10 жовтня 2017 року Справа № 910/19198/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого
Алєєвої І.В. Рогач Л.І.
за участю представників:
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачівКравчук А.С. - адвокат за договором від 03.07.2017 (ордер серії ДП №000019 від 10.10.2017)
третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт"
на постановувід 06.06.2017 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/19198/16 господарського суду м. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівТовариство з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика"
провизнання договору недійсним
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт"
провизнання договору недійсним
У жовтні 2016 ТОВ "Біпродукт" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та ТОВ "Нагваль-Фіш", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Укрлогістика" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 26.07.2016 між відповідачами, посилаючись на приписи статей 92, 203, 215, 216, 232, 237, 238 Цивільного кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України та статтю 12 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за спірним договором ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" в особі колишнього керівництва товариства, за зловмисної змови, було відчужено на користь ТОВ "Нагваль - Фіш" право вимоги до ТОВ "Укрлогістика" орендних платежів у розмірі 1 465 303,45 грн.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "Нагваль-Фіш" просило відмовити у її задоволенні вказуючи, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15, на те, що визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Відповідач вказував також на укладення спірного договору у відповідності до норм чинного законодавства та недоведеність позивачем порушення будь - якої норми. А стосовно доводів позивача про зловмисну домовленість директора ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", відповідач зазначав, що в статті 232 Цивільного кодексу України йдеться про визнання недійсним правочину, який вчинений особою (фізичною або юридичною) не самостійно, а через представника, в той час, як спірний договір було укладено з боку ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" директором, тобто не представником, а виконавчим органом товариства, що виключає можливість застосування вказаної норми права.
01.12.2016 до господарського суду м. Києва надійшла заява ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на підставі статті 26 Господарського процесуального кодексу України, в якій товариство, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, просило визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладеного 26.07.2016 між ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та ТОВ "Нагваль-Фіш", посилаючись на приписи статей 84, 92, 215, 232, 237, 238 Цивільного кодексу України.
ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" вказувало, що товариству стало відомо про укладення 26.07.2016 колишнім директором товариства ОСОБА_5 з ТОВ "Нагваль - Фіш" договору про відступлення права вимоги до ТОВ "Укрлогістика" орендної плати у розмірі 1 465 303,45 за договором користування майном та надання вантажних послуг.
Проте, укладення вказаного договору колишнім директором ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" призвело до втрати товариством власного активу (права на отримання прибутку), що свідчить про порушення приписів статті 92 Цивільного кодексу України, вказуючи також на те, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, учасником ТОВ "Нагваль - Фіш, яким підписано спірний договір, є ОСОБА_6, який, в свою чергу, був заступником директора ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика". На думку ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", вказані обставини щодо змови колишнього керівництва товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6, останній за рахунок майнових прав товариства та неправомірної відмови від них ОСОБА_5 за наслідком зловживання своїми службовими повноваженнями, отримав фактичний прибуток у вигляді коштів за оренду майна, належного ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".
Крім того, ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" зауважувало, що 07.08.2016 групою невстановлених осіб з товариства були вивезені всі фінансові та бухгалтерські документи, у зв'язку з чим просив витребувати необхідні документи у сторін.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2016 прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до ТОВ "Нагваль - Фіш" про визнання недійсним договору, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Біпродукт" та ТОВ "Укрлогістика".
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2017 (суддя Турчин С.О.) в задоволені позовних вимог ТОВ "Біпродукт" відмовив. В задоволенні позовних вимог ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" відмовив.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначав, що позивачем та третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору належними та допустимими засобами доказування не було доведено факту існування оспорюваного договору про відступлення права вимоги, вказуючи, що до поданих позовів та матеріалів справи учасниками судового процесу було додано копії договору про відступлення права вимоги, однак низька якість та нечіткість доданих копій унеможливлює встановлення всіх його умов та ознайомлення з його текстом в цілому.
За апеляційними скаргами ТОВ "Нагваль - Фіш" та ТОВ "Укрлогістика" Київський апеляційний господарський суд (судді: Чорна Л.В., Отрюх Б.В., Разіна Т.І.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2017 в апеляційному порядку, постановою від 06.06.2017 апеляційні скарги залишив без задоволення, рішення суду скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Біпродукт" та у задоволенні позову ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" відмовив.
ТОВ "Біпродукт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
На думку заявника касаційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справи дослідивши тільки одну з підстав, якими обґрунтовувались позовні вимоги, а саме щодо порушення при укладенні оскаржуваного правочину приписів статті 232 Цивільного кодексу України, залишивши поза увагою інші доводи позивача щодо порушення укладенням спірного договору статей 84, 203, 215 вказаного Кодексу.
ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" у поясненнях на касаційну скаргу, підтримав доводи скаржника, зазначивши про те, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не було розглянуто всіх вимог та доводів сторін та не наведено доводів, за яким суд апеляційної інстанції відхилив висновок суду першої інстанції про недоведеність учасниками спору існування оскаржуваного договору.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що ТОВ "Біпродукт" є учасником ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", який, в свою чергу, є власником об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, а саме - комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", який складається з: адміністративного корпусу "А" площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку "Б" площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції "Г" площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні "Д" площею 128,7 кв.м.
26.07.2016 між ТОВ "Нагваль-Фіш" та ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" відступило на користь ТОВ "Нагваль-Фіш" право вимоги до ТОВ "Укрлогістика" по сплаті орендної плати у розмірі 1 465 303,45 грн за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ "Біпродук" та ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного 26.07.2016 між ТОВ "Нагваль-Фіш" та ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", посилаючись на приписи статей 92, 203, 215, 216, 232, 237, 238 Цивільного кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України з огляду, зокрема, на відчуження майнового активу товариства за зловмисною змовою колишнього керівництва ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".
За положеннями частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 203 вказаного Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (статті 215 вказаного Кодексу.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 вказаного Кодексу).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 Цивільного кодексу України).
За системним аналізом норм Цивільного кодексу України (статті 99, 145, 147), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
При цьому частиною 4 статті 92 вказаного Кодексу передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.
Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 цього Кодексу). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).
Договір може бути визнаний недійсним, зокрема, у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.
Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 Цивільного кодексу України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.
Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до, та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно (постанова Верховного Суду України від 27.04.2016 № 6-62цс16).
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії договору про відступлення права вимоги від 26.007.2016, укладеного між ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та ТОВ "Нагваль - Фіш", який підписаний директорами товариств ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (відповідно) та скріплений печатками підприємств, предметом вказаного договору визначено передання права первісного кредитора - ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" новому кредиторові - ТОВ "Нагваль - Фіш" від боржника - ТОВ "Укрлогістика" оплати орендної плати на суму 1 465 303,45 грн за договором № 25/12/14-1 від 25.2.2014 (том 2 а.с. 165-167), про листом від 26.07.2016 ТОВ "Нагваль - Фіш" повідомило ТОВ "Укрлогістика" (том 2 а.с. 168).
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції спір, виходячи з приписів, зокрема, статті 92 Цивільного кодексу України, а саме частини 3 вказаної норми, розглянутий не був, фактичні обставини справи, від яких залежить правильне застосування відповідних норм і вирішення спору щодо дефекту повноважень сторін на час укладення спірного договору про відступлення права вимоги, а також обставини стосовно того чи діяли сторони за спірним договором добросовісно і розумно та чи не була участь ТОВ "Нагваль - Фіш" в укладенні договору формальною, спрямованою на протиправне позбавлення ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" нерухомого майна, у зв'язку з можливим перебуванням учасників цього товариства в корпоративному конфлікті.
Крім того, здійснюючи судовий розгляд справи в частині вимог ТОВ Біпродукт", судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою питання щодо правомірності обраного позивачем способу захисту, виходячи з обґрунтування позивачем його вимог та з огляду на правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, у постанові від 21.05.2015 № 911/2089/14.
Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 910/19198/16 господарського суду м. Києва скасувати, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Касаційну скаргу задовольнити.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Л. Рогач