17 жовтня 2017 року Справа № 5023/5740/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,
перевіривши матеріали касаційної скаргиДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу та постановуГосподарського суду Харківської області від 20.06.2017 Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2017
за скаргоюЗакритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство по системах автоматизованого управління"
нарішення державного виконавця
у справі№ 5023/5740/12 Господарського Харківської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
доЗакритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство по системах автоматизованого управління"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Західно-Український Консорціум"
прозвернення стягнення у розмірі 89202359,13 грн. на нерухоме майно
Подана Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до Вищого господарського суду України касаційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 5023/5740/12 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно із ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" в сумі 1600,00 грн.
Як встановлено колегією суддів, скаржником було подано касаційну скаргу без надання доказів сплати судового збору.
Разом з тим, скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
При цьому, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення заявника від сплати судового збору.
З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору вказує на досить стислі строки подачі касаційних скарг та на те, що скаржник є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове-касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань, у зв'язку з чим просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає зазначені доводи заявника касаційної скарги необґрунтованими з огляду на те, що касаційна скарга разом із матеріалами справи надійшла до суду касаційної інстанції 11.10.2017, а отже скаржник після розгляду справи апеляційним судом і до вказаної дати мав можливість у встановленому порядку сплати судовий збір, подавши докази сплати безпосередньо до суду касаційної інстанції; скаржником не надано доказів звернення до органів Державної казначейської служби України щодо погодження сплати судового збору, а тому не доведено неможливості сплати судового збору у встановленому розмірі на дату подання касаційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи положення статті 129 Конституції України, якою визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Відтак, подання Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України касаційної скарги без надання доказів сплати судового збору, є підставою для повернення касаційної скарги згідно п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відмовити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 5023/5740/12 повернути скаржнику.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: Л. Гольцова
Т. Козир