Головуючий у 1 інстанції - Харитонова Г.Л.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 жовтня 2017 року справа №264/3768/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 серпня 2017 року у справі № 264/3768/16-а за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
23 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівського районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, де зазначив ,що з 1.11.2012 року по теперішній час він працює в органах прокуратури. З 10.02.2015 року йому була призначена пенсія по інвалідності загального захворювання, III групи на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ. З 01.04.2015 року йому було призупинено виплату пенсії. Станом на 01.04.2015 року він працював на посаді прокурора прокуратури Іллічівського району міста Маріуполя, з 15.12.2015 працює на посаді прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №2. З 1 квітня 2015 року, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) в редакції, яка чинна з 01.04.2015 року, йому було припинено виплату пенсії та він з цим погоджується. Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в ід 02.03.2015 року № 213-VHI (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213 Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій він працює, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 підстави для невиплати йому пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати йому пенсії відсутні.21 грудня 2015 року він звернувся до відповідача із заявою про поновлення йому виплати пенсії з 1.06.2015 року. Відповіддю від 30.12.2015 № 55/Б-08-01-15 відповідач відмовив у відновленні виплати йому пенсії. Вважав, що рішення відповідача про відмову у відновленні виплати раніше призначеної йому пенсії грубо порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення, передбачене ст. 46 Конституції України. Просив суд визнати дії відповідача щодо призупинення виплати раніше призначеної пенсії за інвалідністю неправомерними та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя відновити раніше призначену йому пенсію за інвалідністю з 01.06.2015 року.
Ухвалою суду першої інстанції від 22 серпня 2017 року ,за згодою представника позивача, первісний відповідач - управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя був замінений на належного - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 серпня 2017 року у справі № 264/3768/16-а позов задоволено частково, внаслідок чого визнано неправомірною бездіяльність Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо не відновлення виплати пенсії ОСОБА_2 з 23 грудня 2015 року.
Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області відновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за інвалідністю з 23 грудня 2015 року.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області в частині визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01 червня 2015 року по 22 грудня 2015 року - залишено без розгляду.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу з 10.02.2015 року було призначено пенсію по інвалідності 3 групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на період з 10.02.2015 року по 11.02.2016 р. З 01.04. 2015 року йому було призупинено виплату пенсії у відповідності до Закону України « «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24.12.2015 року № 911 тимчасово, у період з квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року , як особі, що працює на посадах та на умовах передбачених ЗУ «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів». Станом на 1 квітня 2015 р. позивач працював на посаді, яка давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених ЗУ «Про прокуратуру». ( а.с. 9-12,13). Не погодившись з призупинення пенсії позивач 21 грудня 2015 року звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії. Відповіддю від 30.12.2015 року йому було відмовлено. Не погоджуючись з відмовою, позивач 23 червня 2016 року звернувся до суду з відповідним позовом .
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.
Згідно із п. 2 ч. 12 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 1 квітня 2015 року, абзац 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було замінено п'ятьма абзацами:
«Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;
у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 % призначеного розміру, але не менше 150 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення».
Також на підставі ч. 2 Розділу ІII «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зазначено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
В той же час за ч. 5 Розділу ІII «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказано, що в разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, то з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Враховуючи наведені правові норми, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 1 квітня 2015 року посада , яку займає позивач, давала право ОСОБА_2 на призначення йому пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», тобто існували обставини, з якими Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» пов'язував припинення виплати пенсії позивачу по інвалідності, у зв'язку з чим УПФУ в Іллічівському районі міста Маріуполя (Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Донецької області ) виплату пенсії позивачу було припинено правомірно.
Однак слід зазначити, що до 1 червня 2015 року закон, на який мається посилання у п. 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», в частині призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, прийнятий не був.
Вказані обставини свідчать про те, що з 1 червня 2015 року втратили чинність норми законів, якими було передбачено право певного кола осіб, зокрема робітників прокуратури, на призначення спеціальних пенсій, внаслідок чого слід вважати, що ОСОБА_2 з 1 червня 2015 року не працює на посаді, яка дає право на призначення їй пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Таким чином суд вважає встановленим, що з 1 червня 2015 року відпали обставини, які на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перешкоджали ОСОБА_2 отримувати пенсію по інвалідності за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене вмотивування слід зазначити, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати, з наведених в абз. 2 ч. 1 ст. 47 цього Закону.
На підставі таких висновків не заслуговує на увагу посилання відповідача на те, що єдиною підставою для тимчасового зупинення виплати пенсії позивачу по інвалідності з 1 квітня 2015 року є сам факт його роботи на посаді прокурора, а не право ОСОБА_2 на отримання пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», оскільки така позиція суперечить чинному законодавству.
Виходячи з комплексного аналізу зазначених норм, суд першої інстанції зазначив, що відсутність поновлення з 1 червня 2015 року виплати пенсії ОСОБА_2 по інвалідності свідчить про неправомірність дій відповідача, представники якого не поновили таку виплату й після звернення ОСОБА_2 з відповідною заявою.
Відповідно до наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що поновлення порушених прав позивача можливе шляхом задоволення його позовних вимог із зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області відновити ОСОБА_2 виплату пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 серпня 2017 року у справі № 264/3768/16-а - залишити без задоволення. Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 серпня 2017 року у справі № 264/3768/16-а за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
ОСОБА_3