ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
25 вересня 2017 року № 826/5505/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проУправління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйова О.В. щодо розгляду скарги від 12.04.2017р. №686/02-10 та не прийняття рішення про службове розслідування за фактами зазначеними в скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців Шабанова В.В. і його керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця;
- визнання неправомірними дії начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйова О.В. у вигляді направлення скарги позивача від 12.04.2017р. №686/02-10 посадовій особі, дії якої оскаржуються.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю начальника Управління щодо розгляду скарги позивача від 12.04.2017р. №686/02-10 та не прийняття за результатами її розгляду рішення про службове розслідування та неправомірними діями щодо направлення зазначеної скарги особі, дії якою оскаржуються.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, жодних пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку з тим, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду та у зв'язку з тим, що ним не надано до суду будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
ОСОБА_4 12 квітня 2017 року начальнику Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйову О.В. подано скаргу за вх. №686/02-10, якою просив, припинити бездіяльність державних службовців щодо виконання ним посадових обов'язків; винести постанову про службове розслідування за фактами зазначеними в цій скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців Черуха О.М. і його керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця; надати наручно постанову про службове розслідування за фактами зазначеними в цій скарзі.
Як зазначає позивач, 21.04.2017р. на особистому прийомі в матеріалах виконавчого провадження знаходилась зазначена вище скарга, яка розписана на державного виконавця для підготовки відповіді. Однак постанови Воробйова О.В. про доручення начальнику ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві в матеріалах справи не було.
Не погоджуючись з оскаржуваними діями та бездіяльністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.
Закон, що визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015, № 889-VIII.
Відповідно до статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу»).
Частиною другою статті 65 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.
Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов.
Згідно з п. 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний: розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача 12.04.2017р. начальнику Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйову О.В. подано скаргу за вх. №686/02-10, якою просив, припинити бездіяльність державних службовців щодо виконання ним посадових обов'язків; винести постанову про службове розслідування за фактами зазначеними в цій скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців Черуха О.М. і його керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця; надати наручно постанову про службове розслідування за фактами зазначеними в цій скарзі.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
З зазначеної вище скарги від 12.04.2017р. вбачається, що вона подавалась на дії та бездіяльність державного виконавця Черуха О.М. та його керівника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа виданого Деснянським районним судом міста Києва від 12.10.2011р. у справі №2а-22/11, у той же час позивач в адміністративному позові зазначає про дії та бездіяльність державного виконавця Шабанова В.В. та його керівника.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог у частині протиправної бездіяльності начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйова О.В. щодо розгляду скарги від 12.04.2017р. №686/02-10 та не прийняття рішення про службове розслідування за фактами зазначеними в скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців Шабанова В.В. і його керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця.
Під час розгляду справи судом не було встановлено такої бездіяльності начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйова О.В., а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйова О.В. щодо розгляду скарги від 12.04.2017р. №686/02-10 та не прийняття рішення про службове розслідування за фактами зазначеними в скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців Шабанова В.В. і його керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця, має бути відмовлено.
У той же час, позивачем на обґрунтування позовних вимог не було надано доказів направлення начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйовим О.В скарги позивача від 12.04.2017р. №686/02-10 посадовій особі, дії якої оскаржуються.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позовні є необґрунтованими та такими, що задоволеними бути не можуть.
Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Клименчук