Головуючий у 1 інстанції - Бікезіна О. В.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
18 жовтня 2017 року справа № 236/1553/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Шишова О.О., суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 серпня 2017 р. у справі № 236/1553/17 (головуючий І інстанції Бікезіна О. В.) за позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Красноліманського міського суду Донецької області від 29 серпня 2017, ОСОБА_4 був поновлений строк звернення до суду.
Позов ОСОБА_4 був задоволений.
Визнані протиправними дії щодо відмови Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області у нарахуванні і виплаті ОСОБА_4 не отриманої допомоги при народженні дитини, за період з серпня 2014 року по березень 2017 року та зобов'язаний відповідач здійснити таку виплату.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що 24.04.2017 року позивач, ОСОБА_4 звернулась до управління соціального захисту населення Лиманської міської ради із заявою про поновлення виплат одноразової допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Допомога), і при цьому позивач не зазначив той факт, що вищевказана допомога їй вже була призначена управлінням соціального захисту населення Єнакієвської міської ради Донецької області.
У зв'язку з тим, що управлінню соціального захисту населення Лиманської міської ради не було відомо про призначення допомоги позивачу, воно вважало звернення позивача первинним та відмовило у наданні допомоги в зв'язку з пропущенням терміну звернення.
30.06.2017, після з'ясування факту, що позивачу була призначена допомога управлінням соціального захисту населення Єнакієвської міської ради, Донецької області, управлінням соціального захисту населення Лиманської міської ради прийнято рішення про часткову виплату допомоги у розмірі 5375 грн. до винесення рішення у судовому процесі.
ОСОБА_4 зареєстрована з 22.02.2017 за постійним місцем проживання: АДРЕСА_1 та в зв'язку з зміною місця проживання, звернулось до відповідача 24.04.2017.
Відповідно до абзацу 4 та 5 пункту 9.3 Наказу Міністерства соціальної політики України від 19.09.2006, № 345 «Про затвердження Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги» у разі неможливості отримати особову справу та довідку атестат допомога продовжується (призначається) за фактичним місцем проживання її отримувача на підставі електронної справи, отриманої від державного підприємства «Інформаційно - обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України».
За неможливості протягом місяця одержати довідку - атестат з управлінь, що залишаються в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з метою захисту права громадян України на одержання призначеної згідно з чинним законодавством державної допомоги, не отримані суми допомоги одержувачам виплачуються за минулий період на підставі інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України.
На виконання вимог «Інструкції щодо порядку оформлення - і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги», відповідно пункту 54 Порядку про призначення та виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 27.12.2001, № 1751 з змінами та доповненнями (Далі - Інструкція № 1751) на підставі електронної справи та Довідки - атестату отриманої 10.05.2017 на запит управління від державного підприємства «Інформаційно - обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» виплата допомоги ОСОБА_4 подовжена за новим місцем проживання з місяця звернення, тобто з квітня 2017року.
Також, судом взагалі ігноровано той факт що відповідно довідки-атестату, державна допомога па народження дитини виплачена по 31.12.2014, що в свою чергу взагалі задвоює позивачу виплати за серпень, вересень, жовтень, листопад, та грудень 2014 року, що є незаконним.
Просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилась.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, Верховний Суд України виходить із такого.
ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, що його видано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Єнакіївського міського управління юстиції від 06 травня 2014 року (а.с. 9).
Після народження дитини ОСОБА_4 звернулася до Управління соціального захисту населення міста Єнакієво Донецької області за місцем свого постійного проживання із заявою про виплату їй допомоги при народженні дитини. Допомога була їй призначена у травні 2014 року та виплачувалася протягом трьох місяців, що підтверджується випискою по картковому рахунку, наданою ПАТ "ОщадБанк" (а.с. 16). Але у серпні 2014 року виплату державної допомоги у в зв'язку з проведенням на території міста Єнакієво антитерористичної операції було припинено.
Згідно інформації, наданої Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 25.07.2017 року ОСОБА_4 перебувала на обліку як отримувач державної соціальної допомоги при народженні дитини. Допомога була призначена з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року у розмірі 10320 грн. (одноразово), з 01.05.2014 року по 30.04.2018 року в розмірі 1075 грн. (щомісячно). Фінансування виплат усіх видів державних соціальних допомог в управлінні м. Єнакієве Донецької області не здійснювалося з серпня 2014 року (а.с.41).
Згідно відмітки у паспорті серії НОМЕР_2, виданого 03 листопада 2006 року Єнакіївським МВГУМВС України в Донецькій області, місце проживання ОСОБА_4 до 22.02.2017 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15), з 22.02.2017 року її було знято з реєстрації за вказаною адресою та зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.7).
24.04.2017 року ОСОБА_4 звернулася до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради із заявою про поновлення виплати державної допомоги на народження дитини. Однак, рішенням від 10 травня 2017 року їй було відмовлено у поновлені виплати допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що звернення про подовження виплати надійшло після закінчення строків, тобто пізніше, ніж через дванадцять календарних місяців після припинення виплати допомоги (а.с.8).
Проте, 27.06.2017 року вказане рішення переглянуто, особова справа ОСОБА_4 взята на облік з місяця звернення, тобто з квітня 2017 року, та починаючи з квітня місяця 2017 року ОСОБА_4 надана допомога в розмірі 5375,00 гривень, тобто по 1075 грн. щомісячно (а.с.51-53).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на обліку як отримувач державної соціальної допомоги при народженні дитини, отримувала виплати допомоги при народженні дитини до липня 2014 року (включно). Даний факт сторонами не оспорюється.
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_4 допомоги при народженні дитини з серпня 2014 року по березень 2017 року.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Стаття 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлює, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Відповідно до ч.ч.7, 9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
За пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001, Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Така ж сама норма закріплена і статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Тобто, вказаними нормами передбачені обмеження, які стосуються строку подання заяви про призначення виплати допомоги.
За пунктом 13 Порядку, виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги; виникнення інших обставин.
Отже зазначеними нормами визначено вичерпний перелік обставин припинення виплати допомоги.
Вирішуючи справу, суд бере до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №3-рп/2016 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац сьомий частини дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, з наступними змінами, згідно з яким виплата допомоги при народженні дитини припиняється «у разі виникнення інших обставин».
Конституційний суд України зазначив, що дискреційні повноваження органу державної влади щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини мають бути однозначно визначені у Законі. Натомість існування в ньому нечітко визначеного переліку підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини і наявність у органів соціального захисту населення таких дискреційних повноважень без визначення їх меж у Законі може призвести до порушення права особи на отримання допомоги при народженні дитини. Законодавче врегулювання підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини, передбачене в абзаці сьомому частини дев'ятої статті 11 Закону, свідчить про недотримання принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, гарантованого частиною першою статті 8 Основного Закону України.
Таким чином, припинення виплати допомоги позивачу відбулось не з підстав передбачених цими нормами. Підставою для припинення виплати фактично стало те, що орган, де позивач отримувала допомогу, розташований у м. Єнакієве Донецької області.
Відповідно статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Колегія суддів також звертає увагу на дотримання принципу верховенства права, який передбачає дотримання, в тому числі вимог, «законності» та «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v.Ukraine), заява № 11932/02, в § 25 зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiyv. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).
В даному випадку втручання у право власності відбулося не на підставі Закону.
Посилання відповідача на п.55 Інструкції 1751 яка передбачає,що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий з моменту призначення час, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку не може бути застосовано, оскільки судом апеляційної інстанції як було обгрунтовано вище припинення виплати відбулося за вини відповідача.
Тобто, судом не встановлено не виконання ОСОБА_4 умов визначених Інструкцією № 1751. При таких обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про виплату щомісячної допомоги за догляду за дитиною за весь період її не виплати.
Розглядаючи вимоги щодо доводів апеляційної скарги про задвоєння виплат за період з серпня по грудень 2014 року, колегія суддів зазначає, що згідно з атестатом № 20, наданим відповідачем вбачається, що допомога при народженні встановлена у розмірі 1075грн. та виплачена по 31 грудня 2014 року.
При цьому слід звернути увагу, що атестат на підставі якого колегія прийшла до такого висновку є первинним документом, підтверджуючим виплату грошових коштів, крім того в матеріалах справи довідкою від 28 серпня 2017 № 02/22-0915 (а.с.51) також підтверджений факт виплати допомоги за період з квітня по серпень 2017року.
При таких обставинах, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про задоволення вимог з серпня 2014 року.
Пунктом 1 частини 1 статті 201 КАС України встановлено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
При таких обставинах колегія суддів вважає змінити рішення суду першої інстанції зазначив, початок періоду виплати допомоги при народженні дитини не з серпня 2014 року а з січня 2015 року.
В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 серпня 2017 р. у справі № 236/1553/17 - задовольнити частково.
Постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 серпня 2017 р. у справі № 236/1553/17 - змінити.
В абзацах третьому та четвертому постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 серпня 2017 р. у справі № 236/1553/17 початок періоду виплати допомоги при народженні дитини «з серпня 2014 року» замінити на «з січня 2015року»
В решті постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 серпня 2017 р. у справі № 236/1553/17 - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В.Сіваченко
О.О.Чебанов