Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 жовтня 2017 року справа №805/1233/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Борисові А.А., за участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року в справі № 805/1233/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Здравниця Плюс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Здравниця Плюс» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № НОМЕР_1 від 20.01.2017 та № НОМЕР_2 від 20.01.2017.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого скасовано спірні рішення податкового органу.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Здравниця Плюс» з питань достовірності віднесення сум податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2015 року та формування витрат бухгалтерської звітності (форми № 2) підприємства та впливу цих витрат на визначення фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток підприємства за 2015 рік по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «УКРСТРОЙ».
Перевіркою встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на загальну суму 79007,00 грн; п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, розділу V П(С)БО 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 395034,00 грн.
Апелянт наголошує, що відсутність у ТОВ «УКРСТРОЙ» реальних трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах, що були документально оформлені в актах виконаних робіт, свідчить про фіктивність первинної документації та нереальний характер господарських операцій між позивачем та цим контрагентом.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 14.12.2016 по 27.12.2016 Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Здравниця Плюс» (далі - позивач, товариство) з питань достовірності віднесення сум податку на додану вартість за жовтень 2015 року та формування витрат бухгалтерської звітності (форми № 2) підприємства та впливу цих витрат на визначення фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток підприємства за 2015 рік по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «УКРСТРОЙ».
За результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт № 1/05-19-14-04/35127625 від 04.01.2017, висновками якого в перевіреному періоді встановлені порушення позивачем:
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження задекларованого показника суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету за жовтень 2015 року на суму 79007,00 грн, яка сформована від підприємства - постачальника ТОВ «УКРСТРОЙ»;
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розділу II, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу III Податкового Кодексу України, розділу V П(С)БО 1, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 № 751/4044, та П(С)БО № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами), зі змінами внесеними наказами Міністерства фінансів України до даних стандартів, Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 395034,00 грн.
Не погодившись із висновками акту перевірки товариство подало заперечення № 4 від 10.01.2017, розглянувши які контролюючий орган листом № 1187/05-19-14-05/35127625 від 17.01.2017 сповістив ТОВ «Здравниця Плюс» про залишення висновків акту без змін.
На підставі акту № 1/05-19-14-04/35127625 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС) було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 20.01.2017 № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 395034,00 грн;
- від 20.01.2017 № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 118510,50 грн, з яких 790075,00 грн - сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями, 39503,50 грн - сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями.
Реалізуючи право на адміністративне оскарження позивач звернувся до відповідача зі скаргою № 41 від 31.01.2017, яку було залишено без розгляду, про що повідомлено товариству листом № 964/10/05-99-10-01-12-1 від 07.02.2017.
Вважаючи, що ГУ ДФС протиправно прийняло рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, ТОВ «Здравниця Плюс» звернулось до суду за захистом свого порушеного права.
Протиправність дій податкового органу позивач обґрунтовує наступним.
02 березня 2015 року між підрядником ТОВ «УКРСТРОЙ» та замовником ТОВ «Здравниця плюс» укладено договір № 1/3/1879, предметом якого є ремонтно-будівельні та аварійні роботи на об'єктах позивача.
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 02.04.2015 ТОВ «УКРСТРОЙ» зобов'язано здійснити роботи з технічного обслуговування фекальної каналізації пансіонату «Сонячний берег» (с. Урзуф) на загальну вартість 228167,45 грн з ПДВ.
Згідно з умовами додаткової угоди № 17 від 28.09.2015 ТОВ «УКРСТРОЙ» зобов'язано здійснити роботи з поточного ремонту пансіонату «Азов'є» (с. Мелекіне) на загальну суму 404748,54 грн з ПДВ.
Виконання робіт контрагентом підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та затрат, актами виконаних будівельних робіт, відомостями витрачених ресурсів, матеріалів.
ТОВ «УКРСТРОЙ» виписані податкові накладні № 1 від 02.10.2015 на суму 228167,45 грн, у т.ч. ПДВ 38027,91 грн та № 20 від 15.10.2015 на суму 245872,86 грн, у т.ч. ПДВ 40978,81 грн.
Оплата за товар та послуги здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «УКРСТРОЙ», що підтверджується платіжними дорученнями.
Позивач відобразив податкові зобов'язання за цими операціями відповідно до норм чинного законодавства, що підтверджується поданими податковими деклараціями з податку на додану вартість та податковими деклараціями з податку на прибуток за періоди, які перевірялись.
Колегія суддів констатує, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України регламентовано, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність реального характеру правочинів, що ґрунтуються на аналізі даних податкової звітності ТОВ «Здравниця плюс».
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Статтею 61 Конституції України регламентовано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Враховуючи викладене, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Отже доводи апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на відсутність реального настання правових наслідків (факту виконаних робіт), обумовлених договором, укладеним між позивачем та його контрагентом, з підстав відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у ТОВ «УКРСТРОЙ», оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає посилання ГУ ДФС, що фінансово-господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, та погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові, щодо протиправності дій Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області під час прийняття податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 20.01.2017 та № НОМЕР_2 від 20.01.2017, а також необхідності їх скасування.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 94, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року в справі № 805/1233/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Здравниця Плюс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року в справі № 805/1233/17-а - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 18 жовтня 2017 року. Повний текст ухвали складений 19 жовтня 2017 року.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.
Колегія суддів М. Г. Сухарьок
ОСОБА_4
ОСОБА_5