ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 вересня 2017 року № 826/8605/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали, в письмовому провадженні
за позовом ОСОБА_1
до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва
Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд :
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Галіч Н.В. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2017 року № 54156077;
- скасувати постанову головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Галіч Н.В. про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2017 року № 54156077.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, термін пред'явлення до виконання якого сплинув.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2017 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання 27.07.2017 року з'явився позивача, відповідачем явки свого представника в судове засідання не забезпечено.
Суд, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 27.07.2017 року, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
На адресу суду 31.07.2017 року від Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 54156077.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року у справі №826/18751/13-а за позовом Київського міського центру до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 2424,00 грн., позовні вимоги задоволено у повному обсязі, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти в сумі 2 424,00грн., та 18 червня 2014 року видано виконавчий лист.
Постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Галіч Н.В. від 26.06.2017 року відкрито виконавче провадження № 54156077 з виконання виконавчого листа, виданого 18 червня 2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/18751/13-а про стягнення з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти в сумі 2424,00 грн.
Позивач вважає вказану постанову та дії державного виконавця щодо винесення такої протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону).
Відповідно до змісту статті 3 закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню, поряд з іншим, підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішення третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 5 цієї статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Підпунктом 2 частини 4 статті 4 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії виконавчого листа, виданого 18.06.14 року Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/18751/13-а, термін пред'явлення такого встановлено до 07.04.2015 року.
Відповідно до відміток, що містяться на звороті виконавчого документа, виконавчий документ протягом 2012-2016 років, неодноразово передавався для виконання до інших відділень державної виконавчої служби, а також повертався стягуване (Київському міському центру зайнятості) у зв'язку із невідповідністю виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV(в редакції чинній на час виникнення правовідносин) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Судом встановлено, що виконавчий лист у справі № 826/18751/13-а повертався стягувану у зв'язку із неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, а відтак строк виконання такого виконавчого документа щоразу поновлювався з моменту повернення виконавчого документа.
Відповідно до наданих суду доказів, востаннє виконавчий лист повернуто стягувану постановою від 30.12.2016 року на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Пунктом п. 2 ст. 37 Закону № 1404-VIII встановлено , що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Нормами статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено аналогічні ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV положення щодо переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання. Зокрема визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
З огляду на викладене, строк пред'явлення виконавчого листа виданого 18.06.14 року Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/18751/13-а встановлено з 30.12.2016 року, тобто з дати винесення постанови про повернення виконавчого документу.
При цьому суд зазначає, що п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
З аналізу наведених норм вбачається, що хоча перебіг строку пред'явлення виконавчого листа, виданого 18.06.14 року Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/18751/13-а і розпочинається з 30.12.2016 року, однак становить лише три місяці, та відповідно, сплинув 30.03.2017року.
Відповідно до наданих до матеріалів справи копій виконавчого провадження № 54156077 заяву про прийняття виконавчого документа до виконання Київським міським центром зайнятості подано до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ще 22.03.2017 року та зареєстровано відповідачем за № 1351115.8-25.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи Київським міським центром зайнятості своєчасно пред'явлено до виконання виконавчий документ, а відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування постанови головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Галіч Н.В. про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2017 року № 54156077.
Однак позовні вимоги щодо визнання протиправними дій головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Галіч Н.В. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2017 року № 54156077 суд вважає обґрунтованими, оскільки державним виконавцем всупереч вимогам статті 26 Закону № 1404-VIII постанову винесено лише 26.06.2017року, майже через три місяці.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Галіч Н.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2017 року № 54156077.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук