ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.10.2017Справа №910/12447/17
За позовом Підприємства «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК"
про визнання недійсним договору іпотеки
Суддя Щербаков С.О.
Представники:
від позивача: Мартинюк Н.Р.;
від відповідача: Митюк С.П.
Підприємство "Гассіб" з іноземною інвестицією (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (далі-відповідач) про визнання недійсним договору іпотеки від 27.02.2012, укладеного між Підприємством "Гассіб" з іноземною інвестицією та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК", посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 801, а також усіх договорів про внесення до нього змін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір іпотеки був підписаний директором Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту підприємства, однак, як зазначає позивач, ОСОБА_4 не було надано повноважень на укладення такого роду договорів, які передбачають потенційну можливість позбавлення підприємства належного йому майна, тобто договір іпотеки вчинений представником позивача з перевищенням повноважень, у зв'язку з чим на думку позивача підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.08.2017 за участю представників сторін.
11.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просить суд заборонити будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на зміну власника майна, що є предметом іпотечного договору від 27.02.2012, а саме на: 1/50 частки комплексу нежитлових будівель, що складається з: приміщень з літ. «К», приміщення № 1-32 площею 181, 8 кв.м., приміщення з № 1-55 по № 1-57 площею 70, 7 кв.м., всього загальною площею 252, 5 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 37.
Також, позивачем до клопотання про забезпечення позову додане клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просить суд забезпечити проведення судового засідання призначено на 15.08.2017 в режимі відеоконференції, та забезпечити її проведення у Господарському суді Вінницької області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2017 відмовлено Підприємству "Гассіб" з іноземною інвестицією у задоволенні клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі № 910/12447/17, призначеного на 15.08.2017, у режимі відеоконференції.
14.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2017, зокрема відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що підписанню кредитного договору та договору іпотеки, передувало засідання чергової загальної асамблеї компанії «Меркурі Трейдинг Компані» від 11.03.2010 на якому власники компанії вирішили надати згоду на отримання підприємством "Гассіб" кредиту на суму до 20 млн. євро та уповноважили директора підприємства "Гассіб" самостійно визначати всі істотні умови кредитних угод та угод щодо забезпечення та підписання всіх необхідних документів.
Крім того, відповідач зазначає, що договір іпотеки було укладено 27.02.2012 року, водночас з позовом про визнання договору недійсним позивач звернувся лише у липні 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
14.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справу, в якому з метою належного виконання вимог ухвали суду від 31.07.2017, позивач просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 07.09.2017, зокрема зобов'язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують обставини, викладені у відзиві на позовну заяву щодо надання згоди на отримання Підприємством "Гассіб" з іноземною інвестицією кредиту та на підписання відповідних угод та повторно зобов'язано сторін надати суду оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчені копії генерального кредитного договору № 06/12 від 27.02.2012 та укладеного в його рамках кредитного договору 06/21-1 від 27.02.2012, генерального кредитного договору № 597/07 від 06.07.2007 та укладеного в його рамках кредитного договору № 597/07/5 від 16.09.2011, кредитного договору № 19/11від 12.05.2011 для долучення до матеріалів справи.
31.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просить суд провести судове засідання призначене на 07.09.2017 в режимі відеоконференції, та забезпечити її проведення у Господарському суді Вінницької області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2017 відмовлено Підприємству "Гассіб" з іноземною інвестицією у задоволенні клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі № 910/12447/17, призначеного на 07.09.2017, у режимі відеоконференції.
07.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 15.08.2017.
У судовому засіданні 07.09.2017 розглянувши подане позивачем клопотання про забезпечення позову, суд зазначив, що відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», асоба, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до абз. 3 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Однак позивач не навів жодних обставин, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому суд відмовив у його задоволенні.
Також, у судовому засіданні 07.09.2017 оголошено перерву до 28.09.2017.
28.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів в якому позивач просить витребувати від відповідача - ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» оригінал рішення компанії «Меркурі Трейдинг Компані», прийнятого на засіданні чергової загальної асамблеї 11 березня 2010 року, яким надано згоду директору Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією на укладення та підписання кредитних договорів на суму до 20 млн. євро та уповноваження директора самостійно визначити всі істотні умови кредитних угод та угод щодо забезпечення та підписати всі необхідні документи, а також витребувати від відповідача ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» оригінал рішення Ліванської Комерційної Компанії «Гассіб Компані Лтд» про надання згоди директору Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією на укладення та підписання Договору іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 клопотання Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією про витребування доказів задоволено. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" надати суду оригінал рішення компанії «Меркурі Трейдинг Компані», прийнятого на засіданні чергової загальної асамблеї 11 березня 2010 року, яким надано згоду директору Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією на укладення та підписання кредитних договорів на суму до 20 млн. євро та уповноваження директора самостійно визначити всі істотні умови кредитних угод та угод щодо забезпечення та підписати всі необхідні документи; оригінал рішення Ліванської Комерційної Компанії «Гассіб Компані Лтд» про надання згоди директору Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією на укладення та підписання Договору іпотеки. Зокрема, продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено та призначено на 12.10.2017.
12.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав письмові пояснення щодо неможливості виконання вимог ухвали суду, в яких зазначає, що у Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" відсутні оригінали витребуваних судом документів.
12.10.2017 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, в якому повідомляє суд що за рішенням зборів засновників Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією від 29.09.2017 підприємство змінило назву на Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією.
У даному судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо зміни найменування позивача.
Дослідивши матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2017 відбулися збори засновників Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією, оформлені протоколом № 1/17, відповідно до якого по другому питанню порядку денного, вирішено змінити назву підприємства з Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією на Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією.
Крім того, відомості про зміну найменування позивача внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого у розділі «Повне найменування юридичної особи» зазначено Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією, код ЄДРПОУ - 20095406.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне задовольнити подану заяву про зміну найменування позивача з Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією на Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією.
Також, у даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 12.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
27.02.2012 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (далі - кредитор) та Підприємством "Гассіб" з іноземною інвестицією (далі - позичальник) було укладено генеральний кредитний договір №06/12, умовами якого передбачено, що кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 3 100 000 доларів США (три мільйони сто тисяч доларів США) терміном на 36 (тридцять шість) місяців з 27 лютого 2012 року до 26 лютого 2015 року, в межах якого здійснюються кредитні операції в іноземній валюті долари США за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цієї угоди, в порядку і на умовах, передбачених цієї угодою та договорами. При цьому договори є невід'ємною частиною цієї угоди.
Кредитні операції за цим договором - це операції між банком і позичальником з надання та повернення банківських кредитів відповідно до умов окремих кредитних договорів, яке у разі його виконання спричинить фактичне перерахування кредитних коштів відповідно до умов договорів.
Додатковими угодами № 1 від 22.08.2012, № 2 від 13.09.2012, № 3 від 21.12.2012, № 4 від 31.01.2013, № 4 від 27.08.2013, № 6 від від 30.09.2013, № 7 від 20.12.2013, № 8 від 21.08.2014, № 9 від 05.12.2014, № 10 від 19.12.2014 до генерального кредитного договору № 06/12 від 19.12.2014 сторони вносили зміни до кредитного договору, з частині збільшення ліміту кредитних операцій, процентної ставки, забезпечення зобов'язань позичальника.
Так, відповідно до п. 3 додаткового договору № 7 від 20.12.2013 до генерального кредитного договору № 06/12 від 19.12.2014, пункт 3.1. генерального договору викладено в наступній редакції: «Згідно з діючим законодавством України виконання зобов'язань позичальника за цим генеральним договором забезпечується, зокрема іпотекою 1/50 часток комплексу нежитлових будівель площею 252, 5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 37 і належить ПП «Гасіб» , заставною вартістю в сумі 69 943 дол. США (еквівалентно 559 054, 40 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 20.12.2013)».
Додатковим договором № 9 від 05.12.2014 до генерального кредитного договору № 06/12 від 19.12.2014, сторони виклали п. 1 договору в наступній редакції: «Кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 3 959 500 доларів США строком до 9 місяців з 05.12.2014 до 20.08.2015, в межах якого здійснюються кредитні операції в іноземній валюті (долари США) за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цього генерального договору, в порядку і на умовах, передбачених цим генеральним договором та договорами.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
27.02.2012 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (далі - іпотекодержатель) та Підприємством "Гассіб" з іноземною інвестицією, в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 25.11.1993 року, рішення № 865 зі змінами (далі - іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міськрайонного округу Родіоновою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 801, умовами якого передбачено, що іпотекодавець, з метою забезпечення виконання власних зобов'язань, у повному обсязі з генерального кредитного договору №06/12 від 27 лютого 2012 року та укладеного в його рамках кредитного договору № 06/12-1 від 27 лютого 2012 року, генерального кредитного договору №597/07 від 06 липня 2007 року та укладеного в його рамках кредитного договору №597/07/5 від 16 вересня 2011 року, кредитного договору №19/11 від 12 травня 2011 року передає, а іпотекодавець приймає в наступну іпотеку майно перераховане в пункті 1.2 розташоване за адресою: Україна, м. Вінниця вул. Гонти, 37.
Відповідно до п. 1.2. договору, предмет іпотеки складається з: 1/50 частки комплексу нежитлових будівель, а саме з: приміщень в літ. «К»: приміщення № 1-32 площею 181.8 кв. м.; приміщення з № 1-55 по № 1-57 площею 70,7 кв. м., всього загальною площею - 252.5 кв. м., які знаходяться за адресою місто Вінниця вул. Гонти, 37 (тридцять сім), і належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору куплі-продажу нежитлових будівель, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В.. 04 лютого 2012 за реєстровим номером 462,право власності зареєстровано 16 лютого 2012 року Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентарізації» в книзі 8 дюо, номер запису 313, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 30172365, про що надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 33202131 від 16 лютого 2012 року.
Предмет іпотеки передається в іпотеку зі всіма його приналежностями (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 1.4. договору, інвертарізаційна вартість 1/50 частки комплексу нежитлових будівель становить 100 711,00 (сто тисяч сімсот одинадцять) гривень 00 копійок, відповідно до відомостей, викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому КП «ВМБТІ» 16 лютого 2012 року за № 33202463.
За домовленістю сторін заставна вартість предметів іпотеки становить на рівні оціночної вартості 52 358 (п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят вісім) доларів США (гривневий еквівалент 418 172, 87 (чотириста вісімнадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. - за курсом НБУ станом на 27 лютого 2012 року (із розрахунку 1 долар США - 7,9868 гривень). Сторони погоджуються з тим, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки його вартість буде визначатися за цінами, що реально склалися на ринку на момент задоволення на аналогічне предмету іпотеки майно (п. 1.5. договору).
Пунктом 1.7. договору передбачено, що при невиконанні іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених цією іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки у відповідності з Законом України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операцій з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» а також у відповідності з цим договором.
Договорами № 1 від 22.08.2012, № 2 від 24.09.2012, № 3 від 24.12.2012, № 4 від 31.01.2013 та № 5 від 27.08.2013 сторони вносили зміни до договору іпотеки від 27.02.2012, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міськрайонного округу Родіоновою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 801.
Зокрема, договором № 4 від 31.01.2013 про внесення змін до договору іпотеки від 27.02.2012 за реєстровим № 801, сторони вирішили п. 1.1. договору іпотеки та п. 1.5. договору іпотеки викласти в наступній редакції: « 1.1. Іпотекодавець, з метою забезпечення виконання власних зобов'язань у повному обсязі, що виникають з кредитного договору № 19/11 від 12 травня 2011 року, генерального кредитного договору № 06/12 від 27 лютого 2012 року та укладений в його рамках кредитного договору № 06/12-2 від 22 серпня 2012 року, кредитного договору № 06/12-3 від 13 вересня 2012 року та кредитного договору № 06/12-4 від 21 грудня 2012 року, генерального кредитного договору №03/13 від 31 січня 2013 року та укладеного в його рамках кредитного договору № 03/13-1 від 31 січня 2013 року передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку майно, перераховане в пункті 1.2 договору іпотек».
Пункт 1.5 розділу 1 «Предмет договору» іпотеки викладено в наступні редакції: « 1.5. За домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки становить на рівні оціночної вартості 69 943 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок три) доларів США (гривневий еквівалент 559 054,40 гривень 00 копійок - за курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року (із розрахунку 1 долар США = 7,993 гривень). Сторони погоджуються з тим, що у випадку задоволення вимог іпотекодавець за рахунок предмету іпотеки його вартість буде визначатися за цінами, що реально складалися на рику на момент задоволення на аналогічне предмету іпотеки майно.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією зазначає, що оспорюваний договір іпотеки, був підписаний директором Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту підприємства, однак, як зазначає позивач, ОСОБА_4 не було надано повноважень на укладення такого роду договорів, які передбачають потенційну можливість позбавлення підприємства належного йому майна, тобто договір іпотеки вчинений представником позивача з перевищенням повноважень, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним договір іпотеки від 27.02.2012, укладений між Підприємством "Гассіб" з іноземною інвестицією та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК", посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 801.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Як встановлено судом вище, 27.02.2012 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (далі - іпотекодержатель) та Підприємством "Гассіб" з іноземною інвестицією, в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 25.11.1993 року, рішення № 865 зі змінами (далі - іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міськрайонного округу Родіоновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 801, умовами якого передбачено, що іпотекодавець, з метою забезпечення виконання власних зобов'язань, у повному обсязі з генерального кредитного договору №06/12 від 27 лютого 2012 року та укладеного в його рамках кредитного договору № 06/12-1 від 27 лютого 2012 року, генерального кредитного договору №597/07 від 06 липня 2007 року та укладеного в його рамках кредитного договору №597/07/5 від 16 вересня 2011 року, кредитного договору №19/11 від 12 травня 2011 року передає, а іпотекодавець приймає в наступну іпотеку майно перераховане в пункті 1.2 розташоване за адресою: Україна, м. Вінниця вул. Гонти, 37.
Відповідно до п. 1.2. договору, предмет іпотеки складається з: 1/50 частки комплексу нежитлових будівель, а саме з: приміщень в літ. «К»: приміщення № 1-32 площею 181.8 кв. м.; приміщення з № 1-55 по № 1-57 площею 70,7 кв. м., всього загальною площею - 252.5 кв. м., які знаходяться за адресою місто Вінниця вул. Гонти, 37 (тридцять сім), і належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору куплі-продажу нежитлових будівель, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В.. 04 лютого 2012 за реєстровим номером 462,право власності зареєстровано 16 лютого 2012 року Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентарізації» в книзі 8 дюо, номер запису 313, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 30172365, про що надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 33202131 від 16 лютого 2012 року.
За домовленістю сторін заставна вартість предметів іпотеки становить на рівні оціночної вартості 52 358 (п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят вісім) доларів США (гривневий еквівалент 418 172, 87 (чотириста вісімнадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. - за курсом НБУ станом на 27 лютого 2012 року (із розрахунку 1 долар США - 7,9868 гривень). Сторони погоджуються з тим, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки його вартість буде визначатися за цінами, що реально склалися на ринку на момент задоволення на аналогічне предмету іпотеки майно (п. 1.5. договору).
Договорами № 1 від 22.08.2012, № 2 від 24.09.2012, № 3 від 24.12.2012, № 4 від 31.01.2013 та № 5 від 27.08.2013 сторони вносили зміни до договору іпотеки від 27.02.2012, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міськрайонного округу Родіоновою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 801.
Зокрема, договором № 4 від 31.01.2013 про внесення змін до договору іпотеки від 27.02.2012 за реєстровим № 801, сторони вирішили п. 1.1. договору іпотеки та п. 1.5. договору іпотеки викласти в наступній редакції: « 1.1. Іпотекодавець, з метою забезпечення виконання власних зобов'язань у повному обсязі, що виникають з кредитного договору № 19/11 від 12 травня 2011 року, генерального кредитного договору № 06/12 від 27 лютого 2012 року та укладений в його рамках кредитного договору № 06/12-2 від 22 серпня 2012 року, кредитного договору № 06/12-3 від 13 вересня 2012 року та кредитного договору № 06/12-4 від 21 грудня 2012 року, генерального кредитного договору №03/13 від 31 січня 2013 року та укладеного в його рамках кредитного договору № 03/13-1 від 31 січня 2013 року передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку майно, перераховане в пункті 1.2 договору іпотек».
Пункт 1.5 розділу 1 «Предмет договору» іпотеки викладено в наступні редакції: « 1.5. За домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки становить на рівні оціночної вартості 69 943 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок три) доларів США (гривневий еквівалент 559 054,40 гривень 00 копійок - за курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року (із розрахунку 1 долар США = 7,993 гривень). Сторони погоджуються з тим, що у випадку задоволення вимог іпотекодавець за рахунок предмету іпотеки його вартість буде визначатися за цінами, що реально складалися на рику на момент задоволення на аналогічне предмету іпотеки майно.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя
виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Пунктом 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотекою», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як стверджує позивач, спірний договірний іпотеки вчинений директором позивача ОСОБА_4 з перевищенням повноважень, оскільки останньому не було надано повноважень на укладення такого роду договорів, які передбачають потенційну можливість позбавлення підприємства належного йому майна. Також, позивач зазначає, що директору підприємства не було надано повноважень на укладення та підписання договорів про внесення змін до іпотечного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
Так, відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України).
Так, з договору іпотеки від 27.02.2012 вбачається, що останній підписаний директором Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією ОСОБА_4, який дієв на підставі Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 25.11.1993 року, рішення № 865 зі змінами.
На момент укладення спірного договору, Підприємство «Гассіб» з іноземною інвестицією здійснювало свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого зборами засновників Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією, протокол № 3 від 27.02.2012.
Відповідно до п.1 Статуту позивача, Підприємство «Гассіб» з іноземною інвестицією створено згідно з рішенням його засновників, з метою отримання прибутку, і задоволення суспільних потреб у продукції, товарах, роботах, послугах. Засновниками підприємства є: Ліванська компанія «Гассіб компані ЛТД (s.a.r.l.)» та Ліванська компанія «Меркурі Трейдінг» (офшорна компанія) s.a.l.».
Згідно п. 4.1. Статуту, Вищим органом управління підприємства є збори засновників підприємства, які складаються з засновників або призначених ними представників. Виконавчим органом підприємства є директор. Контроль за діяльністю директора здійснюється ревізійною комісією підприємства.
До виключної компетенції зборів засновків належить, зокрема надання згоди на укладення підприємством договору, контракту, угоди, правочину на суму, що перевищує еквівалент ЕUR 10 000 000 (десяти мільйонів Євро); відчуження майна підприємства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна підприємства.
Пунктом 4.2. Статуту встановлено, що виконавчим органом підприємства є директор підприємства. Директор діє згідно з чинним законодавством України, цим статутом, та має право в порядку визначеному цим статутом самостійно вирішувати всі питання діяльності підприємства, за винятком питань, віднесених до виключної компетенції зборів засновників.
Відповідно до п. 4.3. статуту, директор підприємства виконує такі функції, зокрема без довіреності здійснює всі дії від імені підприємства з урахуванням обмежень встановлених чинним законодавством та даним статутом; є розпорядником майна та коштів підприємства з врахуванням зазначених у даному статуті обмежень; укладає від імені підприємства договори, контракти, угоди, здійснює правочини, видає доручення, відкриває та закриває банківські рахунки.
Директор підприємства чи особа, яка на законних підставах його замішає, без погодження із зборами засновників підприємства та без попереднього письмового дозволу не має права укладати від імені підприємства, без погодження з зборами засновників, договори (контракти) угоди, чи вчиняти правочини, одноразова сума яких перевищує еквівалент ЕUR 10 000 000 (десяти мільйонів Євро). Директор підприємства підзвітний зборам засновників і організовує виконання їх рішень. Заступники директора підприємства діють у відповідності з посадовими інструкціями та розпорядженнями директора.
Таким чином, з наведених вище положень статуту підприємства вбачається право директора без погодження із зборами засновників підприємства та без попереднього письмового дозволу самостійно укладати від імені підприємства договори, контракти, угоди сума яких не перевищує еквівалент ЕUR 10 000 000 (десяти мільйонів Євро).
Як вбачається з п. 1.2. договору іпотеки, предмет іпотеки складається з: 1/50 частки комплексу нежитлових будівель, а саме з: приміщень в літ. «К»: приміщення № 1-32 площею 181.8 кв. м.; приміщення з № 1-55 по № 1-57 площею 70,7 кв. м., всього загальною площею - 252.5 кв. м., які знаходяться за адресою місто Вінниця вул. Гонти, 37 (тридцять сім).
Відповідно до п. 1.5. розділу 1 договору іпотеки, в редакції договору № 4 від 31.01.2013 про внесення змін до договору іпотеки від 27.02.2012 за реєстровим № 801, за домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки становить на рівні оціночної вартості 69 943 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок три) доларів США (гривневий еквівалент 559 054,40 гривень 00 копійок - за курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року (із розрахунку 1 долар США = 7,993 гривень).
Отже, з умов оспорюваного договору іпотеки вбачається, що вартість предмета іпотеки -69 943 доларів США, що не перевищує визначений статутом еквівалент ЕUR 10 000 000 (десяти мільйонів Євро).
Таким чином, суд відзначає, що директор підприємства Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією ОСОБА_4 укладаючи спірний договір іпотеки від 27.02.2012 посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міськрайонного округу Родіоновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 801 та договори № 1 від 22.08.2012, № 2 від 24.09.2012, № 3 від 24.12.2012, № 4 від 31.01.2013 та № 5 від 27.08.2013 про внесення змін до договору іпотеки від 27.02.2012, діяв в межах повноважень, наданих Статутом підприємства, затвердженого зборами засновників Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією, протокол № 3 від 27.02.2012.
В абзаці 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним договір іпотеки від 27.02.2012 року укладений особою, яка не мала на це необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Підприємства «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" про визнання недійсним договору іпотеки не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 17.10.2017
Суддя Щербаков С.О.