Головуючий у 1 інстанції - Архипенко А.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 жовтня 2017 року справа № 423/1450/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 05 вересня 2017 року у справі № 423/1450/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання незаконними дій і рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Попаснянського районного суду Луганської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, в якому просила: визнати неправомірними дії відповідача; скасувати його рішення від 05.05.2017 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком згідно п «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язати відповідача зарахувати до її загального трудового стажу періоди роботи з 24.07.1981 року по 06.06.1984 року, з 18.05.1992 року по 01.03.1997 року, до пільгового стажу (відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення») - періоди роботи з 07.06.1984 р. по 07.09.1990 р., з 28.10.1991 р. по 17.02.1992 р., з 22.06.1992 р. по 01.03.1997 р.; зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком з 27.04.2017 року відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 05 вересня 2017 року у справі № 423/1450/17 адміністративний позов було задоволено частково, внаслідок чого: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо не зарахування позивачу ОСОБА_2 до загального стажу періодів роботи з 24.07.1981 року по 06.06.1984 року на Ворошиловградському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 (робоча зел.будівництва); з 18.05.1992 року по 01.03.1997 року на шахті «Пролетарська» Виробничого об'єднання «Стахановвугілля», та до пільгового стажу (відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення») періоди роботи з 07.06.1984 р. по 07.09.1990 р. на Ворошиловградському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 в якості стерженщіка машинної формовки; з 28.10.1991 р. по 17.02.1992 р. на Луганському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 (стерженщік машинної формовки); з 22.06.1992 р. по 01.03.1997 р. на шахті «Пролетарська» Виробничого об'єднання «Стахановвугілля» в якості стволового поверхні другого розряду дільниці ВШТ; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі зарахувати до загального стажу позивачки ОСОБА_2 стаж роботи з 24.07.1981 року по 06.06.1984 року на Ворошиловградському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 (робоча зел.будівництва), з 18.05.1992 року по 01.03.1997 року на шахті «Пролетарська» Виробничого об'єднання «Стахановвугілля»; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі зарахувати до пільгового стажу (відповідно до п "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення") періоди роботи ОСОБА_2: з 07.06.1984 р. по 07.09.1990 р. на Ворошиловградському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 (стерженщік машинної формовки); з 28.10.1991 р. по 17.02.1992 р. на Луганському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 (стерженщік машинної формовки); з 22.06.1992 р. по 01.03.1997 р. на шахті «Пролетарська» Виробничого об'єднання «Стахановвугілля» (стволовий поверхні другого розряду дільниці ВШТ); у задоволенні решти вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.
24 квітня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах. На момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу, яка народилася 14.01.1966 року, вже виповнився 51 рік.
Відповідач, розглянувши заяву позивача, своїм рішенням від 05.05.2017 року відмовив позивачу у призначенні такої пенсії. Зокрема, в рішенні зазначено, що позивач має загальний стаж роботи 13 років 08 місяців 17 днів. До загального стажу позивача не зараховані періоди з 24.07.1981 року по 06.06.1984 року (2 роки 10 місяців 14 днів), з 18.05.1992 року по 01.03.1997 року (4 років 09 місяців 13 днів) у зв'язку з тим, що в трудовій книжці позивача запис про прийняття на роботу, датований 24.07.1981 р., не узгоджується з датою наказу про прийняття на роботу, датованим 20.07.1982 р.; у записі про переведення від 24.04.1983 відсутня дата на номер наказу; записи №14-18 про роботу з 18.05.1992 р. по 01.03.1997 р. на шахті «Пролетарська» не засвідчені печаткою. До пільгового стажу (відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення») не зараховані періоди роботи з 07.06.1984 р. по 07.09.1990 р. (6 років 03 місяці 01 день) та з 28.10.1991 р. по 17.02.1992 р. (03 місяці 22 дні) у зв'язку з відсутністю уточнюючих довідок підприємств, а з 22.06.1992 р. по 01.03.1997 р. (4 роки 08 місяців 08 днів) - відсутністю уточнюючих довідок підприємств і документів про атестацію робочих місць.
Оглядом трудової книжки встановлено, що в трудовій книжці позивача містяться відповідні записи про роботу позивача протягом спірних періодів, але ці записи дійсно містять недоліки, про які зазначено в рішенні відповідача від 05.05.2017 року.
Згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах; до досягнення вказаного віку право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними 51 рік (для жінок які народилися з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року). За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок.
Враховуючи наявність цих чітких законодавчих вимог, які обумовлюють майновий інтерес позивача, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. Разом із тим, суд має перевірити, чи відповідає позивач усім критеріям, переліченим в п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо). Суд переконаний, що з огляду на зазначені вище положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а так само Конституцією та законодавством України, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.
Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:
«1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».
Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).
Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Саме в такій особливій ситуації опинився позивач у цій справі. Зокрема, позивач раніше працювала на підприємствах, які зараз залишилися на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює подання будь-яких довідок чи інших архівних документів щодо її роботи на них (а у випадку надання таких документів вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки неможливо перевірити їх достовірність).
Слід зазначити, що відповідач відмовляється зарахувати до загального стажу певні періоди роботи позивача на підставі виявлених неточностей у записах в трудовій книжці позивача, а також визнати пільговий стаж позивача виключно на тій підставі, що позивач не надав уточнюючих довідок підприємств і документів про атестацію робочих місць.
Разом із тим, порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Крім того, відповідно до п. 20 цього Порядку, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5); у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. 17 указаного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
На переконання колегії суддів, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуація (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків ). У жодному разі не можна дійти висновку, що метою цього Порядку є створення формальних перешкод для реалізації права особи на отримання пенсії. І хоча вимагаючи деякі документи (наприклад, уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч. 3 ст. 2 КАС України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Разом із цим, відповідач не застосував жодних з указаних вище правових процедур підтвердження пільгового стажу, передбачених Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, та не врахував, що доступ до трудових архівів відповідних підприємств є неможливим внаслідок воєнних дій та тимчасової окупації частини території Луганської області.
У даному випадку відповідач повинен був керуватися положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також пунктами 1, 2, 17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, та перевірити наявність пільгового стажу на підставі записів у трудовій книжці, а також опитати свідків, які знали заявницю по спільній з нею роботі на одних підприємствах.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що попри розбіжності в даті прийняття позивача на роботу (24.07.1981 року) і даті наказу про прийняття на роботу (20.07.1982 р.), на першій сторінці трудової книжки міститься дата її заповнення - 24.07.1981 року, засвідчена підписом уповноваженої особи та печаткою.
Таким чином, не дивлячись на виявлені у трудовій книжці позивача недоліки колегія суддів вважає, що позивачем частково було доведено наявність у неї спірного загального та пільгового стажу (відповідні професії передбачені Списком №1).
Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги стосовно зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 22.06.1992 р. по 01.03.1997 р. на шахті «Пролетарська» Виробничого об'єднання «Стахановвугілля» (стволовий поверхні другого розряду дільниці ВШТ) задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13) та постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року (справа № 21-519а14).
Згідно частини 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо атестації робочого місця на шахті «Пролетарська» Виробничого об'єднання «Стахановвугілля» (стволовий поверхні другого розряду дільниці ВШТ), колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено позов в цій частині.
За таких обставин та з урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 05 вересня 2017 року у справі № 423/1450/17 необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Беручи до уваги те, що позов задоволено частково, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 94, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 05 вересня 2017 року у справі № 423/1450/17 - задовольнити частково.
Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 05 вересня 2017 року у справі № 423/1450/17 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання незаконними дій і рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо не зарахування ОСОБА_2 до загального стажу періодів роботи з 24.07.1981 року по 06.06.1984 року на Ворошиловградському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 (робоча зел.будівництва); з 18.05.1992 року по 01.03.1997 року на шахті «Пролетарська» Виробничого об'єднання «Стахановвугілля», та до пільгового стажу (відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення») періоди роботи з 07.06.1984 р. по 07.09.1990 р. на Ворошиловградському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 в якості стерженщіка машинної формовки; з 28.10.1991 р. по 17.02.1992 р. на Луганському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 (стерженщік машинної формовки).
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі зарахувати до загального стажу ОСОБА_2 стаж роботи з 24.07.1981 року по 06.06.1984 року на Ворошиловградському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 (робоча зел.будівництва), з 18.05.1992 року по 01.03.1997 року на шахті «Пролетарська» Виробничого об'єднання «Стахановвугілля».
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі зарахувати до пільгового стажу (відповідно до п "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення") періоди роботи ОСОБА_2: з 07.06.1984 року по 07.09.1990 року на Ворошиловградському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 (стерженщік машинної формовки); з 28.10.1991 року по 17.02.1992 року на Луганському ордена трудового Червоного прапору та Знаку Пошани верстатобудівному заводі імені ОСОБА_3 (стерженщік машинної формовки).
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя О.О. Чебанов
Судді І.В. Сіваченко
ОСОБА_4