12 жовтня 2017 року Справа № 915/485/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий, суддяЯценко О.В.,
суддіПоляк О.І., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017
у справі№ 915/485/16
Господарського судуМиколаївської області
за позовомКерівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області
до1.Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЮКЕЙ-СД", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІККСОН"
провизнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів та державного акту
в засіданні взяли участь представники:
- ГПУ:Гришина Т.А.
- відповідача-3:Юдін О.Ю.
Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (Коблівська сільська рада) з позовною заявою до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (Березанська райдержадміністрація), Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮКЕЙ-СД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІККСОН", в якій просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 25.02.2008 року № 232; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2009 року № 1068, укладений між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮКЕЙ-СД"; визнати недійсним державний акт від 29.07.2009 року серії ЯЕ № 443476 на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКЕЙ-СД" на земельну ділянку площею 1,1022 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0125, розташовану по проспекту Курортному, 11 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.07.2009 року № 1147, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮКЕЙ-СД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІККСОН", а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідачів судові витрати.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2017 (суддя Корицька В.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд дійшов висновку, що з 23.09.2011 року у Коблівської сільської ради виникли визначені законом повноваження щодо спірної земельної ділянки, тобто саме з цього часу Коблівська сільська рада мала право на захист свого суб'єктивного права; Коблівська сільська рада отримала інформацію саме у день сплати земельного податку, тобто 10.10.2011 року та мала можливість встановити, що платником земельного податку є ТОВ "ДІККСОН", оскільки земельний податок сплачується виключно власником земельного податку; прокурор звернувся з позовом 22.04.2016 року, тобто поза межами строку позовної давності, відповідно до припису ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України це є підставою для відмови у позові.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 (судді: Разюк Г.П., Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2017 залишено без зміни.
Заступника прокурора Одеської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити.
Прокурор вважає, що сільська рада дізналася про порушення свого права під час листування з органами прокуратури в березні 2016, і позивач не міг бути обізнаний про порушення свого права до 16.12.2011, оскільки до його повноважень не віднесено вивчення та надання оцінки законності розпоряджень районної державної адміністрації.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Поляк О.І., Ходаківська І.П. касаційна скарга заступника прокурора Одеської області прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2017.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що розпорядженням Березанської райдержадміністрації № 232 від 25.02.2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) фірмі "ЮКЕЙ-СД" продано земельну ділянку загальною площею 1,1022 га для рекреаційного призначення для обслуговування належної на праві власності ТОВ фірма "ЮКЕЙ-СД" бази відпочинку "Восход", розташованої за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за адресою: с. Коблеве, проспект Курортний, 11.
17.07.2009 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТОВ фірма "ЮКЕЙ-СД" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований у реєстрі за № 1068.
Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.07.2009 року Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКЕЙ-СД" прийняло вищезазначену земельну ділянку.
На підставі зазначеного вище договору, ТОВ фірма "ЮКЕЙ-СД" отримано державний акт серії ЯЕ № 443476 від 29.07.2009 на право власності на земельну ділянку площею 1,1022 га, кадастровий номер 4820982200:09:000:0125, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020900700016.
ТОВ фірма "ЮКЕЙ-СД" продано земельну ділянку площею 1,1022 га за кадастровим номером 4820982200:09:000:0125 ТОВ "ДІККСОН" за договором від 30.07.2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 1147.
На вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно (база відпочинку "Восход"), що належало ТОВ фірма "ЮКЕЙ-СД" на праві приватної власності, яке за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03.08.2009 року, посвідченому приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстрованому в реєстрі за № 1169, продано Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІККСОН".
Прокурор доводить, що Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області порушено вимоги законодавства при передачі (продажу) земельної ділянки у приватну власність ТОВ фірма "ЮКЕЙ-СД", оскільки розпорядження райдержадміністрації про відчуження у приватну власність земельної ділянки, яка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, суперечить законодавству та було прийнято всупереч вимог земельного та водного кодексів України, а саме приписів ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України та ст.ст. 58, 60, 62, 122, 124 Земельного кодексу України, а отже порушує цивільні права та інтереси держави.
Суд дійшов висновку, що в розглядуваному випадку мало місце порушення відповідачем-1 чинного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення.
Зокрема, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України, уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги; у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою із встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України.
Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Статтею 85 ВК України передбачає, що у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Отже, законодавством не передбачено передачу земельних ділянок прибережних захисних смуг у власність.
Разом з тим, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 25.02.2008 року № 232 з підстав пропуску позовної давності.
Касаційна інстанція визнає правомірними висновки судів про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності з огляду на наступні мотиви.
Судом встановлено, що Відповідач-3 звернувся із заявою про застосування строку позовної давності.
Пунктом 3 ст. 267 Цивільного Кодексу України передбачено застосування позовної давності судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Припис ст. 257 вказаного кодексу встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ст. 261 Цивільного Кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав.
Судом встановлено, що рішенням Миколаївської обласної ради № 2 від 23.09.2011 року "Про встановлення та зміну меж населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області" були змінені межі населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, в результаті чого спірна земельна ділянка увійшла до меж населеного пункту Коблеве.
Таким чином, з 23.09.2011 року у Коблівської сільської ради виникли визначені законом повноваження щодо спірної земельної ділянки, тому з цього часу Коблівська сільська рада мала обєктивну можливість знати про своє право та вимагати його захисту.
Судом також встановлено, що відповідно до платіжних доручень про оплату земельного податку, яка здійснювалась ТОВ "ДІККСОН" з вересня 2009 року по квітень 2016 року, Коблівська сільська рада могла отримати інформацію у день сплати земельного податку, тобто 10.10.2011 року (платіжне доручення № 137 від 10.10.2011) про особу платника земельного податку, відтак, знати як про порушення свого права, так і про особу порушника.
Оскільки прокурор звернувся з позовом 22.04.2016, тобто поза межами строку позовної давності, тому відповідно до припису ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відмови у позові.
Отже, в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 25.02.2008 року № 232 слід відмовити, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
В контексті доводів скарги прокурора, що момент початку перебігу позовної давності слід пов'язувати з отримання інформації під час листування з органами прокуратури в березні 2016, та про неможливість позивачу бути обізнаним про порушення свого права до 16.12.2011, оскільки до його повноважень не віднесено вивчення та надання оцінки законності розпоряджень районної державної адміністрації касаційна інстанція зазначає наступне.
Закон (ст. 261 ЦК України) пов'язує момент початку перебігу позовної давності із об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про реальну можливість для особи дізнатися про порушення свого права або про особу порушника, а не із суб'єктивною поведінкою особи, яка стверджує про виникнення такої можливості.
Відповідні обставини, що давали позивачу об'єктивну можливість бути обізнаним про порушення свого права було встановлено судом в спірному випадку.
Доводи прокурора зводяться до доведення інших суб'єктивних обставин, з яких міг виходити позивач, тому їх слід визнати такими, що не відповідають правильному застосуванню наведених норм про позовну давність, відтак, правильності правових висновків судів не спростовують, зводяться до заперечення цих висновків на підставі доведення інших обставин, що пов'язані із визначенням початку перебігу позовної давності, що виходить за межі касаційного перегляду.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі № 915/485/16 Господарського суду Миколаївської області залишити без зміни.
Головуючий, суддяО.В. Яценко
СуддіО.І. Поляк
І.П. Ходаківська