Справа: № 694/914/17 Головуючий у 1-й інстанції: Сакун Д.І. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
17 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Ганечко О.М.
суддів: Коротких А.Ю.,Літвіної Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.09.17 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.09.17 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо надання позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації встановити позивачу статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати йому відповідне посвідчення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №1557 від 23.12.16 року, захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
З 30 січня 2017 року позивача визнано інвалідом першої групи підгрупи Б довічно внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №536408(а.с.6).
Позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації надання йому статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.
Як вбачається з витягу із протоколу № 6 від 29.06.2017 року засідання комісії Черкаської облдержадміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачеві було відмовлено у встановленні відповідно статусу у зв'язку з тим, що з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ, внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та, зокрема, до ст. 23, яка передбачала перелік пільг та компенсації особам, віднесеним до категорії 4.
Вважаючи, зазначене рішення відповідача щодо відмови у визнанні позивача постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також відмови у видачі йому відповідного посвідчення незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем було дотримано процедуру звернення до Уповноваженого органу та надано всі необхідні документи для прийняття рішення, а отже, дії відповідача є протиправними, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
Положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу. Зазначені особи належать до 1 категорії. Особа набуває статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії у разі, якщо вона вже має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи іншої категорії та їй встановлено інвалідність, щодо якої наявний причинний зв'язок із Чорнобильською катастрофою.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії(а.с.1). З 30 січня 2017 року позивачу була встановлена І група інвалідності підгрупи Б внаслідок захворювання, пов'язаного із впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами(а.с.6-9).
За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач має право на встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та отримання відповідного посвідчення.
Відповідач, як на підставу для відмови у задоволенні адміністративного позову, посилається на те, що з 01 січня 2015 року зона посиленого радіоекологічного контролю, у якій проживає позивач, не відноситься до радіоактивно забруднених територій. У зв'язку з цим відповідач вважає, що на час встановлення інвалідності позивач втратив статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Відповідно, відсутні передумови, визначені п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення статусу особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», категорія 1 потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлюється інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», потерпілими від Чорнобильської катастрофи є громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Критерії, за якими особи відносяться до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, зазначені у ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачу було надано статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, саме у зв'язку з проживанням у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Так, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадянина.
Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно вказаної норми права, до зон радіоактивного забруднення належать: зона відчуження, зона безумовного (обов'язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.
Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. Вказаним Законом ст. 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було виключено, а також виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що саме по собі виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє осіб, яким раніше були видані посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу.
Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», також не було передбачено, що раніше видані посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, вважаються недійсними.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, чинній після 01 січня 2015 року, передбачає надання особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, певних пільг та компенсацій незалежно від їх місця проживання. Зокрема, ст. 51 та 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).
Крім того, встановлення категорії 1 інвалідам з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи не є пільгою чи компенсацією у розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач належить до осіб, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мають право на встановлення категорії 1 потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відтак, у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Також, колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта про те, що суд першої інстанції помилково в резолютивній частині рішення постановив стосовно відповідача питання зобов'язального характеру, тим самим втрутившись у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, оскільки, наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що відповідач вже реалізував своє право на «вільний розсуд»(дискрецію), тим самим відмовивши позивачу у встановленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1(ас.10).
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167,195, 198, 200, 205, 206,212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.09.17 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді:
А.Ю. Коротких
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Коротких А. Ю.
Літвіна Н. М.