ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.10.2017Справа №910/14976/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління комунальної власності Бердянської міської ради
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» стягнення заборгованості у розмірі 19 066 грн. 21 коп.
Представники:
від Позивача: Саввон С.О. (представник за Довіреністю)
від Відповідача: Білоусова Я.О. (представник за Довіреністю)
Управління комунальної власності Бердянської міської ради (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 19 066 грн. 21 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.01.1998 між Управлінням міським комунальним майном, правонаступником якого є Управління комунальної власності Бердянської міської ради, (Орендодавець) та Українським державним підприємством лотерей «Молодьспортлото», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.», (Орендар) було укладено Договір оренди комунального майна, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв згідно акту прийому - передачі в строкове платне користування об'єкт оренди - нежитлове приміщення площею 20,30 кв.м., яке знаходиться на балансі Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» та розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Дюміна, 92, на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за період з 01.02.2014 по 24.01.2017, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 19 066,21 грн. перед Позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 порушено провадження у справі № 910/14976/17, судове засідання призначено на 20.09.2017.
18.09.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.09.2017 та відзив на позовну заяву.
20.09.2017 в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.09.2017 не виконав.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л.".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2017 відкладено розгляд справи на 11.10.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
25.09.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про відкладення розгляду.
11.10.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло повідомлення про відсутність аналогічного спору на розгляді інших судів.
11.10.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст.ст. 22,38 ГПК України.
В судовому засіданні 11.10.2017 представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору, усно заявив про застосування строку позовної давності до вимог Позивача та просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши Клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, призначеної до розгляду на 20.09.2017, відмовляє у його задоволенні у зв'язку з безпідставністю як такого, що подано після проведення відповідного судового засідання.
Суд, розглянувши Клопотання Відповідача про витребування доказів у справі, зазначає наступне.
Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюються приписами ст. 38 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.
Проте, подане Відповідачем клопотання не відповідає вимогам ст. 38 ГПК України щодо змісту та форми клопотання про витребування доказів, тому Суд відмовляє у його задоволенні.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 11 жовтня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.01.1998 між Управлінням міським комунальним майном, правонаступником якого є Управління комунальної власності Бердянської міської ради, (Орендодавець) та Українським державним підприємством лотерей «Молодьспортлото», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.», (Орендар) було укладено Договір оренди комунального майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення по вул. Дюміна, 92, площею 22,4 кв.м., що знаходиться на балансі ДКП «Житлосервіс» (розділ 1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору, вступ орендаря у користування майном наступає з моменту підписання сторонами Договору оренди.
Згідно з п.3.1 розділу 3 Договору, орендна плата визначається на підставі порядку визначення орендної плати за нежитлові будинки, будівлі, споруди, що є міською комунальною власністю (до проведення експертної оцінки), затвердженого рішенням виконкому від 04.04.1996 № 126 і складає 59,45 грн за перший місяць оренди, кожний наступний місяць оренди - з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
У п. 3.3 Договору визначено, що орендна плата перераховується не пізніше 15 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок АППБ «Аваль» р/р 2600114.
Пунктом 9.1 Договору встановлено його дію з 01.01.1998 до 31.12.1999 строком на два роки.
Надалі між Сторонами було укладено ряд додаткових угод про внесення змін та доповнень до Договору.
Додатковою угодою від 24.11.2006 розділ 1 Договору викладено в новій редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» (згідно з наказом УКВ Бердянської міської ради від 31.12.2004 «Про передачу майна»), площею 20,30 кв.м., розміщене за адресою: м. Бердянськ, вул. Дюміна, 92, на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку».
Додатковою угодою від 24.11.2006 п. 3.1 розділу 3 Договору викладено в новій редакції: «Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за користуванням майном територіального громади м. Бердянськ, затвердженої рішенням сорокової сесії VI скликання від 24.05.2005 № 22 «Про затвердження методики розрахунку орендної плати за користуванням майном територіального громади м. Бердянськ» і складає на січень 2006 р. 16 824,00 грн. х 10% : 12 міс. = 140,20 грн, ПДВ 20% - 28,004 грн, Разом: 140,20 грн + 28,04 грн = 168,24 грн + Інфл.».
Додатковими угодами до Договору Сторони неодноразово вносили зміни до строку дії договору, зокрема, Додатковою угодою від 17.02.2000 продовжено строк оренди до 31.12.2000, Додатковою угодою від 17.01.2001 продовжено строк оренди до 31.12.2003, Додатковою угодою від 16.08.2004 продовжено строк оренди до 31.12.2004, Додатковою угодою від 31.03.2005 продовжено строк оренди до 30.11.2005, Додатковою угодою від 24.11.2006 продовжено строк оренди до 30.11.2006, Додатковою угодою від 27.06.2007 продовжено строк оренди до 30.11.2007, Додатковою угодою від 03.03.2008 продовжено строк оренди до 30.11.2008, Додатковою угодою від 25.11.2008 продовжено строк оренди до 30.11.2011.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Балансоутримувач передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 22,4 кв.м., розташоване № 9 по вул. Дюміна, що підтверджується Актом здачі-приймання нежитлового приміщення у буд. 92 по вул. Дюміна від 01.01.1998.
Відповідно до Акту здачі-приймання нежитлового приміщення у будинку 92 по вул. (пр.) Дюміна від 24.01.2017, Орендар здав, а Балансоутримувач прийняв з оренди нежитлове приміщення загальною площею 19,51 кв.м., розташоване у житловому будинку на першому поверсі по вул. Дюміна, 92.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за період з 01.02.2014 по 24.01.2017, в результаті чого у останнього перед Позивачем утворилась заборгованість у розмірі 19 066,21 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Управління комунальної власності Бердянської міської ради підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору оренди комунального майна від 01.01.1998 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Балансоутримувач передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 22,4 кв.м., розташоване № 9 по вул. Дюміна, що підтверджується Актом здачі-приймання нежитлового приміщення у буд. 92 по вул. Дюміна від 01.01.1998, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як встановлено судом, у п. 9.1 строк дії Договору визначено з 01.01.1998 до 31.12.1999 строком на два роки.
Надалі додатковими угодами до Договору сторонами неодноразово продовжувався строк оренди приміщення, а саме: додатковою угодою від 17.02.2000 продовжено строк оренди до 31.12.2000, додатковою угодою від 17.01.2000 продовжено строк оренди до 31.12.2003, додатковою угодою від 16.08.2004 продовжено строк оренди до 31.12.2014, додатковою угодою від 31.03.2005 продовжено строк оренди до 30.11.2005, додатковою угодою від 24.11.2006 продовжено строк оренди до 30.11.2006, додатковою угодою від 27.06.2007 продовжено строк оренди до 30.11.2007, додатковою угодою від 03.03.2008 продовжено строк оренди до 30.11.2008.
Останньою Додатковою угодою до Договору від 25.11.2008 строк оренди приміщення продовжено до 30.11.2011, тобто на три роки.
Згідно з ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України із змінами, внесеними Законом України №501-V від 20.12.2006, в редакції станом на дату укладення Додаткової угоди від 25.11.2008, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 794 Цивільного кодексу України із змінами, внесеними Законом України №501-V від 20.12.2006, в редакції станом на дату укладення Додаткової угоди від 25.11.2008, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
У даному випадку останню Додаткову угоду від 25.11.2008 до Договору щодо змін умов Договору в частині терміну оренди сторонами укладено на строк три роки, а саме, продовжено строк оренди приміщення з 30.11.2008 по 30.11.2011.
На момент укладення вказаної Додаткової угоди від 25.11.2008, якою було встановлено строк оренди на три роки, що є істотною умовою Договору, законодавство вимагало нотаріального посвідчення та державної реєстрації такої угоди.
За приписами п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.
Натомість, сторонами договору дійсно не було дотримано вимог ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України при укладенні у 2008 році Додаткової угоди про продовження строку оренди приміщення, тому відповідно до наведених вище положень законодавства у Суду відсутні правові підстави вважати вказану угоду укладеною та такою, що створює відповідні правові наслідки.
Разом з цим, дана обставина не спростовує факту існування між Позивачем та Відповідачем правовідносин, які виникли на підставі основного договору оренди комунального майна від 01.01.1998, під час укладення якого нотаріального посвідчення правочину та реєстрації права користування законом не вимагалось.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Аналогічне положення погоджено сторонами у пункті 9.4 Договору.
Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За приписами ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
За наведених вище підстав, враховуючи встановлений судом факт неукладення Додаткової угоди від 25.11.2008, Суд бере до уваги попередню Додаткову угоду від 03.03.2008, якою продовжено строк оренди приміщення на один рік (з 30.11.2007 по 30.11.2008) та зазначає, що Сторони продовжили дію Договору оренди комунального майна від 01.01.1998 на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором в редакції Додаткової угоди від 03.03.2008.
Достатніх та належних доказів того, що будь-якою із сторін Договору було заявлено про зміну чи припинення Договору, матеріали справи не містять.
Підстави припинення договору оренди визначені в ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Водночас, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 Цивільного кодексу України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму (п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").
Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Як свідчать матеріали справи, 24.01.2017 Відповідачем було повернуто Балансоутримувачу об'єкт оренди за Договором, що оформлено актом здачі-приймання нежилого приміщення у буд. 92 по вул. (пр.) Дюміна, підписаним та скріпленим печатками обох підприємств.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, а учасниками судового процесу не заперечується фактичне користування відповідачем об'єктом оренди у період з 01.01.1998 по 24.01.2017.
Твердження Відповідача про відсутність у нього наміру користування майном після 30.11.2014 або ж докази вчинення ним дій, спрямованих на повернення орендованого майна орендодавцю в період після 30.11.2014, не знаходять свого підтвердження серед матеріалів справи.
Таким чином,заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» перед позивачем за Договором оренди комунального майна від 01.01.1998 за період з 01.02.2014 по 24.01.2017 становить 19 066,21 грн.
Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Позивачем у вказаній сумі. Натомість, щодо пояснень Відповідача з приводу відсутності об'єктивної можливості для виконання грошових зобов'язань з 22.09.2015 у зв'язку із застосуванням до нього персональних соціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) за Указами Президента України від 16.09.2015 та 17.10.2016, Суд зауважує, що наведені обставини не звільняють особу від обов'язку виконання зобов'язань за господарськими договорами та від відповідальності за їх невиконання.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умов Договору, не здійснив оплату орендних платежів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 19 066,21 грн суми основної заборгованості є обґрунтованими.
В судовому засіданні 11.10.2017 представник Відповідача заявив усне клопотання про застосування строку позовної давності до вимог Позивача, а тому Суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи. (п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 01.09.2017 (згідно з відбитком поштового штемпелю на конверті), проте, останнім заявлено до стягнення заборгованість із орендної плати за період з 01.02.2014 по 24.01.2017, а тому строки позовної давності за заявою Відповідача підлягають застосуванню до позовних вимог частково.
Так, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню орендна плата за загальний період прострочення здійснення орендної плати за період з 01.09.2014 по 24.01.2017 у розмірі 16 504,86 грн.
Позовні вимоги про стягнення орендної плати за період користування майном за лютий 2014 - серпень 2014 задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом позовної давності для заявлення цих вимог.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради підлягає стягненню заборгованість у розмірі 16 504,86 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Управління комунальної власності Бердянської міської ради задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (01004, м.Київ, вул. Шовковична, б. 50-А, ідентифікаційний код юридичної особи 30109292) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, пл. Єдності, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 25473739) заборгованість у розмірі 16 504 (шістнадцять тисяч п'ятсот чотири) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 1 385 (одну тисячу триста вісімдесят п'ять) грн 06 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 жовтня 2017 року
Суддя О.В. Чинчин