Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 жовтня 2017 року справа №812/852/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління МВС України на Донецькій залізниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 812/852/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління МВС України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні,-
19 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Управління МВС України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 54 475,47 грн. (а.с. 2-3).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 46 624,32 грн. з відрахуванням передбачених законом податків та обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 90-93).
Не погодившись з судовим рішенням, Управління МВС України на Донецькій залізниці подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 812/852/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт зазначив, що фінансування з Державного бюджету України на виплату спірної допомоги позивачу до управління не надходило, відтак, у відповідача, як розпорядника бюджетних коштів, відсутній обов'язок щодо сплати спірної допомоги.
Вважає, що судом першої інстанції невірно розраховано одноразову грошову допомогу виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення позивача на момент звільнення.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції проігноровано норми процесуального права, а саме ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо пропуску місячного строку звернення позивача до суду із даним позовом (а.с. 101-105).
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
10 жовтня 2017 року до канцелярії Донецького апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, разом із клопотання про проведення розгляду справи за її відсутністю.
17 жовтня 2017 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника управління.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, постанову суду першої скасувати, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 11 серпня 1997 року проходила службу в органах внутрішніх справ - Управління МВС України на Донецькій залізниці та наказом Управління МВС України на Донецькій залізниці від 05 листопада 2015 року № 249 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС України від 08 червня 2015 року № 659 “Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці” та п. 10 розділу XI Закону України “Про Національну поліцію” звільнена зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 “г” (через скорочення штатів) (а.с. 9, 80-81).
Згідно з наказом вислуга років на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 02 місяці 25 днів.
При звільненні позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу, яка передбачена п. 10 Постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”, що не заперечується сторонами по справі.
19 лютого 2016 року позивач звернулася до голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Донецькій залізниці із запитом про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а.с. 14).
Листом від 03 березня 2016 року № 1,2зі відповідач повідомив позивача про неможливість нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні у листопаді 2015 року у зв'язку з відсутністю грошового забезпечення у місяці звільнення, оскільки з 29 вересня 2015 року позивач перебувала в неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною, у жовтні та листопаді 2015 року грошове забезпечення їй не нараховувалось та не виплачувалось (а.с. 15-16).
Не погодившись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивач звернулась до суду із даним позовом.
Спірним питанням у справі є правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні.
Часткового задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, відповідно до вищевикладених вимог постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача повинна бути виплачена за кожний повний календарний рік служби, однак розмір одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу при звільненні її за скороченням штатів складає 46 624,32 грн., розраховуючи стягнену суму, суд першої інстанції правовою підставою для нарахування та розрахунку визначив абз. 3 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 лютого 1992 року та абз. 6 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби, зокрема, за віком виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до абз. 3 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Таким чином, у разі звільнення особи з органів внутрішніх справ у зв'язку зі скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому перебування таких осіб у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не може нівелювати їх право на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності вислуги 10 років і більше.
Враховуючи вищевикладене, положення Постанова № 393 та те, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача за кожний повний календарний рік служби.
Однак, суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з управління одноразову грошову допомогу позивачу при звільненні в розмірі 46 624,32 грн. не врахував те, що відповідачем цю допомогу взагалі не було розраховано позивачу, відтак суд діяв передчасно та поза межами своєї компетенції.
Пунктом 106 розділу 9.9 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених Наказом МВС від 30 червня 2005 року № 501 «Про скасування окремих наказів МВС України з питань грошового забезпечення та заробітної плати» встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, у встановлених випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499).
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, зокрема, при виплаті вихідної допомоги.
Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Згідно пункту 4 Порядку № 100, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази розрахування відповідачем грошового забезпечення та дані, що на день звільнення позивачу встановлені конкретні розміри окладів, надбавок, доплат, преміювання, суд апеляційної інстанції вважає правомірними доводи апелянта щодо застосування при обчисленні цього виду грошової допомоги лише розмірів посадового окладу позивача, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, за виконання особливо важких завдань та надбавки за оперативно-аналітичну та розвідувальну діяльність, які затверджені Наказом МВС України № 499 від 31 грудня 2007 року, з огляду на що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині.
Відповідно до положень п. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи вищевикладене, для повного захисту порушених прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати постанову суду першої інстанції, позовні вимоги позивача задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши Управління МВС України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії нарахувати та сплатити позивачу належну їй одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до положень Постанови № 393 та Інструкції № 499.
Щодо твердження апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо пропуску місячного строку звернення позивача до суду із даним позовом, суд зазначає, що це питання розглянуто судом першої інстанції 15 серпня 2017 року та відмовлено відповідачу у задоволені клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 87-89) та не потребує додаткового освітлення. Апелянтом не спростовані підстави відновлення строків звернення до суду, зазначені в ухвалі суду.
Крім того, судом першої інстанції розглянута дана справа по суті, а відтак порушені права сторін відновлені.
Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління МВС України на Донецькій залізниці - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 812/852/17 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління МВС України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління МВС України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії нарахувати та сплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, завердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31 грудня 2007 року № 499.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Судді Т.Г.Арабей
ОСОБА_3
ОСОБА_4