016р.
Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 25 травня 2017 року у справі № 408/1696/17 позов задоволено, внаслідок чого визнано дії Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області з приводу відмови у призначенні ОСОБА_2, ОСОБА_3 щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг незаконними.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації відновити ОСОБА_2, ОСОБА_3 виплати щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення виплатити ОСОБА_2, ОСОБА_3 щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19.10.2016р.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до листа ОСОБА_4 соціальної політики України №2585/5/75-16 від 01.12.2016 року грошова допомога не призначається у випадках, коли внутрішньо переміщенні особи, які переміщуються в межах Донецької та Луганської областей, на момент звернення за призначенням грошової допомоги мають у власності житлові приміщення, розташовані на території, де проводилась антитерористична операція, але на цій території органи державної влади вже здійснюють свої повноваження. У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, зареєстровані за адресою: м. Луганськ, кв. Гагаріна, кв. 7, що підтверджується копіями паспортів серій ЕК № 398259, ЕН № 154917 (а.с. 7,9).
ОСОБА_2, ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі.
Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VIII від 17.03.2015р.,визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких, відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680-VII від 16.09.2014р., запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Місто Луганськ, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014р. (зі змінами та доповненнями), є тимчасово окупованою територією, не підконтрольною українській владі.
14.08.2015р. ОСОБА_2, та 14.05.2105р. ОСОБА_3 звернулися до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації та отримали довідки особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, відповідно до порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», що сторонами не оспорюється та підтверджується відповідачем в запереченнях на адміністративний позов.
Станом на час розгляду справи позивачі взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується Довідкою №2886 від 14.08.2015р. та Довідкою №1574 від 14.05.2015р. (а.с.8,10). Місце фактичної реєстрації зазначене: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Нижне Вільхова, вул. Жовтнева, буд. 100.
10 січня 2017 року позивач ОСОБА_2, звернулась до відповідача з заявою про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Однак, Повідомленням про припинення надання грошової допомоги на проживання переміщеним особам з тимчасово окупованої території від 18 лютого 2017 року, відповідачем було повідомлено позивача про те, що на підставі витягу з протоколу № 23 від 07.12.2016 року і на підставі п. 12 «Порядку призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженою постановою КМУ № 365 від 08.06.2016р. було призупинено виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам (а.с. 12).
Як вбачається з Реєстру прав власності на нерухоме майно та технічного паспорту на житловий будинок, ОСОБА_2, є власником житлового будинку загальною площею 40,5 кв.м., що розташована за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Нижне Вільхова, вул. Жовтнева, буд. 100. (а.с. 13-15).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, внутрішньопереміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно п. п.2, 3 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Як вбачається з ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року, визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сімю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сімї.
Відповідно до п.6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сімї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сімї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Як вбачається з Реєстру прав власності на нерухоме майно та технічного паспорту на житловий будинок, ОСОБА_2, є власником житлового будинку загальною площею 40,5 кв.м., що розташована за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Нижне Вільхова, вул. Жовтнева, буд. 100. Згідно ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого, в тому числі, входить м. Луганськ Луганської області та с. Нижня Вільхова Станично-Луганського району Луганської області.
Тобто, у власності та співвласності позивачів перебувають житлові будинки, які розташовані в населених пунктах, на території яких здійснюється та здійснювалась антитерористична операція.
На даний час АТО триває, рішення про її припинення не прийнято. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 року, місто Луганськ та с. Нижня Вільхова включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Таким чином, оскільки на теперішній час місто Луганськ та с. Нижня Вільхова згідно затвердженого переліку є територією, де проводилася антитерористична операція, належне позивачці на праві співвласності житло, що розташоване за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Нижне Вільхова, вул. Жовтнева, буд. 100, тобто в районі проведення антитерористичної операції та районі де проводилась антитерористична операція, не є підставою для відмови у призначенні адресної допомоги.
Таким чином, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в наданні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 8 КАС України, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінивши наявні у матеріалах справи докази за правилами, встановленими ст.86 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При викладених обставинах колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 25 травня 2017 року у справі № 408/1696/17 - залишити без задоволення. Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 25 травня 2017 року у справі № 408/1696/17 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
ОСОБА_5