12 жовтня 2017 рокусправа № 804/3734/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі № 804/3734/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив, з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 2835-13 від 22.06.2016 р.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким було змінено критерії відбору легкових автомобілів, які будуть обкладатися транспортним податком, ухвалений 24.12.2015 року, тобто після 15 липня поточного року, а тому у відповідності до приписів ст. 27 Бюджетного кодексу України нові податки не можуть бути визнані обов'язковими до сплати у 2016 році, адже місцеві ради не приймали і не могли приймати і офіційно оприлюднити до 15 липня 2015 року рішення про встановлення таких податків і зборів. Зауважено, що «Методика визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів» набрала чинності лише 19.02.2016 року, тому Мінекономрозвитку не мало можливості подати ДФС інформацію про автомобілі, які підлягають оподаткуванню до 01 лютого базового податкового періоду (в даному випадку 2016 рік), у зв'язку з чим накладення транспортного податку у 2016 році є прямим порушенням законодавства України. При цьому зазначено, що у податкового органу були відсутні відомості щодо пробігу транспортного засобу, що є об'єктом оподаткування, що унеможливлює встановлення його вартості.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останнього.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у 2016 році був власником транспортного засобу марки INFINITS, модель QX60, тип загальний легковий універсал-В, об'ємом двигуна 5552 куб см., 2014 року випуску, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу CXT 138205 (а.с.9).
Державною податковою інспекцією в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 22.06.2016 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 2835-13 за платежем транспортний податок з фізичних осіб на суму 25000,00 грн. (а.с.8).
Визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вартість належного позивачу транспортного засобу згідно розрахунку сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України станом на час розгляду справи перевищує встановлений законом мінімум у розмірі 750 розмірів мінімальних заробітних плат, а тому автомобіль позивача є об'єктом оподаткування у розумінні приписів ст. 267 ПК України. При цьому законодавець на 2016 рік виключив норму, що прямо передбачала залежність дії рішення про встановлення місцевих податків від часу його прийняття.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 року № 7/11 установлено транспортний податок в м. Дніпропетровську на 2016 рік, визначені платники податків, об'єкт оподаткування та ставка податку.
Водночас 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII).
Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Таким чином, законодавець на 2016 рік виключив норму, що прямо передбачала залежність дії рішення про встановлення місцевих податків від часу його прийняття, а тому справляння транспортного податку, який є різновидом місцевого податку на майно на території міста Дніпропетровська (Дніпра) у 2016 році, мало справлятись виходячи з норм ст. 267 ПК України.
Крім того, відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно із пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 року № 909-VIII, що набрав чинності 01.01.2016 року) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Згідно із п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України).
Отже, об'єктом оподаткування є автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) і середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика).
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики).
В силу пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Таким чином, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
При цьому, при визначенні об'єкта оподаткування “Транспортним податком з фізичних осіб” необхідне дотримання двох умов, а саме: з року випуску автомобіля минуло не більше п'яти років (включно); середньоринкова вартість автомобіля повинна становити понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", станом на 01.01.2016 року визначено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378 грн.
Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньо ринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн., та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Згідно розрахунку з сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вартість легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, станом на час розгляду справи становить 1 161 175 грн. 50 коп., що перевищує вартість в понад встановлених 750 розмірів мінімальної заробітної плати, та останній перебуває у власності ОСОБА_1 менше п'яти років, що свідчить про правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Будь-яких документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, платником податку як до контролюючого органу, так і до суду не надавалось.
Крім того, як зазначено представником позивача при розгляді апеляційної скарги, останнім було в добровільному порядку сплачено суму податкового зобов'язання, визначену спірним податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» від 22.06.2016 року № 2835-13, а відповідно до п. 60.1.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, в тому числі, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків, що є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі № 804/3734/17 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко