Справа: № 753/8736/17 Головуючий у 1-й інстанції: Коренюк А.М.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
17 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалену у порядку скороченого провадження постанову Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Відповідач, ГУ НП в Київській області) про:
- визнання протиправною відмови ГУ НП в Київській області, викладеній у листі від 04.05.2017 року №29/Б-306, у проведенні виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності;
- зобов'язання Відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати Позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб, в сумі 320 000,00 грн. відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.07.2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що положеннями Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено призначення та виплата одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на помилковому застосуванні судом приписів нормативно-правових актів, оскільки за колишніми працівниками міліції, яким встановлена інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, Апелянт наголошує, що подальше прийняття особи на службу в поліцію не позбавляє останнього на отримання такої допомоги.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ НП в Київській області від 11.11.2016 року №706 о/с майора поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за пп. 2 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) (а.с. 10).
Згідно свідоцтва про хворобу від 15.09.2016 року №331/Зв, виданого військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», захворювання Позивача - «Так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ» (а.с. 9).
Зі змісту довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0655208 від 14.02.2017 року вбачається, що з 14.02.2017 року ОСОБА_2 встановлено інвалідність ІІ групи у строк до 01.03.2018 року у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 12). Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 16.02.2017 року серії АГ №0013597, ступінь втрати професійної працездатності склав 70% (а.с. 14).
Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив видати одноразову грошову допомогу у разі встановлення ІІ групи інвалідності.
За результатами розгляду поданої ОСОБА_2 заяви ГУ НП в Київській області листом від 04.05.2017 року №29/Б-306 повідомило останнього, що оскільки законодавством не передбачено виплату одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, для вирішення питання про призначення такої допомоги немає правових підстав (а.с. 18).
Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 46, 92 Конституції України, ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачено призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року (далі - Закон про Нацполіцію).
Згідно п. 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Водночас, приписи п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про Нацполіцію визначають, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
До набрання чинності Законом про Нацполіцію порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 (далі - Порядок №850).
Так, відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Зі змісту п. 1 Порядку №850 вбачається, що він визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно пп. 2 п. 3 вказаного Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.
Пунктом 2 Порядку №850 закріплено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Приписами п. 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Поряд з цим, на виконання вимог ст. ст. 97-101 Закону про Нацполіцію наказом МВС України від 11.01.2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4), яким визначено механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (п. 1 Порядку №4).
Згідно пп. 4 п. 5 розділу І Порядку №4 зі змінами, внесеними наказом МВС України 12.09.2016 року №916, визначено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
При цьому твердження суду першої інстанції про законодавчу неврегульованість спірного питання з огляду на те, що ч. 1 ст. 97 Закону про Нацполіцію не передбачає виплату одноразової грошової допомоги поліцейським у випадку настання інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.
Як було зазначено вище, положеннями Порядку №4 врегульовано механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Тобто, приписами даного нормативного акту закріплено порядок та процедуру оформлення і виплати такої допомоги особам, які мають статус поліцейського. При цьому застережень щодо неможливості застосування норм Порядку №4 до правовідносин, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги поліцейським, які втратили працездатність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не поліції, чинне законодавство не містить.
За таких обставин, твердження ГУ НП в Київській області, з яким фактично погодився суд першої інстанції, про відсутність у ч. 1 ст. 97 Закону про Нацполіцію такої підстави для виплати одноразової грошової допомоги поліцейському у зв'язку з отриманням інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, нівелюється наведеними вище приписами п. 15 розділу ХІ Закону про Нацполіцію, ст. 23 Закону України «Про міліцію» та пп. 4. п. 5 розділу І Порядку №4.
Поряд з іншим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку №4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського. У разі коли такий орган ліквідовано, заява подається до органу за місцем зберігання особової справи.
Згідно п. 5 розділу III Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Таким чином, приписами Порядку №850 та Порядку №4, визначено, що для отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності заява про її отримання має бути подана працівником за останнім місцем служби, яким, як вбачається з матеріалів справи, є ГУ НП в Київській області.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку №4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє, зокрема, у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Пунктом 2 розділу IV Порядку №4 передбачено, що керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги є видача керівником територіального органу Національної поліції наказу про виплату такої допомоги, в іншому ж випадку особа письмово повідомляється про відмову у такій виплаті із зазначенням мотивів такої відмови.
Разом з тим, як було встановлено раніше зі змісту листа Відповідача від 04.05.2017 року №29/Б-306, заява Позивача щодо вирішення питання про надання йому одноразової грошової допомоги по суті не розглядалась, фінансовим підрозділом відповідний висновок не готувався, рішення з питання призначення одноразової грошової допомоги уповноваженим на те органом не приймалося.
Судовою колегією враховується, що Верховний Суд України у постановах від 18.03.2014 року у справі №21-11а14 та від 22.04.2014 року у справі №21-484а13 висловив правову позицію у подібних правовідносинах, згідно якої підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки останній не розглянув звернення про виплату у одноразової грошової допомоги та відповідного рішення не прийняв, то суд повинен був зобов'язати його розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення зазначеного питання.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.
За таких обставин, оскільки відповідного рішення відповідач по суті заяви не приймав, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в установлені законодавством порядок та строки не розглянута, відтак, при розгляді цієї заяви ГУ НП в Київській області допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Оскільки заява Позивача Відповідачем не розглянута по суті і не було прийнято уповноваженою особою відповідного рішення, то, з урахуванням встановленого раніше права ОСОБА_2 на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що належним способом захисту прав Позивача є зобов'язання Відповідача розглянути вказану заяву ОСОБА_2 та прийняти рішення по суті відповідно до вимог розділу IV Порядку №4.
Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.09.2017 року у справі №357/4499/17.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про передчасність твердження суду про відсутність правових підстав для призначення Позивачу одноразової грошової допомоги, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.
Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати, ухваливши нову.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 183-2, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду ІІ групи, яка встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти рішення, передбачене Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.