17 жовтня 2017 року Справа № 904/10146/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, м. Дніпро (далі - Служба),
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017
зі справи № 904/10146/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр", м. Дніпро (далі - Товариство),
до: дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпро (далі - Підприємство);
Служби
про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 37 781,40 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Товариства - не з'яв.,
Підприємства - Фрейдун О.М.,
Служби - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано Товариством до Підприємства про стягнення матеріальної шкоди в сумі 37 781,40 грн. у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 (суддя Новікова Р.Г.) у позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Березкіна О.В. і Антонік С.Г.): частково задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; зі Служби стягнуто на користь Товариства: 36 781,40 грн. на відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 1 378 грн. судового збору за подання позовної заяви; 1 515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; 1 000 грн. витрат за проведення експертизи; 5 000 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката; в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Служба просить: скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи повністю та припинити провадження у справі; стягнути з Товариства на користь Служби витрати, пов'язані з поданням касаційної скарги. Скаргу мотивовано порушенням господарським судом норм процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Суд першої інстанції у прийнятті рішення зі справи виходив з таких обставин та висновків.
03.04.2016 близько 14 год. 20 хв., рухаючись по Полтавському шосе з боку с. Партизанське у напрямку м Дніпро, автомобіль марки "Ауді"А6, державний номер НОМЕР_1, власником якого є Товариство, скоїв наїзд на яму, розташовану на проїзній частині шляху на смузі руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль був пошкоджений.
Як зазначено у висновку т.в.о. начальника ДВП ГУНП у Дніпропетровській області від 08.04.2016, складеному за результатами проведеної перевірки на підставі матеріалів ЄО Дніпропетровського ДП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області від 03.04.2016 за №3399 щодо інформації про дорожньо-транспортну пригоду, вказана подія сталася з незалежних від водія автомобіля причин. У зазначених дорожніх умовах водій не мав можливості уникнути наїзду на яму, розташовану на проїзній частині.
Товариство уклало договір від 04.04.2016 № 73/16 з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 (судовим експертом) на здійснення автотоварознавчого дослідження щодо розміру матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю Audi А6 2.8 FSi Quattro, державний номер НОМЕР_1. Платіжним дорученням від 05.04.2016 № 2216 Товариством було перераховано 1 000 грн. в оплату вартості експертного дослідження.
Згідно з експертним висновком експертного дослідження товарознавця від 08.04.2016 № 73/16 розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцеві колісного транспортного засобу, дорівнює 36 781,40 грн.
У зв'язку з цим Товариство просило суд стягнути з відповідача (Підприємства) матеріальну шкоду в загальній сумі 37 781,40 грн. (включаючи витрати, понесені в зв'язку з оплатою експертного дослідження).
Згідно з листом Служби від 12.12.2016 № 1-9/2814 Служба обслуговує автомобільні (позаміські) дороги загального користування, які знаходяться у державній власності. Полтавське шосе відноситься до вулично-дорожньої мережі міста Дніпро, знаходиться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
У поданій суду довідці Підприємством вказано, що ним (Підприємством) не укладалися договори з будь-якими особами щодо виконання робіт або надання послуг на ділянці автомобільної дороги Полтавське шосе; у зв'язку з цим Підприємством не виконувалися роботи або послуги на цій ділянці.
Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (пункт 2), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 (далі - Єдині правила), передбачено, що ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1221-р "Питання управління Державною службою автомобільних доріг об'єктами державної власності" затверджено перелік державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг. Згідно з цим переліком до сфери управління Укравтодору належать служби автомобільних доріг в областях, у тому числі Служба; Підприємство ж у згаданому переліку відсутнє, і тому не є належним відповідачем.
Апеляційною інстанцією у розгляді справи додатково з'ясовано та зазначено таке.
Служба є органом управління (підрозділом) Укравтодору.
Ліквідація публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2015 № 576 "Про деякі питання публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", фактично не відбулася, у зв'язку з чим дочірні підприємства ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг (Укравтодору) фактично не передавалися. Таким чином, згаданим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1221-р до сфери управління Укравтодору віднесено саме Службу, а не Підприємство. Це розпорядження було чинне на момент дорожньо-транспортної пригоди і є чинним "на теперішній час" (тобто на час розгляду даної справи апеляційним господарським судом).
Місцевим господарським судом у розгляді цієї справи неточно встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди, неправильно визначено власника автодороги, де сталася вказана пригода.
Так, відповідно до адміністративних матеріалів по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.04.2016 за участю автомобіля Audi н/з НОМЕР_1, місцем такої пригоди є ділянка автодороги, розташована навпроти АЗС "Юкон-Сервіс" за адресою: с. Кіровське, вул. Леніна, 561 (а не "Полтавське шосе").
Згідно з повідомленням Служби, ця адреса належить АЗС "Юкон-Сервіс", яка розташована на ділянці автодороги державного значення Р-52 "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка" 25 км + 450 м. Служба є балансоутримувачем даної ділянки. Експлуатаційне утримання даного об'єкту здійснювало Підприємство протягом періоду 2014 - травень 2016 року на підставі договорів підряду.
Згідно з листом Служби від 20.04.2017 № 1-2/718 згадана автомобільна дорога знаходиться на балансі Служби. Договір на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення укладений з Підприємством 19.01.2016.
Таким чином, ділянка автодороги державного значення Р-52 "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка" 25 км + 450 м, яка розташована навпроти АЗС "Юкон-Сервіс" за згаданою адресою з боку с. Партизанське в напрямку м Дніпро, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходилася на балансі Служби.
Згідно з пунктом 1 Положення про Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області Служба є державною організацією, що належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України, підвідомча їй та здійснює функції управління автомобільними дорогами загального користування і є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та інших штучних споруд, створення умов для безпечного руху транспорту на них; предметом діяльності Служби, серед іншого, є організація будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд.
Службою (як замовником) і Підприємством (як підрядником) було укладено договір підряду від 19.01.2016 № УПт-1 (далі - Договір підряду), за умовами якого:
- підрядник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик виконати послуги: 42.11.2 "Будування автомобільних доріг і автомагістралей", інших доріг, елементів доріг, злітно-посадкових смуг летовищ" згідно з технічним завданням;
- вказані послуги виконуються за рахунок коштів державного бюджету та в обумовлений цим договором термін;
- замовник зобов'язався прийняти закінчену послугу та сплатити вартість виконаної послуги в міру надходження коштів на його рахунок;
- послуги виконуються в межах виділених фінансових ресурсів згідно з вимогами чинних нормативних актів і "згідно щомісячних актів-дефектів, затверджених Замовником в межах ціни цього договору" (пункти 1.3, 1.4. Договору підряду);
- підрядник зобов'язаний забезпечити надання послуг, виконувати послуги, забезпечувати цілодобовий безпечний рух транспорту, цілість доріг та споруд на них у межах фінансування, попередньо погодивши виконання робіт з представником замовника в межах фінансування, з подальшим наданням замовником відповідного "акту-дефектів" до кінця поточного місяця;
- відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, несе підрядник. При цьому підрядник несе відповідальність у тому числі за: незабезпечення безпеки дорожнього руху "згідно діючих, нормативів при виконанні послуг", якщо ці порушення виникли з вини підрядника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди;
невиконання або неналежне надання послуг "відповідно до актів дефектів Замовника", передбачених договором (пункт 7.2.1 Договору підряду).
Дорожньо-транспортна пригода сталася 03.04.2016 не під час виконання робіт на ділянці автодороги Р-52 "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка" 25 км + 450 м.
Згідно з "актами-дефектами" за лютий - березень 2016 року виконання робіт з ямкового ремонту на вказаній ділянці автодороги заявлено не було, кошти не виділялися. Рішення про проведення ямкового ремонту на цій же ділянці автодороги Службою не прийнято та, відповідно, до Підприємства не доводилося.
Таким чином, власником дороги є держава, яка уповноважила Державну службу автомобільних доріг України (Укравтодор) в особі Служби здійснювати управління ділянкою дороги Р-52 "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка", км 24 + 150м - 96+550. Ця ділянка автомобільної дороги перебуває на балансі Служби. Неналежне утримання даної ділянки призвело до дорожньо-транспортної пригоди, під час якої було пошкоджено належний позивачеві автомобіль.
Матеріали справи не містять доказів неякісного надання послуг підрядником за Договором підряду (Підприємством) та наявності відповідних претензій до нього з боку замовника за тим же договором (Служби).
Отже, саме Служба несе відповідальність за згадану шкоду.
Судом не прийнято доводи Служби про те, що через відсутність уповноважених працівників Служби при огляді місця дорожньо-транспортної пригоди заміри параметрів ушкоджень дороги, виконані працівниками поліції, не можуть вважатися (на думку Служби) належними та допустимими доказами. Пунктом 11 Єдиних правил передбачено обов'язок саме служби автомобільних доріг брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод, а не обов'язок учасника дорожньо-транспортної пригоди повідомляти Службу про факт такої пригоди та викликати її для огляду місця події.
Названий нормативно-правовий акт не містить заборони уповноваженому підрозділу Національної поліції оглядати місце дорожньо-транспортних пригоди за відсутності представника власника дорожнього об'єкту або уповноваженого ним органу.
Службою не подано доказів того, що нею за відсутності належного фінансування ремонту дорожніх об'єктів останні невідкладно позначалися дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до чинних нормативів (як це передбачено пунктом 11 Єдиних правил).
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення на користь позивача суми матеріальної шкоди.
Відповідно до приписів ГПК України:
- судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи (частина перша стаття 47);
- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43);
- у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу (частина перша статті 101).
Оскаржувана постанова апеляційної інстанції з даної справи цим вимогам відповідає не повною мірою.
Так, поза увагою суду залишилися доводи Служби - і пов'язані з цими доводами обставини - щодо розбіжностей і суперечностей між даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, особистими поясненнями водія автомобіля і фототаблицею з місця тієї ж пригоди.
Відхиливши доводи Служби, пов'язані з можливим відшкодуванням шкоди у порядку страхування, апеляційний господарський суд акцептував увагу на тому, що "предметом розгляду у даній справі не є відповідальність власника наземного транспортного засобу (Позивача)", - не врахувавши при цьому можливості зменшення заявленої до стягнення суми через її відшкодування, в тому числі часткове, саме в порядку страхування. Пов'язаних з цим обставин судом також не з'ясовано, так само як і того, чи вживалися позивачем залежні від нього заходи до зменшення суми шкоди, в тому числі і в зазначений спосіб (у межах страхового відшкодування).
Не з'ясовано судом й наявності/відсутності доказів вартості деталей автомобіля, які підлягали заміні після вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
В оцінці доказів зі справи судом апеляційної інстанції не з'ясовано, чи відповідають наявні у справі схема місця дорожньо-транспортної пригоди, висновок співробітників поліції вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, у частині, що стосується відображення на такій схемі відповідних об'єктів. Таким чином, пов'язані з цим обставини мали значення для оцінки згаданих доказів з точки зору їх достовірності, зокрема стосовно фіксації місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Судом не перевірено (і, отже, й не з'ясовано), чи підтверджувалася невідповідність автомобільної дороги, про яку йдеться в оскаржуваній постанові, або ділянки такої дороги передбаченими чинним законодавством документами, як-от: матеріалами про адміністративне правопорушення у зв'язку з порушенням правил, норм, стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць (стаття 140 Кодекс України про адміністративні правопорушення); актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами, як це передбачалося пунктом 3 розділу ІІ названої Інструкції.
Як доказ невинуватості водія автомобіля в оскаржуваній постанові зазначено висновок інспектора ДВП ГУНП у Дніпропетровській області про те, що водій не мав можливості уникнути наїзду на яму. В цьому зв'язку судом апеляційної інстанції не перевірено та не спростовано доводи Служби про відсутність у інспектора названого державного органу повноважень щодо оцінки такої можливості та встановлення наявності чи відсутності вини у діях водія. Водночас перевірка таких доводів та з'ясування пов'язаних з ними обставин також могли істотно вплинули на результат розгляду даної справи.
Не встановивши, таким чином, усього кола обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, суд припустився неправильного застосування наведених вище норм ГПК України. Тому у касаційної інстанції відсутні й підстави для висновку про правильність застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, згідно з оскаржуваною постановою (її резолютивною частиною) з відповідача стягнуто на користь позивача 1 000 грн. витрат за проведення експертизи - як судових витрат. Це не відповідає положенням статей 44, 48, 49 ГПК України, якими передбачається сплата витрат за проведення саме судової експертизи, тоді як у даній справі судова експертиза не призначалася, а "висновок експертного дослідження товарознавця" під ознаки висновку судового експерта (стаття 42 ГПК України) не підпадає: таким може бути тільки висновок експерта, призначеного судом.
З огляду на викладене та відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справу слід передати новий розгляд до апеляційного господарського суду. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними, а за необхідності й додатково одержаним доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 зі справи № 904/10146/16 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Палій
Суддя В. Студенець