Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.
Суддя-доповідач -
18 жовтня 2017 року справа №805/1931/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року у справі № 805/1931/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатибудінвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
17 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатибудінвест" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач-1, Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач -2), з урахуванням уточнених позовних вимого, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 16 лютого 2017 року № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 132 089 грн. та визнання протиправними дій відповідача-2 по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за звітний період - листопад 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «Керамікальянс» (т.1, а.с. 4-13, 211-222).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від форми “В4” від 16.02.2017 року № НОМЕР_1 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю “Карпатибудінвест” розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 132089 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатибудінвест” (ЄДРПОУ 36404613) судові витрати в розмірі 381 грн. 34 коп. (т. 2, а.с. 73-79).
Вважаючи таке судове рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, що мають значення для справи, відповідач-1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від форми “В4” від 16.02.2017 року №0000061400 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 132089 грн.
Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що під час проведення перевірки встановлено обрив ланцюга постачання таких товарів, реальність здійснення постачання яких не підтверджується, так як відсутні контрагенти, які б були виробниками чи імпортерами таких товарів та задекларували б їх первинне введення в обіг таких товарів. Апелянт вказує, що перевіркою також встановлено, що по всіх контрагентах, які задекларували взаємопов'язані операції, відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість, що передбачені вимогами ПКУ, оскільки вони не підтверджуються фактами здійснення передачі права власності на такі товари від їх законного власника в місці, розташованому на митній території України. До того ж, контролюючий орган звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивачем та його контрагентом не було надано належним чином оформлених первинних документів (видаткових накладних, платіжних доручень, актів приймання-передачі товарів тощо), що підтверджують: фактичне здійснення операцій приймання-передачі права власності на товари від ТОВ «Керамікальянс» до ТОВ «Карпатибудінвест», тобто фактичне здійснення події, на дату якої суми податку відносяться до податкового кредиту; використання у власній господарській діяльності товарів, реальність здійснення операцій придбання яких, документально не підтверджується по задекларованому контрагентами ланцюгу нереальних операцій постачання товарів. Серед іншого, податковий орган вказує, що в ході перевірки письмові пояснення позивача не містять інформації та посилання на документи, що підтверджують: факт приймання-передачі права власності оприбуткованих будівельних матеріал (документи, які свідчать про їх походження, відповідність вимогам до якості, фактичні отримання (у т.ч. по ланцюгу постачання) від фактичного законного їх власника - продавця, т.ч. навантаження, розвантаження, транспортування, зберігання; використання у власній господарській діяльності загальної кількості таких будівельні матеріалів, оприбуткованих в регістрах бухгалтерського обліку підприємства від контрагента ТОВ «Керамікальянс»; походження (виробника, імпортера) оприбуткованих від зазначеного контрагента товарів (не надано паспорти якості, сертифікати відповідності тощо). Крім того, апелянт зазначає, надані до перевірки товарно-транспортні накладні не можуть бути врахованими як документ що підтверджують передачу права власності на зазначені в них товари скаржнику, тому що вказані документи складені із зазначенням вантажовідправників ТОВ «МІЗОЛ ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» та відповідно вантажоодержувачів ТОВ «Євроізол Геосинтетикс» та ТОВ «Керамікальянс», тобто не ТОВ «Карпатибудінвест» і, крім того, пунктом приймання-передачі товарів було зазначено смт. Високогірне, Запорізька область, що також не відповідає адресі ТОВ «Карпатибудінвест» або адресі об'єкта будівництва, по якому згідно з наданими актами виконаними робіт були використані оприбутковані скаржником товари (т.2, а.с. 81-82).
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Оскільки постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнанням протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за звітний період - листопад 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «Керамікальянс» не оскаржується, колегія суддів, за правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від форми “В4” від 16.02.2017 року №0000061400 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю “Карпатибудінвест” розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 132089 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатибудінвест" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 36404613, місцезнаходження юридичної особи: м. 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Радченко, буд. 34, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а.с. 43-44).
Відповідачі, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктами владних повноважень, на які чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Відповідно до матеріалів справи, 10 листопада 2016 року відповідач-2 звернувся до позивача із запитом про надання інформації та її документального підтвердження щодо контрагента продавця (1-ша ланка ланцюга постачання) ТОВ ОСОБА_1 (код ЄДРПУО - 39908836), контрагента продавця (2-га ланка ланцюга постачання) ТОВ «Керамікальянс» (код ЄДРПУО - 33534528), контрагента продавця (3-тя ланка ланцюга постачання) "Карпатибудінвест" (код ЄДРПУО - 36404613) (т.2, а.с. 60-63).
У зв'язку з неотримання відповіді, відповідач-2, 13 грудня 2016 року вдруге звернувся до позивача із запитом про надання інформації та її документального підтвердження зав их № 989610/05-10-14-11-2 (т. 2, а.с. 3-8, 53-58).
14 грудня 2016 року за вих. № 14, позивачем надано позивачу копії зазначених у запиті документів, засвідчені підписом та скріплені печаткою на 93 арк., (т.2, а.с. 9-10).
Згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 ст. 75, п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 22.12.2016 року № 387 у період з 27 грудня 2016 року по 04.01.2017 року посадовою особою відповідача-2 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Карпатибудінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за звітний період листопад 2015 року з урахуванням виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків по взаємовідносинам з ТОВ “Керамікальянс” за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, так як на письмовий запит контролюючого органу, в якому виявлено недостовірність даних у поданій декларації протягом десяти робочих днів з дня його отримання не надано пояснень та їх документальних підтверджень.
Відповідно до пунктів 86.1 та 86.10 статті 86 ПК України вбачається, що, зокрема, у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, в якому зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
За результатами проведення зазначеної перевірки відповідачем-2 складено акт від 12.01.2017 року № 5/05-10-1230/36404613, яким встановлено такі порушення:
- встановлений обрив ланцюга постачання товарів із назвами “Геотекстиль Bonar Geosynthetics Tipplex BS25(5x100м)”, “Геотекстиль DuPount Typar SF 56(5,2x100м)”, “Геомембрана GeoSvit HDPE 1мм(5,1х200м)”, “Геомембрана GeoSvit HDPE 1мм(5,1х100м)”, “Бентонітові мати “Бентомат ST”, “Глина бентонітова”, по операціям, по яким відсутнє реальне(законне) джерело їх походження(відсутність в ланцюгу їх постачання фактичного виробника, імпортера чи посередника) за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, внаслідок чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пп.14.1.36, пп.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, а) п. 185.1 ст. 185, пп. а)-в) п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України, по таким операціям, по яким контрагентом ТОВ “Керамікальянс” сформовано податкові зобов'язання по покупцю ТОВ “Карпатибудінвест” за листопад 2015 року в загальній сумі 132088 грн. 70 коп.
- - п. 198.1 ,п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ “Карпатибудінвест” завищений податковий кредит за листопад 2015 року у розмірі 132088 грн. 70 коп., в результаті чого встановлене завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2015 року в сумі 132089 грн. (т.1, а.с. 59-96).
Згідно з п.п 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, а також на підставі висновків акту перевірки від 12.01.2017 року № 5/05-10-1230/36404613, відповідачем-2, 16 лютого 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми “В4” № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період - листопад 2015 року у сумі 132089,00 грн.
(т. 1, а.с. 113).
Позивач, користуючись своїм правом адміністративного оскарження, звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою за вих. № 27-02-17 від 27.25.2017 року, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення форми “В4” № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 132089,00 грн. (т. 1, а.с. 46-54).
За результатами розгляду скарги позивача, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 19.04.2017 року за вих. № 8220/6-99-99-11-01-02-25, в якому останній зазначив, що доводи скаржника не спростовують висновків акту перевірки, у зв'язку з чим, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення форми “В4” № НОМЕР_2 від 16.02.2017 року - без змін (т.1, а.с. 55-58).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив останнє у судовому порядку.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачами не доведено порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, скасував податкове повідомлення-рішення форми “В4” № НОМЕР_2 від 16.02.2017 року, а що стосується вимоги про визнанням протиправними дій відповідача-2 по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за звітний період - листопад 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «Керамікальянс», суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач-2, здійснюючи перевірку, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений нормами податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на насцутне.
Як встановлено судом першої, апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10 липня 2015 року між ТОВ “Керамікальянс” (продавець) та ТОВ “Карпатибудінвест” (покупець) укладений договір № 15.
Пунктом 1.1 розділу 1 «Загальні положення» встановлено, що продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності на базисі постачання у кількості, номенклатурі, цінам і строкам постачання згідно умов цього договору і додатків до нього.
Умовами цього договору передбачено також ціна товару і загальна сума договору, умови поставки товару, порядок оплати товару, якість товару, порядок приймання товару, відповідальність сторін, форс-мажор та ін. (а.с. 152-154).
Додатком № 5 до договору складена специфікація від 02.11.2015 року, в якій зазначено найменування, кількість товару на загальну суму 804 768,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 134 128) (а.с. 155).
На виконання вищезазначеного договору складено видаткові накладні: № РН-0000048 від 20.11.2015 року на суму 174438,36 грн. (у т.ч. ПДВ - 29073,06 грн.), № РН-0000045 від 06.11.2015 року на суму 22782,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 3797,04 грн.), № РН-0000046 від 09.11.2015 року на суму - 376 251,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 62708,60 грн.) (т.1, а.с. 190, № РН-0000044 від 06.11.2015 року на суму - 219 060,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 36510,00 грн.) (т.1, а.с. 190-193).
За наслідками виконання договору поставки ТОВ НВО Укрнадратехнологія на адресу позивача виписані податкові накладні :
від 10.07.2015 року № 7 на суму 15694 грн. 76 коп., в тому числі ПДВ в сумі 2615 грн. 79 коп.;
- від 10.07.2015 року № 8 на суму 38090 грн. 04 коп., в тому числі ПДВ в сумі 6348 грн. 34 коп.;
- від 10.07.2015 року № 9 на суму 165275 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ в сумі 27545 грн. 87 коп.;
- від 10.07.2015 року № 10 на суму 22782 грн.24 коп., в тому числі ПДВ в сумі 3797 грн. 04 коп.;
- від 10.07.2015 року № 11 на суму 376251 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ в сумі 62708 грн. 60 коп.;
- від 10.07.2015 року № 14 на суму 174438 грн. 36 коп., в тому числі ПДВ в сумі 29073 грн. 06 коп. (а.с. 165 - 176).
Виконання умов договору підтверджується також товарно-транспортними накладними: № 1441, № 1452 від 09.11.2015 року, якою підтверджено, що доставка товару здійснювалась на автомобілі НОМЕР_3, вантажовідправник - ТОВ «Алком Груп» вантажоодержувач - ТОВ «Керамікальянс», пункт навантаження - зі складу вул. Краснопільська, 12 А, пункт розвантаження - полігон ТПВ м. Запоріжжя, № 2249474 від 17.11.2015 року, № 2251054 від 18.11.2015 року, № 2229557 від 02.11.2015 року якими підтверджено, що доставка товару здійснювалась на автомобілі НОМЕР_4, вантажовідправник - «Євроізол-Геосинтетикс», вантажоодержувач - ТОВ «Керамікальянс», ТОВ «Мізол», пункт навантаження - Львівська обл. Городоцький р-н. с. Бучали, вул.. Доківська, буд. 25, Запоріжська обл.., смт. Високогірне (т.1, а.с. 156-162).
Розрахунки за надані послуги проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 651 від 03.11.2015 року на суму 100000 грн., № 655 від 09.11.2015 року на суму 419 500 грн., від 05.11.2015 року на суму 38 090,04 грн., від 08.11.2015 року на суму 299 000,00 грн., № 147 від 29.12.2015 року на суму 439 747,40 грн., № 641 від 15.112.2015 року на суму 120,00 грн., № 656 від 23.12.2015 року на суму 492 000,00 грн. (т.1, а.с. 194-200).
Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Так, відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до пп. 14.1.202. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Згідно пп. 14.1.203. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.
Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.
Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для визначення (розрахунку) об'єкта оподатковування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, статті 44 містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Посилання апелянта на встановлення обриву ланцюга постачання товарів, так як відсутні контрагенти, які б були виробниками чи імпортерами таких товарів, внаслідок чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з ТОВ «Керамікальянс», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не доводять обґрунтованість висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом-постачальником, а постачання товарів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, що свідчить про те, що господарська операція фактично відбулась.
Щодо посилання апелянта, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не можуть бути врахованими як документ що підтверджують передачу права власності на зазначені в них товари скаржнику, тому що вказані документи складені із зазначенням вантажовідправників ТОВ «МІЗОЛ ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» та відповідно вантажоодержувачів ТОВ «Євроізол Геосинтетикс» та ТОВ «Керамікальянс», тобто не ТОВ «Карпатибудінвест» колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до матеріалів справи, зазначений вид операції укладено за наступною ланкою (від виробника): виробник товарів - BonarGeosyntetics Du Pont de Nemours & Company - ТОВ «Мізол» - ТОВ «Євроізол-геосинтетикс» - ТОВ «Керамікальянс» - ТОВ «Карпатибудінвест», тобто, зазначені товари позивачем отримано безпосередньо від ТОВ «Керамікальянс», а тому, в первинних документах, складених ТОВ «Мізол» позивач не міг бути вказаний, як вантажоодержувач.
Відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року у справі № 805/1931/17-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: Л.В.Ястребова
ОСОБА_2
ОСОБА_3