ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.10.2017Справа №910/13847/17
За позовомПриватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"
доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
простягнення 100 000, 00 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:Лінкевич О.В. - представник за довіреністю.
Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (далі - позивач, Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 100 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Компанія на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу "Автокласика" № 3387654 від 17.11.2016 року, страхового акту № 3850/10 від 30.06.2017 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 10.05.2017 року за участю застрахованого транспортного засобу ФІАТ, д/н НОМЕР_1, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 105 790, 93 грн., а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ВАЗ 2105, д/н НОМЕР_2, була застрахована у відповідача на підставі Полісу № АК/1799795 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2017 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.10.2017 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач визнав позов частково на суму 89 666, 93 грн., по викладеним у відзиві доводам та просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 10 333, 07 грн., оскільки під час розрахунку вартості пошкоджень було допущено помилки.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 11.10.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
17.11.2016 року між Компанією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" укладено договір добровільного страхування транспортного засобу "Автокласика" № 3387654 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом ФІАТ, д/н НОМЕР_1.
Відповідно до п. 2.6.1 Договору (частина Б) страхуванню на умовах цього Договору підлягає такий ризик:
- «Збиток» («ДТП») - пошкодження або знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Договір страхування укладено на термін з 00:00 год. 26.12.2016 року по 25.12.2017 року включно (п. XIV Договору, частина А).
У додатку № 1 до Договору, наведено застрахований позивачем транспортний засіб - ФІАТ, д/н НОМЕР_1.
10.05.2017 року в м. Вінниці на перехресті вулиць Мури-Монастирська сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 2105, д/н НОМЕР_2, допустив зіткнення з автомобілем ФІАТ, д/н НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Телесвіт", в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2017 року по справі № 127/9962/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до рахунку-фактури ФОП ОСОБА_3 № 0098 від 20.05.2017 року, вартість відновлювального ремонту ФІАТ, д/н НОМЕР_1, становить 105 790, 93 грн.
Відтак, позивач на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу "Автокласика" № 3387654 від 17.11.2016 року, страхового акту № 3850/10 від 30.06.2017 року. постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2017 року по справі № 127/9962/17, внаслідок завданої шкоди застрахованому транспортному засобу під час спірної ДТП здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 105 790, 93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 100626 від 30.06.2017 року, № 100703 від 03.07.2017 року та № 100765 від 05.07.2017 року.
Відповідно до ст. 993 ЦК України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, була застрахована Товариством на підставі Полісу № АК/1799795 зі строком дії з 02.04.2017 року по 01.04.2017 року, цим полісом встановлено франшизу в розмірі 0, 00 грн. та ліміт по майну 100 000, 00 грн.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно із статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля марки ВАЗ 2105, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Водночас, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі №3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов'язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.
Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Застрахований Компанією транспортний засіб ФІАТ, д/н НОМЕР_1, - 2013 року випуску. Тобто, станом на дату ДТП автомобілю було 4 роки.
Так як строк експлуатації транспортного засобу менший ніж 5 років, тоді значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідач позов визнає частково, на суму 89 666, 93 грн. У своєму відзиві вказує на те, що при розрахунку страхового відшкодування до автомобіля ФІАТ, д/н НОМЕР_1, не було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, а також, при розрахунку ринкової вартості транспортного засобу є розбіжності у використанні значення Гк (недопробігу).
Проте, автомобілю ФІАТ, на момент скоєння ДТП було 4 роки. Відтак до даного автомобіля не застосовується коефіцієнт фізичного зносу, а відповідачем не обґрунтовано, які саме де саме сліди попередніх відновлень більш ніж трьох деталей та яким чином встановлено цей факт.
Як вбачається із висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 475Е-05/17 (Таблиця 3), визначено ринкову вартість застрахованого транспортного засобу у розмірі 288 153, 87 грн.
Відповідно до розрахунку, доданого відповідачем до відзиву, ринкова вартість повинна становити 287 568, 19 грн. Таким чином, різниця між розрахунками становить 585,68 грн.
Розглянувши доводи відповідача та наявні у матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що така різниця в розрахунку ринкової вартості жодним чином не впливає на заявлену до стягнення суму страхового відшкодування (100 000, 00 грн.) оскільки ціну позову визначено позивачем з урахуванням ліміту по майну, який встановлено в полісі № АК/1799795.
Більше того, у формулі, де розраховувалась вартість відновлювального ремонту значення С (ринкової вартості) не використовувалось.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 2105, д/н НОМЕР_2, була застрахована у Товаристві за полісом № АК/1799795.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_2 автомобіля ФІАТ, д/н НОМЕР_1, у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування застрахованого автомобіля ФІАТ, д/н НОМЕР_1, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Товариства.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код - 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (69005, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 97-А, ідентифікаційний код - 13490997) 100 000, 00 грн. страхового відшкодування та 1 600, 00 грн. судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 17.10.2017 р.
Суддя Ю.О. Підченко