Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 жовтня 2017 року справа №805/2245/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження скаргу Офісу великих платників податків ДФС України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 805/2245/17-а за позовом приватного акціонерного товариства “Глини Донбасу” до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 травня 2017 року № НОМЕР_1,-
14 червня 2017 року Приватне акціонерне товариство “Глини Донбасу” звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2017 року № НОМЕР_1.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків фіскального органу, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 33/28-10-46-09/23354002 від 13 квітня 2017 року про порушення п. “а” п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за листопад 2016 року в розмірі 127684,00 гривень, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за листопад 2016 року в розмірі 127684,00 гривень.
Прийнятим на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 13 квітня 2017 року податковим повідомленням-рішенням від 15 травня 2017 року № НОМЕР_1 позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 127684,00 гривень за листопад 2016 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31921,00 гривень.
Сутність порушень, визначених при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки полягає у тому, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача - ТОВ “Крамстройпром” виключені зі складу податкового кредиту ПрАТ “Глини Донбасу” через нереальність господарської операції з названим підрядником. Таке порушення при формуванні податкового кредиту в розмірі 127684,00 гривень у листопаді 2016 року призвело, на думку фіскального органу, до завищення відшкодування ПДВ по декларації за листопад 2016 року.
Позивач зазначає, що податкові накладні від 28 листопада 2016 року № 19,20, 21 та 22, надані його постачальником будівельних послуг ТОВ “Крамстройпром” та включені ним до складу податкового кредиту у листопаді 2016 року виписані у відповідності до приписів статті 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних.
Факт отримання ПрАТ “Глини Донбасу” будівельних послуг підтверджується договором та первинними документами до них. До початку виконання робіт ТОВ “Крамстройпром” відповідно до п. 7 договору підряду № 9 від 01.09.2016 року зобов'язано надати оригінали ліцензії та всіх дозвільних документів. Всі вказані документи було надано, про що зазначені і в акті. У ПрАТ “Глини Донбасу” не було підстав сумніватися в тому, що ТОВ “Крамстройпром” не правомочне виконувати роботи за вказаним договором підряду, оскільки ліцензія не на виконання будівельних робіт видається лише за умови, що підприємство відповідає всім ліцензійним вимогам. Жодним нормативним актом, у тому числі Податковим кодексом України не передбачено, що при укладанні господарських договорів потрібно вимагати та/або перевіряти інформацію про отримання доходів (заробітної плати) робітниками контрагента та належне оформлення трудових відносин. Натомість, виходячи з висновків акту перевірки, саме це ставиться в провину ПрАТ “Глини Донбасу”.
З зазначених підстав позивач вважає висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 13 квітня 2017 року неправомірними, а винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення від 15 травня 2017 року № НОМЕР_1 просив визнати протиправним та скасувати.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 805/2245/17-а позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2017 року № НОМЕР_1, винесене Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Апелянт вважає, що підприємство не мало підстав до включення виписаних податкових накладних до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство “Глини Донбасу” є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 23354002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 127-131) та статутом підприємства (а.с. 89-126).
Позивач перебуває на податковому обліку у Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.130).
Відповідно до постанови КМУ від 30.03.2016 року № 247 “Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби” Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників Державної фіскальної служби України.
Позивач є платником податку на додану вартість, про зазначено в акті документальної перевірки.
Фахівцями Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства “Глини Донбасу” з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Крамстройпром” за листопад 2016 року, про що складено акт від 13 квітня 2017 року № 33/28-10-46-09/23354002 (а.с. 11-27).
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. “а” п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 з урахування норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за листопад 2016 року в розмірі 127684,00 гривень (а.с. 26).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 ст. 187 ПК України)
Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, порушення якого також вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Разом, з тим, в акті перевірки не зазначено, що спірні податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною, а лише вказано, що податковий кредит позивача не підтверджено податковими накладними ТОВ “Крамстройпром” фактично через відсутність об'єкта оподаткування з ПДВ за листопад 2016 року, оскільки постачальник не виконував на думку фіскального органу роботи за договором підряду № 9 від 01.09.2016 року через невідоме походження будівельних матеріалів, які закладено в кошторис та невеликою чисельністю працівників (17 осіб) (а.с. 21-23).
В акті перевірки зазначено, що відповідно до податкової звітності ТОВ “Крамстройпром” у листопаді 2016 року постачальником вищезазначених робіт є ТОВ “ТЕХНОБУД-ПОЛІС”, стосовно якого отримано податкову інформацію від ГУ ДФС у м. Києві від 30.12.2016 року № 674/26-15-14-04-03 (а.с. 23).
З аналізу отриманої податкової інформації та аналітичних систем встановлено, ТОВ “ТЕХНОБУД-ПОЛІС” має одну працюючу особу. Засновником, директором та головним бухгалтером зазначеного підприємства є ОСОБА_2.
Реальність вчинення господарських операцій ТОВ “ТЕХНОБУД-ПОЛІС” відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів. Виходячи з наведеного, ТОВ “ТЕХНОБУД-ПОЛІС” здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Слід зазначити, що договір підряду № 9 від 01.09.2016 року та вся первинна документація до нього підписана іншим підрядником - ТОВ “Крамстройпром”.
При цьому, спірним питанням даної справи є не факт декларування чи не декларування контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань з ПДВ, а наявність у позивача права на формування складу податкового кредиту з ПДВ та отримання бюджетного відшкодування у випадку нереальної, на думку відповідача угоди.
Отже, відповідач фактично не визнав податкові накладні, виписані зазначеним вище постачальником робіт 28 листопада 2016 року.
Сторонами також не спростовується факт отримання позивачем податкових накладних від ТОВ “Крамстройпром” на суму ПДВ 127684,00 гривень, та які було включено до складу податкового кредиту у листопаді 2016 року. В акті перевірки не зазначено, що постачальниками послуг та товарів порушено порядок заповнення податкових накладних чи вони не зареєстровані в ЄРПН.
Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту позивача за листопад 2016 року суми ПДВ з причин нереальної угоди, про що прямо зазначив у акті.
Ні підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 33/28-10-46-09/23354002 від 13 квітня 2017 року фіскальним органом винесене спірне податкове повідомлення-рішення форми В1 від 15 травня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2016 року в розмірі 127684,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31921,00 гривень (а.с. 28).
В пункті 3.1 акту документальної перевірки наведено дані стосовно спірної угоди позивача у листопаді 2016 року.
Встановлено, що між приватним акціонерним товариством “Глини Донбасу” (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Крамстройпром” (підрядник) було укладено договір підряду від 01 вересня 2016 року № 9 (а.с. 43-46). Предметом договору є демонтаж, виготовлення та монтаж захисних кожухів колон критого складу, ремонт майданчика підготовки вагонів, демонтаж, виготовлення та монтаж двох сходів для спуску полу вагонів, виготовлення та монтаж майданчику для обслуговування тельферів. Загальна сума договору складає 1131968,53 гривень. Слід зазначити, що одним із видів діяльності позивача за КВЕД є 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 37-38).
Крім того, в матеріалах справи наявна копія ліцензії серії АЕ № 641137, видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України товариству з обмеженою відповідальністю “Крамстройпром” 06 липня 2015 року з терміном дії три роки (а.с. 47-48) та дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду № 1099.15.14 на роботи підвищеної небезпеки з терміном дії з 02 лютого 2015 року по 02 лютого 2020 року (а.с. 49-50).
Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 1522 отримані роботи було оприбутковано в бухгалтерському обліку позивача (а.с. 56).
Виконання вказаного договору з боку замовника та підрядника підтверджено наступними документами: податковими накладними від 28 листопада 2016 року № 19, 20, 21 та 22 (а.с. 51-56), актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 29 грудня 2016 року (а.с. 58).
Крім того, позивачем надано видаткові накладні про отримання товариством з обмеженою відповідальністю “Крамстройпром” будівельних матеріалів від інших постачальників у вересні-грудні 2016 року (а.с. 63-88).
Відповідач здійснив оплату виконаних робіт у безготівковій формі, про що зазначено в акті перевірки (а.с. 19), та що не є спірною обставиною у справі. При цьому позивачем надано платіжні доручення на оплату спірної угоди (а.с. 136-139). Заборгованість між підприємствами станом на 30 листопада 2016 року відсутня.
Проте, видані контрагентом податкові накладні від 28 листопада 2016 року № 19, 20, 21 та 22 не визнані відповідачем податковими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань.
Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у листопаді 2016 року, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.
Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі “Булвес” АД проти Болгарії” Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: “... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.
Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.
Крім того, первинними документами, наданими позивачем, даними бухгалтерського обліку щодо оприбуткування відремонтованих та побудованих складів та майданчиків підтверджено правомірність виписаних спірних податкових накладних, а отже, позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у листопаді 2016 року є протиправним.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2017 року № НОМЕР_1.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 805/2245/17-а - залишити без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 805/2245/17-а за позовом приватного акціонерного товариства “Глини Донбасу” до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 травня 2017 року № НОМЕР_1 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
ОСОБА_3