Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 жовтня 2017 року справа №805/1485/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді: Ястребової Л.В,
суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д.,
секретар Терзі Д.А.,
за участі: представника позивача - ОСОБА_2 (діє за довіреністю),
представника відповідача - ОСОБА_3 (діє за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 р. у справі № 805/1485/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
30 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 08.09.2016 року (а.с. 4-6).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 08.09.2016 року № НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 234-237).
Вважаючи таке судове рішення таким, що прийнято без надання вірної правової оцінки обставинам справи, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем не сплачено податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за жовтень 2014 року у сумі 97265,89 грн., яку було зазначено у податковій декларації з орендної плати за землю за 2014 року, поданою 31.01.2014 року, у зв'язку з чим у позивача виник податковий борг. Апелянт зазначає також, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за жовтень 2015 року по орендній платі за землю з юридичних осіб за жовтень 2014 року, Маріупольською ОДПІ встановлено порушення вимог п. 287.3 ст. 287 ПК України про що 22.08.2016 року складено акт № 829/05-83-12-12-1/24155428 та прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 08.08.2016 року. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що на момент проведення перевірки судове рішення по адміністративній справі № 805/428/16-а щодо списання податкового боргу по договорам оренди земельних ділянок до структурного підрозділу не надходила. Контролюючий орган вказує, що відповідно до статті 6 закону № 1669 передбачено звільнення від сплати за користування земельними ділянками, передбаченими ч. 4 ст. 4 Закону, проте зазначає, що згідно з п. 2.1 ст. 2 та п. 7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього кодексу, а відповідно до ст. 5 ПК України, у разі, якщо поняття, термін, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПК України, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу. На підставі зазначеного, апелянт вважає, що положення ст. 6 Закону № 1669 не скасовують необхідність виконання вимог п. 287.3 ст. 287 ПК України щодо місячної плати за землю платниками податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, але звертає увагу, що позивач може звернутися до податкового органу щодо надання пільги (звільнення від сплати земельного податку), подавши, при цьому, уточнюючу декларацію, а також сертифікат ТПП про настання обставин непереборної сили (а.с. 241-243).
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати, у позові відмовити.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції просив залишити без змін.
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.
Позивач, ТОВ "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 24155428, місцезнаходження юридичної особи: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Леніна, будинок 68-А, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо сплати земельного податку з юридичних осіб.
Відповідно до матеріалів справи, 31 січня 2014 року позивачем до відповідача, засобами електронного зв'язку подано податкову декларацію з орендної плати за землю за 2014 рік, в якій зазначено, що річна сума орендної плати з юридичних осіб, яка підлягає сплаті складає 1 167 190 грн. 91 коп. При цьому, сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності з січня 2014 року по листопад 2014 року складає 97265 грн. 89 коп., а в грудні 2014 року - 97266 грн. 12 коп. (а.с. 162-164).
На підставі наказу № 704 16.08.2016 року, а також згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 , п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (надалі - ПК)посадовою особою Орджонікідзевського відділення відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за жовтень 2014 року.
За результатами проведення зазначеної перевірки податковим органом складено ОСОБА_3 №829/05-83-12-12-1/24155428 від 22 серпня 2016 року, яким встановлено порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за жовтень 2015 року з затримкою на 1 календарний день та по орендній платі з юридичних осіб за жовтень 2014 року із затримкою 359, 414, 423, 424, 430, 436, 439, 480, 516, 530, 557, 565 календарних днів (а.с. 9-10).
Позивач не погодився з висновками акту перевірки, позивачем направлено до відповідача заперечення, в якому останній просив скасувати ОСОБА_3 перевірки №829/05-83-12-12-1/24155428 від 22 серпня 2016 року, посилаючись на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року, в якій суд дійшов до висновку, що зобов'язання з внесення податкових платежів за землю у період, за який проведено перевірку - відсутні (а.с. 11-12).
08 вересня 2016 року, відповідно до висновків ОСОБА_3 перевірки №829/05-83-12-12-1/24155428 від 22 серпня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 08 вересня 2015 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 9196 грн. 65 коп. за платежем «Оренда плата з юридичних осіб» (код платежу - 18010600) (а.с 13).
Позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження та 23.09.2016 року звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 08 вересня 2016 року (а.с. 14-15).
За результатами розгляду скарги позивача, Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 16-18).
В подальшому, з відповідною скаргою про скасування ППР, позивач звертався безпосередньо до Державної фіскальної служби України (вих. № 522/517-02 від 08.12.2016 року) (а.с. 19-20), яка також залишена останнім без задоволення, а скаргу позивача - без змін (а.с. 21).
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_3 від 08 вересня 2016 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки в силу приписів Закону № 1669 позивач звільнений від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань зі сплати орендної плати за жовтень 2014 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Пунктом 14.1.147 ПК України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата);
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
За вимогами підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Тобто, несплачена сума узгодженого податкового зобовязання набуває статусу податкового боргу платника податків, відповідно до вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року визнано незаконною відмову у списанні податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2006 року № 121, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП “Центр Державного земельного кадастру” 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно, та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки № 236 від 09 лютого 2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП “Центр Державного земельного кадастру” 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно та зобов'язано Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії зі списання податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2006 року № 121, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП “Центр Державного земельного кадастру” 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки № 236 від 09 лютого 2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП “Центр Державного земельного кадастру” 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458 за період з 08 червня 2014 року.
Судове рішення по адміністративній справі набрало законної сили 21 грудня 2016 року.
Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, згідно вимог ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у том числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Судова колегія звертає увагу, що відповідно до норм діючого законодавства підставою до застосування штрафної санкції згідно до податкового повідомлення-рішення є порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового Кодексу України за що на підставі статті 126 Податкового кодексу України, застосовано штраф.
Згідно статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, штрафна санкція нараховується податковим органом за несплачену (несвоєчасно сплачену) узгоджену суму зобов'язання залежно від кількості днів затримки.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскільки судовим рішенням по адміністративній справі № 805/428/16-а зобов'язано Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії щодо списання податкового боргу, у т.ч. з орендної плати за землю за жовтень 2014 року, то, в даному випадку, об'єкт застосування штрафних санкцій у відповідності до п. 126.1 ст. 126 ПК України - відсутній.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Повний текст ухвали виготовлено 19 жовтня 2017 року.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 р. у справі № 805/1485/17-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: Л.В.Ястребова
ОСОБА_4
ОСОБА_5