ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9239/17
провадження № 1-кп/753/740/17
"26" вересня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
провівши в залі суду в м. Києві підготовче судове засідання кримінального провадження №12017100020002240 від 26.02.2017 року з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гдов Псковської області Російської Федерації, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
До Дарницького районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Прокурор просив призначити вказане кримінальне провадження до судового розгляду.
Потерпілий та обвинувачений просили не призначати судовий розгляд.
Представник потерпілого у вирішенні даного питання покладався на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
Так, у відповідності з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому положення, що містяться в обвинувальному акті, не можуть суперечити одне одному.
Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, згідно ст. 337 КПК України, проводиться судовий розгляд.
Також, однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є негайна і детальна проінформованість обвинуваченого про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Суд має схилятись до вибору на користь «змістовного», а не «формального» поняття звинувачення в тексті ст. 6 п. 1 Конвенції. Суд покликаний бачити, що приховано за зовнішньою стороною справи і досліджувати реалії процедури, що розглядається (справа Девеер проти Бельгії).
Надання повної та детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду та має розглядатись у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», а також «Даллас проти Угорщини»)
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії»).
Проте, в порушення вимог КПК України та практики Європейського суду встановлені фактичні обставини справи, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення містять істотні суперечності.
Так, як вбачається зі змісту обвинувального акта при викладенні фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення вказано про те, що ОСОБА_6 умисно розлив та підпалив у коридорі біля дверей квартири АДРЕСА_2 легкозаймисту речовину, внаслідок чого полум'я пошкодило вхідні двері, лінолеум, шпалери, три електричні вимикачі у коридорі та домофон, спричинивши матеріальну шкоду потерпілому на суму 4000 грн.
Дії ОСОБА_6 кваліфікуються як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КК України кримінальна відповідальність настає за діяння, передбачене ч. 1 ст. 194 КК України вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, при цьому у ч. 1 ст. 194 КК України зазначено про умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.
Таким чином при викладенні фактичних обставин справи, формулюванні обвинувачення та правовій кваліфікації допущено суперечності щодо мінімально допустимого критерію кваліфікації злочинності діяння, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України - наявності шкоди у великих розмірах, крім того правова кваліфікація злочину не відповідає диспозиції вказаної статті Кримінального кодексу України.
При цьому, суд приймає до уваги вимоги положень ст. 22 КПК України, відповідно до яких на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві органам досудового розслідування та державного обвинувачення. Крім того, відповідно до ст. 337 КПК України, суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред'явленого, а також, не вправі за власною ініціативою в будь-якій спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення.
Також суд вважає, що питання дотримання слідчим та прокурором вимог кримінально-процесуального закону щодо форми та змісту обвинувального акта не тільки вимогам ст. 291 КПК України, а і всім іншим вимогам Кримінального процесуального кодексу України, як про це зазначено у п. 3 ч. 3 ст. 314 цього кодексу, досліджується судом саме у підготовчому судовому засіданні.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вказані недоліки обвинувального акта унеможливлюють прийняття законного вироку будь-якого виду, у зв'язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст. 314 КПК України, суд,
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12017100020002240 від 26.02.2017 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури №2.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя