17 жовтня 2017 рокусправа № 804/965/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.
суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачні продукти» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі № 804/965/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачні продукти» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У лютому 2017 року ТОВ «Смачні продукти» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26.08.2016 року № НОМЕР_1.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на неповне з'ясування обставин, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідачем було незаконно проведено камеральну перевірку, оскільки були грубо порушені граничні строки її проведення, встановлені п.200.10 ПК України. Також зазначає, що відповідач безпідставно притягнув позивача до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної до 01.01.2016 року за нормами ПК України, які набрали чинності після 01.01.2016 року. Також зазначає, що строки реєстрації податкових накладних не є предметом камеральної перевірки.
Представник апелянта в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Смачні продукти» зареєстроване як юридична особа 08.07.2014 року, та перебуває на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, в тому числі як платник податку на додану вартість (а.с.31-39).
17 грудня 2015 року позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) було здійснено реєстрацію податкових накладних, а саме: № 3482 від 30.11.2015р. - на суму ПДВ 80536 грн., № 3484 від 30.11.2015р. - на суму ПДВ 83092 грн., № 3483 від 30.11.2015р. - на суму ПДВ 85080 грн., що підтверджується копіями відповідних накладних та копіями квитанцій про реєстрацію податкових накладних (а.с.40-45), та не заперечується сторонами.
03 серпня 2016 року посадовою особою відповідача була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Смачні продукти» за листопад 2015 року та червень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки № 185/12-01/39293850.
За висновками зазначеного акта, встановлено порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме, порушення граничних термінів реєстрації у ЄРПН податкових накладних № 3482, № 3484 та № 3483 від 30.11.2015 року на 2 дня (граничний строк їх реєстрації сплинув 15.12.2015 року) - які були зареєстровані 17.12.2015 року (а.с. 8-9).
На підставі акта перевірки № 185/12-01/39293850 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.08.2016 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, у розмірі 10% від суми ПДВ, який становить 24870,80 грн. (а.с. 15-17).
Вважаючи винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення незаконними, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і є предметом розгляду у даній справі
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дата реєстрації податкових накладних є складовою частиною даних Єдиного реєстру податкових накладних, то питання своєчасності такої реєстрації можуть бути предметом камеральної перевірки. При цьому відсутність розробленого та затвердженого центральним органом виконавчої влади порядку (механізму) застосування штрафних санкцій не виключає відповідальності за порушення у вигляді штрафу, передбаченого спеціальним законом - Податковим кодексом України. Крім того, суд зазначив, що перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, здійснюється у загальні строки давності, передбачені статтею 102 ПК України, тобто 1095 днів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та з цього приводу зазначає наступне.
Відповідно до абзаців 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарі/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податку накладу, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарі/послуг для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільненні від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції станом на час виникнення спірних відносин також передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, в ході перевірки виявлено порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині додержання граничних термінів реєстрації податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем факт порушення термінів реєстрації податкових накладних не заперечується. Отже, податкове правопорушення має місце.
Стосовно доводів апелянта про порушення відповідачем вимог діючого законодавства щодо предмету проведення камеральних перевірок колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Оскільки дата реєстрації податкових накладних є складовою частиною даних Єдиного реєстру податкових накладних, то питання своєчасності такої реєстрації можуть бути предметом камеральної перевірки.
Щодо доводів про правомірність прийняття рішення про застосування штрафних санкцій. колегія суддів виходить з наступного.
Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2016) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Водночас, пункт 120-1.3 статті 120-1 ПК України в редакції до 01.01.2016 передбачав, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, Законом України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (набрав чинності з 01.01.2016року) були внесені зімни до статті 120-1 Податкового кодексу України, якими виключено пункт 120-1.3 ПК України.
Тобто, з цього часу вимога про обов'язкове застосування контролюючим органом окремого порядку застосування штрафних санкцій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виключено.
Із вказаного слідує, що як правопорушення, яке полягало у порушенні термінів реєстрації податкових накладних, так і санкція за таке порушення у вигляді штрафу, були закріплені в ПК України як до 01.01.2016 року, так і після цієї дати.
Натомість, порядок застосуванні штрафних санкцій за своєю юридичною природою є лише нормою процесуального (процедурного) характеру.
Згідно загального правила, яке зайшло своє відображення і в приписах частини 2 статті 5 КАС України, провадження здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення відповідної процесуальної (процедурної) дії.
Згідно редакції статті 120-1 Податкового кодексу України, яка діяла на час прийняття відповідачем оспореного рішення, з 01.01.2016 р. контролюючий орган не повинен дотримуватись окремого порядку притягнення до такої відповідальності, як це раніше було передбачено нормами ПКУ, отже може притягувати особу до відповідальності в загальному порядку. При цьому скасування вимог про необхідність визначення спеціальної процедурі (порядку) не означає, що притягнення платника податків у 2016 році до відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних у 2015 році є зворотною дією ПК України у часі, як помилково стверджує позивач.
Відтак, відповідач з 01.01.2016 року, тобто і на час проведення перевірки та прийняття спірного рішення, мав право притягувати платників податків до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України за порушення термінів реєстрації податкових накладних без наявності порядку, який раніше був передбачений пунктом 120-1.3 статті 120-1 ПК України.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на тому, що зміна порядку застосування штрафних санкцій ніяким чином не погіршує становище платника податків, оскільки сам по собі порядок являє собою лише алгоритм застосування вказаних санкцій, тоді як принцип зворотної дії закону у часі стосується встановлення відповідальності або зміни санкції за правопорушення. В частині ж процедури притягнення особи до відповідальності контролюючий орган повинен застосовувати той порядок, який діє саме станом на час такого притягнення, тобто в даному випадку станом на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Щодо доводів апелянта про порушення 30-денного терміну проведення камеральної перевірки, передбаченого пунктом 200.10 статті 200 ПК України, колегія суддів вважає його необґрунтованим з наступних підстав.
Згідно пункту 200.10 статті 200 ПК України (в редакції, що діяла на час проведення перевірки та прийняття ос пореного рішення), протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Аналіз змісту вказаного пункту, а також назви статті 200 ПК України та її змісту і структури в сукупності, дає підстави для однозначного висновку, що вищевказаний строк в 30 календарних днів встановлений контролюючому органу не для проведення будь-якої камеральної перевірки, а лише для перевірки податкової декларації, що була подана платником податків задля реалізації права на отримання бюджетного відшкодування (пункт 200.7 ПК України).
Отже, у спірних правовідносинах, які не стосуються реалізації позивачем реалізації права на отримання бюджетного відшкодування, строк для проведення камеральної перевірки є загальним.
При цьому помилкове зазначення працівниками податкового органу пункту 200.10 статті 200 ПК України в акті камеральної перевірки серед підстав для проведення останньої не може впливати на оцінку додержання граничних строків проведення такої перевірки, оскільки останні встановлюються саме нормами Податкового кодексу України, а невірне або помилкове зазначення певної норми в акті перевірки не призводить до звуження таких строків у порівнянні з положеннями ПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачні продукти» - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі № 804/965/17 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 19 жовтня 2017 р.
Головуючий: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: І.В. Юрко