12 жовтня 2017 рокусправа № 804/6731/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФТОЛА" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі № 804/6731/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФТОЛА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФТОЛА" (далі - позивач) звернулося суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якому просило визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року, а податкову декларацію ТОВ "Рафтола" з податку на додану вартість за червень 2016 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 15.07.2016 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року у справі № 804/6731/16 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФТОЛА" про відмову від адміністративного позову в частині позовних вимог, заявлених до Державної фіскальної служби України задоволено, провадження в цій частині позовних вимог закрито.
Позовні вимоги розглянуто в редакції: «визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ "Рафтола" з податку на додану вартість за червень 2016 року».
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "РАФТОЛА" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі шляхом визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ "Рафтола" з податку на додану вартість за червень 2016 року.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем було направлено у відповідності до вимог чинного законодавства податкову декларацію за червень 2016 року, яка була оформлена згідно приписів п.п.48-3 ПК України саме до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, тобто до відповідача-1, в той же час, Податковим кодексом України не передбачено такої підстави для неприйняття звітності як анулювання реєстрації платника ПДВ. Звертають увагу, що відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 року у справі № 804/2285/16, як набрала законної сили, було скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.02.2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Рафтола».
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС та ч. 1 ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів від 18.03.2016 року № 180320161 (а.с.18-20).
Позивачем за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі направлено відповідачу податкову декларацію з ПДВ за червень 2016 року (а.с.21-23).
На адресу позивача надійшла квитанція № 1, в якій вказано про те, що документ не може бути прийнято, порушено вимоги п. 48.4 ст. 48 ПК України, а саме: ІПН 370069704676 не був платником ПДВ в період червень 2016 року; дата анулювання реєстрації платника ПДВ 29.02.2016 року; відправник - Автоматизована система "Єдине вікно подання податкової звітності" ДФС України (а.с.24).
Також судом встановлено, що квитанції № 2 від органу ДФС України позивач не отримував.
Визнання протиправними дій податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що квитанція № 1 лише фіксує факт і час отримання податкового документа в електронному вигляді, в той час, як саме квитанція № 2 засвідчує факт приймання чи неприймання податкового документа. Разом з тим, відповідач не приймав стосовно позивача жодних рішень щодо відмови у прийнятті податкової декларації, відповідні квитанції видавались відповідачем-1, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України)
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України)
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. (абзац 1 пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України)
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. (пункт 49.3 статті 49 Податкового кодексу України).
Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Підпунктом 48.4. пункту 48 ПК України визначено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.
За приписами пункту 9 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 (Порядок № 21), податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком:
- розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано;
- декларації за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платником податку.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України).
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Згідно пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи органу контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.9 статті 49 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;
- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
Пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:
- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;
- оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
Відповідно до матеріалів справи, 15.07.2016 року саме відповідачу-2 було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року, що податковим органом не спростовано (а.с.23,24).
Відповідач-2 не вважає подану декларацію податковою лише у зв'язку з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Рафтола" згідно з винесеним ДПІ рішенням про анулювання реєстрації платника ПДВ № 371 від 29.02.2016 року.
Таким чином, та обставина, що відповідач не вважав подану декларацію податковою з огляду на ніби-то відсутність у позивача свідоцтва платника ПДВ, не спростовує факту її подання.
Правомірність прийняття відповідачем рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість розглянуто судом в межах адміністративної справи № 804/2285/16, за результатом розгляду якої, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 року позов ТОВ «Рафтола» задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення № 371 від 29.02.2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (а.с.45-49).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року по справі № 804/2285/16 повернуто відповідачу (а.с.50).
За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 листопада 2014 року № 1130 визначено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.
Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.
Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.
У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей, якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється.
Таким чином, протиправно анульована реєстрація платника податку на додану вартість позивача вважається чинною протягом усього часу від моменту реєстрації позивача платником ПДВ, у тому числі, в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такої реєстрації до набрання чинності відповідним рішенням суду, та до внесення контролюючим органом відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість.
Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено неправомірність рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість та таке рішення вважається протиправним саме з моменту його прийняття.
При цьому колегія суддів зауважує, що податковому органу на час прийняття рішення про не визнання податкової декларації податкової звітністю було відомо про факт оскарження в судовому порядку їх рішення про анулювання реєстрації свідоцтва платника ПДВ, яке стало підставою для винесення оскаржуваного рішення.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності дій відповідача стосовно відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Рафтола» з податку на додану вартість за червень 2016 року.
З приводу висновків суду першої інстанції стосовно того, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не вчиняло жодних дій щодо прийняття або неприйняття податкової звітності позивача з ПДВ за червень 2016 року, колегія суддів сприймає критично з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що відмову у прийнятті декларацій з ПДВ за червень 2016 року надано у день відправлення декларації квитанцією № 1 з поміткою відправник: Автоматизована система Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України (а.с.24).
Згідно з умовами Договору № 180320161 від 18.03.2016 про визнання електронних документів органом державної фіскальної служби, який відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 цього Договору, зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді Платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді та їх комп'ютерну обробку, виступає саме Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим у справі обставинам, а рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів апеляційного суду керується приписами ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФТОЛА" - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі № 804/6731/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Рафтола" з податку на додану вартість за червень 2016 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФТОЛА" сплачену суму судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 2893 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто три гривні) 80 коп.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко