11-кп/775/425/2017(м)
241/363/17
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
Категорія ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України
18 жовтня 2017 року м. Маріуполь
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю: прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017050710000042 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 липня 2017 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Мариновського зерносовхозу, Атбасарського району Акмолинської області, Казахстан, не одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі, за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, -
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за вчинення кримінального правопорушення при наступних обставинах.
29.01.2017 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в житловій кімнаті будинку АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_9 та його цивільної дружини ОСОБА_10 , разом с останніми вживав спиртні напої. ОСОБА_10 , вважаючи ОСОБА_7 сильно сп'янілим попросила ОСОБА_9 , щоб він більше не наливав спиртні напої ОСОБА_7 , на підґрунті чого між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виникла сварка. В ході сварки ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_10 обома руками в область грудей, в наслідок чого вона впала спиною на диван, а він підійшов до неї, та маючи на меті заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, дістав з кишені куртки ніж, який зберігав при собі та тримаючи його в правій руці, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , наніс ним два удари останній в область правого плеча, спричинивши ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: двох різаних ран правого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки рана вимагає для свого загоєння і утворення спроможного рубця термін понад шести днів.
ОСОБА_9 , з метою надання допомоги ОСОБА_10 , якій ОСОБА_7 спричинив тілесні ушкодження, почав відтягувати останнього від ОСОБА_10 руками хапаючись за одяг.
В цей час ОСОБА_7 повернувся до ОСОБА_9 та маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , тримаючи в правій руці ніж, та взявши до лівої руки дерев'яний брус, наніс ним декілька ударів по голові ОСОБА_9 та став розмахувати ножем. Намагаючись зупинити ОСОБА_7 , ОСОБА_9 спробував вибити з його рук ніж та дерев'яний брус. В ході боротьби, ОСОБА_7 причинив ОСОБА_9 три різані рани правої щоки і нижньої щелепи, різану рану спини, після чого ОСОБА_9 вибив з рук ОСОБА_7 дерев'яний брус та вищевказаний ніж. Далі ОСОБА_7 , діючи умисно, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , достав зі свого черевика кухонний ніж, який зберігав при собі та наніс ним один удар в живіт ОСОБА_9 , в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення черевної стінки в області пупкового кільця в черевну порожнину з крізним пораненням тонкої кишки, з пораненням брижі, з пораненням сальника.
Вищевказані тілесні ушкодження, які ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_9 , по ступеню тяжкості, у своєї сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння.
На зазначений вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неврахуванням тяжкості скоєного злочину та особи обвинуваченого. Вважає, що відсутні обставини, які б свідчили про можливість досягнення мети покарання, зокрема, виправлення обвинуваченого та попередження вчинення аналогічних злочинів. Судом не враховано тяжкість, суспільну небезпеку, конкретні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про особу винного. Просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту строком на 6 місяців, за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, який не погодився з доводами апеляційної скарги, захисника, яка частково підтримала апеляційну скаргу в частині призначення покарання за ст. 125 ч. 2 КК України, потерпілих, які не підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій в апеляційному порядку не оскаржуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
В той же час суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку, тому за ст. 125 ч. 2 КК України ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у вигляді 6 місяців арешту.
Суд першої інстанції дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання, з яким не може погодитись колегія суддів.
Признаючи покарання, суд не в повній мірі врахував тяжкість та суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, призначення йому покарання з випробуванням, є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене судом
ОСОБА_7 звільнення від відбування покарання не є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Таким чином, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання підлягає скасуванню і в цій частині слід постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту строком на 6 місяців, за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 липня 2017 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України призначити покарання у виді арешту строком на 6 місяців, за ч. 1 ст. 121 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку в Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення.
Судді: