ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.10.2017Справа №910/15492/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Закритого акціонерного товариства «АТЛАНТ» в особі Філії Барановицький верстатобудівний завод
до про Приватного акціонерного товариства «ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС» стягнення заборгованості у розмірі 33 978 910,31 грн.
Представники сторін:
від позивача: Помогайбо О.В. (представник за Довіреністю);
від відповідача: не з'явились
Закрите акціонерне товариство "АТЛАНТ" в особі Філії Барановицький верстатобудівний завод звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" про стягнення заборгованості у розмірі 33 978 910,31 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.04.2014 між Закритим акціонерним товариством "АТЛАНТ" (Сторона-1) та Приватним акціонерним товариством "Торговий альянс Норд", яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС", укладено Договір № 52-14-14, відповідно до якого Сторона-1 зобов'язалася передати по заявці Сторони-2 компресори з комплектом пускозахисним (надалі товар), згідно з додатками (специфікаціями) до договору, а Сторона-2 зобов'язалася прийняти та оплатити товар. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору ним було передано у власність Відповідача товар на загальну суму 42 416 600,00 російських рублів, проте Відповідачем було оплачено товар на суму 4 662 255,21 російських рублів, а тому неоплаченим залишився товар на суму 37 754 344,79 російських рублів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Закритим акціонерним товариством "АТЛАНТ" в розмірі 37 754 344,79 російських рублів, що еквівалентно 16 989 455,15 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" пеню у розмірі 37 754 344,79 російських рублів, що еквівалентно 16 989 455,15 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15492/17, судове засідання призначено на 25.09.2017.
22.09.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
25.09.2017 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.09.2017 не виконав. В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.09.2017.
Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.
Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:
- надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Приватним акціонерним товариством "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" за Договором №52-14-14 від 16.04.2014 року;
- здійснити обґрунтований розрахунок позовних вимог із зазначенням періоду початку прострочки Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" та закінчення такого нарахування відповідно до вимог ч.5 ст. 254, 530 Цивільного кодексу України та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України з урахуванням здійснення часткової оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 відкладено розгляд справи на 12.10.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
06.10.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
11.10.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 13.09.2017 та клопотання про перенесення розгляду справи.
В судовому засіданні 12.10.2017 представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 27.09.2017 уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 25.09.2017, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі у повному обсязі не виконав.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Що стосується клопотання представника Відповідача про перенесення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника Відповідача за межі Київської області, Суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Подане Відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 12.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
16.04.2014 між Закритим акціонерним товариством "АТЛАНТ" (Сторона-1) та Приватним акціонерним товариством "Торговий альянс Норд", яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС", (Сторона-2), укладено Договір № 52-14-14, відповідно до пункту 1.1 якого в редакції Протоколу погодження розбіжностей Сторона-1 зобов'язується передати по заявці Сторони-2 компресори з комплектом пускозахисним (надалі товар) і посудиною згідно з додатками (специфікаціями) до договору, а Сторона-2 зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Згідно з п. 1.2 Договору, найменування, модель, кількість, ціна, строк поставки товару, вказуються у додатках (специфікаціях).
За умовами п. 3.1 Договору, загальна сума договору складається з суми доданих до нього специфікацій.
Відповідно до п. 5.1 Договору, поставка здійснюється на наступних умовах згідно з INCOTERMS 2010: - FCA - м. Барановичі, Республіка Білорусь - при поставці автомобільним транспортом.
Пунктом 10.2 Договору визначено строк дії договору з 21 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року при умові повного виконання сторонами зобов'язань по договору.
Надалі між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 26.05.2014, № 2 від 13.06.2014, № 3 від 26.06.2014, № 4 від 09.07.2014, № 5 від 25.11.2014, № 6 від 11.12.2014, № 7 від 15.12.2014, № 8 від 25.02.2015, № 9 від 01.12.2015.
Так, Додатковою угодою № 6 від 11.12.2014 пункт 4.1 Договору викладено а такій редакції: « 4.1. Порядок розрахунків: 4.1.1. При оплаті в руб.РФ - відстрочка платежу при сумі загальної кредиторської заборгованості Сторони-2 перед Стороною-1, що не перевищує 40 000 000 (сорок мільйонів) руб.РФ, але не більше 30 днів від дати відвантаження товару. Датою відвантаження товару являється дата оформлення товаросупровідних документів Стороною-1. 4.1.2. При оплаті в доларах США - відстрочка платежу при сумі загальної кредиторської заборгованості Сторони-2 перед Стороною-1, що не перевищує 1 000 000 (один мільйон) доларів США, але не більше 60 днів від дати відвантаження товару. Датою відвантаження товару являється дата оформлення товаросупровідних документів Стороною-1».
Відповідно до п.п. 8.2, 8.3 Договору, за ухилення від оплати товарів або несвоєчасну оплату товару Сторона-2 виплачує Стороні-1 пеню в розмірі 0,3% від суми (від сплати якої вона ухилилась чи прострочила) за кожний день прострочки. Якщо після закінчення 90 (дев'яноста) календарних днів від дня відвантаження товару оплата за відвантажені товари не здійснена, Сторона-2 за кожний день перевищення строку виплачує Стороні-1 пеню в розмірі 2,3% не отриманої у встановлений строк суми за кожен день прострочки.
Згідно з п. 9.1 Договору в редакції Протоколу погодження розбіжностей, неврегульовані сторонами спори передаються на розгляд в економічний (господарський) суд за місцезнаходженням відповідача. Рішення являється остаточним і обов'язковим для обох сторін. Мова судочинства - російська. Застосовуване право при розгляді спору - право держави, суд якої розглядає спір.
Додатковою угодою № 9 від 01.12.2015 Сторони погодили продовження строку дії Договору до 31 грудня 2016 року.
Специфікаціями № 59 від 29.01.2016, № 60 від 10.02.2016, № 61 від 17.02.2016, № 62 від 18.02.2016Ю, № 63 від 31.03.2016 Сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну та загальну суму в розмірі 42 416 600,00 російських рублів.
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на суму 42 416 000,00 російських рублів, що підтверджується товарно-транспортними накладними серії НУ: №1625129 від 29.01.2016 на суму 4 754 100,00 російських рублів, № 1625137 від 11.02.2016 на суму 4 832 300,00 російських рублів, № 1625138 від 11.02.2016 на суму 4 972 600,00 російських рублів, № 1625141 від 17.02.2016 на суму 4 807 700,00 російських рублів, № 1625142 від 18.02.2016 на суму 4 807 000,00 російських рублів, № 1625143 від 18.02.2016 на суму 4 807 000,00 російських рублів, № 1625147 від 18.02.2016 на суму 4 912 800,00 російських рублів, серії ХЮ: № 923384 від 31.03.2016 на суму 4 324 000,00 російських рублів, № 923385 від 31.03.2016 на суму 4 199 800,00 російських рублів, а також міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), проте Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар лише в розмірі 4 662 255,21 російських рублів, що підтверджується виписками по рахунку Позивача.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Закритим акціонерним товариством «АТЛАНТ» в розмірі 37 754 344,79 російських рублів, що еквівалентно 16 989 455,15 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 37 754 344,79 російських рублів, що еквівалентно 16 989 455,15 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Закритим акціонерним товариством «АТЛАНТ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору № 52-14-14 від 16.04.2014 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на суму 42416 000,00 російських рублів, що підтверджується товарно-транспортними накладними серії НУ: №1625129 від 29.01.2016 на суму 4 754 100,00 російських рублів, № 1625137 від 11.02.2016 на суму 4 832 300,00 російських рублів, № 1625138 від 11.02.2016 на суму 4 972 600,00 російських рублів, № 1625141 від 17.02.2016 на суму 4 807 700,00 російських рублів, № 1625142 від 18.02.2016 на суму 4 807 000,00 російських рублів, № 1625143 від 18.02.2016 на суму 4 807 000,00 російських рублів, № 1625147 від 18.02.2016 на суму 4 912 800,00 російських рублів, серії ХЮ: № 923384 від 31.03.2016 на суму 4 324 000,00 російських рублів, № 923385 від 31.03.2016 на суму 4 199 800,00 російських рублів, а також міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR).
Відповідно до п. 4.1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 11.12.2014, порядок розрахунків при оплаті в руб.РФ - відстрочка платежу при сумі загальної кредиторської заборгованості Сторони-2 перед Стороною-1, що не перевищує 40 000 000 (сорок мільйонів) руб.РФ, але не більше 30 днів від дати відвантаження товару. Датою відвантаження товару являється дата оформлення товаросупровідних документів Стороною-1.
Як підтверджується виписками по рахунку Позивача, Відповідачем було частково здійснено оплату за отриманий товар, а саме: 07.09.2016 - 4 754 100,00 російських рублів, 04.10.2016 - 3 570 000,00 російських рублів, 29.12.2016 - 757 755,21 російських рублів. При цьому, суму в розмірі 4 419 600,00 російських рублів із суми 4 754 100,00 російських рублів, яка була сплачена Відповідачем 07.09.2016, було зараховано в рахунок оплати за попередніми товарно-транспортними накладними серії ХЮ № 923285 від 29.10.2015 та серії ХЮ № 923289 від 30.10.2015, за якими станом на момент звернення до суду з вказаним позовом заборгованість була відсутня, тому до позову не включена.
Таким чином, з огляду на наведені вище дати оформлення товарно-транспортних накладних Позивачем як Стороною-1, строк для здійснення оплати за поставлений товар на підставі Договору № 52-14-14 на момент вирішення спору настав.
Отже, заборгованість Приватного акціонерного товариства «ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС» перед Закритим акціонерним товариством «АТЛАНТ» за Договором № 52-14-14 від 16.04.2014 становить 37 754 344,79 російських рублів, що не було спростовано Відповідачем.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати Відповідачем грошових коштів на користь Позивача у розмірі 37 754 344,79 російських рублів.
Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 52-14-14 від 16.04.2014 у розмірі 37 754 344,79 російських рублів, що еквівалентно 16 989 455,15 грн. При цьому, визначаючи гривневий еквівалент суми заборгованості, Суд виходить із вказаного позивачем розміру, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.
Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.03.2017 по 11.09.2017 у розмірі 37 754 344,79 російських рублів.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував норми статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», якими розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також не застосував приписи ч. 6 ст. 232 ГПК України до періодів нарахування пені.
За приписами п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Отже, здійснивши самостійний розрахунок сум пені за період заборгованості Відповідача з оплати товару за кожною товарно - транспортною накладною, з урахуванням встановленого законодавством максимально допустимого розміру пені (подвійна облікова ставка) та строку її нарахування (шість місяців), Суд вважає необхідним стягнути з Відповідача на користь Позивача Судом пеню в розмірі 2 891 174,87 грн за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.03.2016 по 04.11.2016.
Таким чином, з Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" на користь Закритого акціонерного товариства "АТЛАНТ" підлягає стягненню пеня в розмірі 2 891 174,87 грн.
При цьому, Суд звертає увагу, що в п. 9.1 Договору в редакції Протоколу погодження розбіжностей Сторони дійшли згоди, що неврегульовані сторонами спори передаються на розгляд в економічний (господарський) суд за місцезнаходженням відповідача. Рішення являється остаточним і обов'язковим для обох сторін. Мова судочинства - російська. Застосовуване право при розгляді спору - право держави, суд якої розглядає спір.
Відповідно до статті 129 Господарського кодексу України іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами. Іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями, передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а також міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Крім того, пунктом 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Згідно з пунктом другим статті 4 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" (дата підписання Україною: 20.03.1992; дата ратифікації: 19.12.1992; дата набуття чинності для України: 19.12.1992) компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду. При наявності такої угоди суд іншої держави - учасниці Співдружності припиняє виробництво у справі за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до прийняття рішення у справі.
Суд вказує, що оскільки Сторони передбачили у Договорі розгляд спорів за місцезнаходженням Відповідача, а також обрали при розгляді спору право держави, суд якої розглядає спір, то при вирішенні даного спору Господарський суд міста Києва керується процесуальними та матеріальними нормами права України.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору № 52-14-14 від 16.04.2014 не здійснив оплату вартості поставленого Відповідачем товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, позовні вимоги належними доказами спростував та не заперечив, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача основний борг у розмірі 37 754 344,79 російських рублів, що еквівалентно 16 989 455,15 грн, та 2 891 174,87 грн. пені.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Закритого акціонерного товариства "АТЛАНТ" в особі Філії Барановицький верстатобудівний завод задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" (01032, Україна, м.Київ, вул. Саксаганського, б. 107/47 літ. б, ідентифікаційний код 32289675) на користь Закритого акціонерного товариства «АТЛАНТ» (220035, Ресупубліка Білорусь, м. Мінськ, просп. Переможців, 61, ідентифікаційний код 00243352) в особі Філії Барановицький верстатобудівний завод (225416, Республіка Білорусь, Брестська область, м. Барановичі, вул. Наконєчнікова, 50) борг у розмірі 37 754 344 (тридцять сім мільйонів сімсот п'ятдесят чотири тисячі триста сорок чотири) російських рублів 79 коп., що еквівалентно 16 989 455 (шістнадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 15 коп., 2 891 174 (два мільйони вісімсот дев'яносто одну тисячу сто сімдесят чотири) грн. 87 коп. пені та 140 420 (сто сорок тисяч чотириста двадцять) грн. 96 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 жовтня 2017 року
Суддя О.В. Чинчин