ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.10.2017Справа №910/3626/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2
про стягнення страхового відшкодування в розмірі 146 896,29 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Васюк І.О., за довіреністю;
від відповідача: Бортник Л.В., за довіреністю;
від третьої особи: ОСОБА_5, за довіреністю.
На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 146 896,29 грн.
Предметом позову є стягнення страхового відшкодування в розмірі 146 896,29 грн. за Договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби позичальника кредиту № 016191/0136/0000900 від 09.12.2015, укладеного між ПрАТ «СК «Укніка» та фізичною особою ОСОБА_2, вигодонабувачем за яким є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 було порушено провадження у справі № 910/3626/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2, розгляд справи призначено на 03.04.2017.
31.03.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі.
У судове засіданні 03.04.2017 представники сторін не з'явились, представник третьої особи з'явився, проти клопотання про зупинення провадження у справі не заперечував.
У судовому засіданні 03.04.2017 суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 провадження у даній справі було зупинено до вирішення справи № 523/4869/16-ц та зобов'язано сторін повідомити суд про результати розгляду справи № 523/4869/16-ц.
З метою отримання інформації від сторін щодо усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, судом 07.08.2017 було направлено учасникам судового процесу запит, який залишений останніми без відповіді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 17.10.2017.
02.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції позивач просить доручити Суворовському районному суді м. Одеси.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про участь у судових засіданнях в режимі відео конференції.
У судове засідання 17.10.2017 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.
Третя особа у судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 17.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
31 липня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - банк, кредитор, позивач) та ОСОБА_2 (далі - позичальник, третя особа) було укладено Кредитний договір № 014/0059/7461611 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого, кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії (далі - кредит) з лімітом 45 000 доларів США.
Надалі сторонами було укладено Додаткові угоди до Кредитного договору.
Додатковою угодою № 014/0059/74/61611/81-1-0-00/17634 від 26.03.2015 до Кредитного договору, сторони дійшли згоди внести зміни до Кредитного договору.
Згідно з п. 1.1 Кредитного договору кредитор з 27.03.2015 відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 45 000 доларів США та 212 321,33 грн., в рамках якої:
- кредит в сумі 45 000 доларів США на дайни згідно у мов Кредитного договору на споживчі цілі вважається першим траншем кредиту;
- другий транш кредиту в сумі 212 321,33 грн. надається на рефінансування заборгованості за першим траншем кредиту.
Згідно з п. 1.3 Договору сторони дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах Кредитного договору. На дату укладення цієї Додаткової угоди, розмір процентної ставки складає:
- 12,75 % річних за користування першим траншем кредиту в доларах США;
-19 % річних за користування другим траншем кредиту в гривні.
У відповідності до п. 1.8 Кредитного договору, сторони дійшли згоди викласти графік погашення кредиту та інших платежів до Кредитного договору, а також розрахунок сукупної вартості в новій редакції (Додатки 1, 2).
За умовами пункту 4.1 Кредитного договору, позичальник повинен протягом дії Кредитного договору до дати повного погашення заборгованості за Кредитним договором здійснювати наступні види страхування на користь кредитора:
- страхування майна, яке надається в іпотеку кредитору, в сумі не меншій за ринкову вартість предмета іпотека, зазначеній в договорі іпотеки, що забезпечує виконання зобов'язання позичальника за Кредитним договором;
- особисте страхування позичальника від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби, в сумі, не меншій за суму заборгованості за Кредитним договором на момент укладення договору страхування.
В подальшому, 09.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (далі - страхувальник, відповідач) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник, застрахована особа) було укладено Договір добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби позичальника кредиту № 016191/0136/0000900 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству Україні, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи.
Відповідно до умов Договору страхування вигодонабувачем (в частині і до моменту повного погашення заборгованості застрахованої особи за Кредитним договором № 014//0059/74/61611 від 31.07.2006) є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».
За умовами Договору страхування, страховими випадками є:
- стійка втрата страхувальником (застрахованою особою) працездатності внаслідок нещасного випадку та/або хвороби:
1) інвалідність І-ї групи;
2) інвалідність ІІ-ї групи.
- смерть страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку та/або хвороби.
Строк дії договору: з 17 грудня 2015 року по 16 грудня 2016 року.
У відповідності до п. 1.1 Договору страхування страховими випадками визнаються передбачені договором наслідки нещасного випадку та хвороб, що сталися в строк та в місці дії договору, які підтверджені документами, виданими компетентними органами (медичними установами, правоохоронними органами тощо) у встановленому законом порядку.
За умовами пунктів 1.5 та 1.6 Договору страхування зазначені у Договорі смерть страхувальника (застрахованої особи) або стійка втрата ним (нею) працездатності внаслідок хвороби визнаються страховими випадками, якщо вони виступили упродовж шести місяців з дати виникнення хвороби, зазначеної у Договорі, та між хворобою і стійкою втратою працездатністю або смертю страхувальника (застрахованої особи) встановлений і документально підтверджений прями причинний зв'язок. Страховими випадками не є і страхові суми (їх частини) не виплачуються, якщо смерть застрахованої особи або втрат нею працездатності наступила внаслідок нещасного випадку чи хвороби, що сталися/діагностовано поза місцем і строком дії Договору.
Згідно п.п. 1.8.2 Договору страхування не є страховим випадком, зокрема, встановлення інвалідності застрахованої особи внаслідок захворювань чи наслідків травм, по яких встановлено групу інвалідності (крім випадків, коли це захворювання або травматичне пошкодження виникло та І або ІІ група інвалідності встановлена у строк дії договору).
У відповідності до п. 3.1 Договору страхування у разі настання нещасного випадку або захворювання страхувальник (застрахована особа) або його спадкоємець повідомляє страховика про факт настання нещасного випадку або захворювання, його причини, обставини і наслідки, зокрема - у про стійку втрату застрахованою особою працездатності (встановлення І-ої або ІІ-ої групи інвалідності) внаслідок нещасного випадку або хвороби страхувальник (застрахована особа) повідомляє страховика протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з дати прийняття відповідного рішення МСЕК.
Згідно п. 4.1 Договору страхування при настанні страхового випадку страхова виплата здійснюється у наступних розмірах: а) у разі смерті Застрахованої особи внаслідок нещасного випадку або хвороби страховик сплачує 100% суми страхової виплати; б) при встановленні застрахованій особі інвалідності І-ої групи внаслідок нещасного випадку - 100% страхової суми, внаслідок хвороби -100% суми страхової виплати; в) при встановленні застрахованій особі інвалідності ІІ-ої групи внаслідок нещасного випадку - 80% страхової суми, внаслідок хвороби - 80% суми страхової виплати.
У відповідності до п.п. 4.3.1 Договору страхування у разі настання страхового випадку та за умови існування на цю дату існує заборгованість страхувальника (застрахованої особи) за кредитним договором та якщо інше не було письмово погоджено з вигодонабувачем, страхових сплачує суму страхової виплати вигодонабувача у розмірі фактичної заборгованості страхувальника (застрахованої особи) за договором кредиту, на дату настання страхового випадку.
Відповідно до п. 5.1 Договору страхування причинами відмови у страховій виплаті є:
- навмисні дії страхувальника (застрахованої особи), вигодо набувача (його представників), спадкоємця застрахованої особи, спрямовані на настання страхового випадку, зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ним городянського чи службового обов'язку в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, житла, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника (застрахованої особи), вигодо набувача (його представників) спадкоємця застрахованої особи встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
- вчинення страхувальником (застрахованою особою), вигодо набувачем (його представниками) або спадкоємцем застрахованої особи умисного злочину, інших протиправних діянь, що призвели до страхового випадку;
- подання страхувальником (застрахованою особою), її спадкоємцем свідомо неправдивих відомостей про предмет Договору страхування або про факт, причини і обставини настання страхового випадку;
- несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин, створення страховику перешкод у визначенні обставин характеру та розміру збитків;
- невиконання страхувальником (застрахованою особою) зобов'язань передбачених Умовам і правилам страховика;
- інші випадки, передбачені правилами страховика і законодавством України.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки МСЕК від 27.01.2016 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності.
Надалі, ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про настання страхового випадку, на яку відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що діагноз захворювання, яке призвело до стійкої втрати працездатності, було встановлено 14.10.2014, тобто задовго до початку дії Договору страхування, та між встановленням діагнозу та 2 групи інвалідності пройшло більш, ніж 6 місяців. Крім того, відповідач зазначив, що у заяві про укладення Договору страхування, ОСОБА_2 своїм підписом засвідчив, що на момент укладення Договору страхування останньому не встановлено будь-яку групу інвалідності та, що тертя особа перебуває у гарному фізичному стані, що не відповідало дійсності, оскільки на момент укладення Договору третя особа хворіла на серйозне хронічне захворювання та була інвалідом 3 групи, а отже третьою особою було надано свідомо неправдиві відомості про предмет Договору страхування. З огляду на наведене, відповідно до п. 1.5, 1.6, 1.8.2 та 5.1 умов Договору страхування, відповідача відмовив у страховій виплаті згідно поданих документів.
У зв'язку з відмовою ПрАТ «СК «Уніка» у виплаті страхового відшкодування, ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», третя особа Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення страхової виплати.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 26.08.2016 у справі № 523/4869/16-ц у позові було відмовлено.
Зазначене рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.11.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2017.
Надалі, позивача звернувся до відповідача із Листом № 97-0-0-001-1905 від 26.12.2016, у якому зазначив, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси визнано можливість стягнення з відповідача коштів страхового відшкодування. Основною підставою для незадоволення позовних вимог було недотримання процедурних тонкощів, стосовно повноважень застрахованої особи у поданні позову і вказівка на те, що банк, як вигодонабувач, має право подавати позов, у зв'язку з чим, позивач проси виплатити належну частинку кредитної заборгованості.
У відповідь на вказаний лист, відповідач зазначив, що причинами відмови у виплаті страхового відшкодування є те, що ОСОБА_2, ще до укладення договору страхування, було встановлено діагноз, який в подальшому і став причиною встановлення ІІ групи інвалідності. При цьому, відповідач зазначив, що при розгляді Суворовським районним судом міста Одеси не було встановлено, що заявлена ОСОБА_2 подія, є страховим випадком, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у ОСОБА_2, станом на 27 січня 2016 року утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за Кредитним договором у загальному розмірі 183 620,36 грн., яка складається з 180 710,64 грн. заборгованості по поверненню кредитних коштів та 2 909,72 грн. заборгованості по сплаті відсотків.
Як встановлено судом, на виконання умов Кредитного договору, 09.12.2015 між відповідачем та третьою особою було укладено Договір добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби позичальника кредиту № 016191/0136/0000900, вигодонабувачем (в частині і до моменту повного погашення заборгованості застрахованої особи за Кредитним договором № 014//0059/74/61611 від 31.07.2006) за яким є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Предметом договору страхування за ст. 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти зі страховиком договір на користь третьої особи, якій страхувальник зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку для отримання страхового відшкодування, а також змінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як встановлено судом та вбачається з наявної в матеріалах справи довідки МСЕК від 27.01.2016 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, що відповідно до умов Договору є страховою подією.
Як зазначено у ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про настання страхового випадку, на яку відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що діагноз захворювання, яке призвело до стійкої втрати працездатності, було встановлено 14.10.2014, тобто задовго до початку дії Договору страхування, та між встановленням діагнозу та 2 групи інвалідності пройшло більш, ніж 6 місяців. Крім того, відповідач зазначив, що у заяві про укладення Договору страхування, ОСОБА_2 своїм підписом засвідчив, що на момент укладення Договору страхування останньому не встановлено будь-яку групу інвалідності та, що тертя особа перебуває у гарному фізичному стані, що не відповідало дійсності, оскільки на момент укладення Договору третя особа хворіла на серйозне хронічне захворювання та була інвалідом 3 групи, а отже третьою особою було надано свідомо неправдиві відомості про предмет Договору страхування. З огляду на наведене, відповідно до п. 1.5, 1.6, 1.8.2 та 5.1 умов Договору страхування, відповідача відмовив у страховій виплаті згідно поданих документів.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Частиною другою статті 26 Закону України «Про страхування» визначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Так, відповідно до п. 5.1 Договору страхування причинами відмови у страховій виплаті є:
- навмисні дії страхувальника (застрахованої особи), вигодо набувача (його представників), спадкоємця застрахованої особи, спрямовані на настання страхового випадку, зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ним городянського чи службового обов'язку в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, житла, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника (застрахованої особи), вигодо набувача (його представників) спадкоємця застрахованої особи встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
- вчинення страхувальником (застрахованою особою), вигодо набувачем (його представниками) або спадкоємцем застрахованої особи умисного злочину, інших протиправних діянь, що призвели до страхового випадку;
- подання страхувальником (застрахованою особою), її спадкоємцем свідомо неправдивих відомостей про предмет Договору страхування або про факт, причини і обставини настання страхового випадку;
- несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин, створення страховику перешкод у визначенні обставин характеру та розміру збитків;
- невиконання страхувальником (застрахованою особою) зобов'язань передбачених Умовам і правилам страховика;
- інші випадки, передбачені правилами страховика і законодавством України.
Однак, сторонами не надано суду жодного доказу на підтвердження законності відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що перед встановленням ІІ групи інвалідності у третьої особи вже існувала ІІІ група інвалідності, як і не надано доказів на підтвердження того, що між діагностуванням та присвоєнням ІІ групи інвалідності пройшло більше шести місяців, що б свідчило про наявність підстав передбачених умовами Договору страхування для відмови у виплаті страхового відшкодування.
При цьому, суд зазначає, що існування захворювання третьої особи до моменту укладення договору страхування, за умовами Договору страхування не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу, оскільки відповідно до умов договору страхування, страховим випадком є, зокрема, загострення хвороби та встановлення інвалідності ІІ групи.
Враховуючи вищезазначене та те, що під час дії договору страхування страхувальнику - ОСОБА_2. встановлено ІІ групу інвалідності, тобто, настав страховий випадок за вказаним Договором страхування, господарський суд дійшов висновку про настання (виникнення) у страховика (ПрАТ «СК «Уніка») зобов'язання за Договором страхування щодо здійснення страхової виплати, а відтак відмова у здійсненні страхового відшкодування є незаконною.
Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.
За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі фактичної заборгованості страхувальника (застрахованої особи) за Кредитним договором, на дату настання страхового випадку у відповідності до умов Договору страхування у розмірі 146 896,29 грн. (80 % від страхової суми) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А; ідентифікаційний код: 20033533) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9; ідентифікаційний код: 14305909) страхове відшкодування в розмірі 146 896 (сто сорок шість тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 203 (дві тисячі двісті три) грн. 45 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 19.10.2017
Суддя О.А. Грєхова