Справа № 415/2825/17
Провадження № 2-а/415/131/17
09.10.17 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Коваленко Н.В.,
за участю:секретаря судового засідання ОСОБА_1,
позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
представника третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради, -
До Лисичанського міського суду Луганської області звернувся позивач, ОСОБА_2, з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 01.08.2017 року залучено до участі у справі - Лисичанський відділ поліції ГУНП України в Луганській області - як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що 26.04.2017 року майором поліції Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області ОСОБА_4 складено у відношенні позивача протокол про адміністративне порушення за ст. 152 КУпАПпро те, що вона цього дня близько 11:45 год. знаходячись по вул. В. Сосюри, розклеювала рекламні оголошення на стіну будинку № 247А, чим порушила п.11 Рішення Лисичанської міської ради № 314 від 14.06.2007 року, яким затверджено «ОСОБА_6 благоустрою території міст Лисичанськ та Привілля» (надалі - ОСОБА_6).На підставі вищезазначеного протоколу 11.05.2017 року Адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Лисичанської міської ради була винесена Постанова № 92/10-2017 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП «Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів» та накладення штрафу у розмірі 340.00 грн.Позивач вважає, що обставини викладені в протоколі та постанові не відповідають дійсності, оскільки листівки які вона розклеювала не підпадають під термін зовнішня реклама, в розумінні якому визначив законодавець та дозвільний порядок розміщення зовнішньої реклами, передбачений Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами та Порядком розміщення зовнішньої реклами у міст Лисичанськ, не поширюється на розповсюдження оголошень та листівок. Будь який інший порядок розповсюдження листівок та оголошень Правилами благоустрою території міст Лисичанськ та Привілля не визначений.У зв'язку з наведеним просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову.
Від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що при складанні вказаної постанови відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По суті встановленого правопорушення зазначив, що 04.05.2017 р. від Лисичанського ВП ГУНП України в Луганській області на адресу адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за скоєння правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП «Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів».З матеріалів справи було встановлено, що 26.04.2017 року о 14 год. 45 хв. ОСОБА_2 знаходячись на вулиці ім. В.Сосюри, м. Лисичанська, розклеювала на стіну будинку№247А рекламні оголошення, чим порушила п. 11 «ОСОБА_6 благоустрою території міст Лисичанськ та Привілля», затверджених рішенням Лисичанської міської ради від 14.06.2007№314.Пункт 11 ОСОБА_6 містить перелік встановлених законом обмежень при використанні земельних ділянок, об'єктів благоустрою, а саме: заборону щодо самовільного встановлення на об'єктах благоустрою зовнішньої реклами та місць торгівлі, без спеціального дозволу. Факт правопорушення вчиненого ОСОБА_2 достовірно встановлений і доказаний під час розгляду адміністративною комісією, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення АА №902886 від 26.04.2017 р., поясненнями самої ОСОБА_2. В своїх пояснень, наданих 11.05.2017 року, ОСОБА_2 визнала той факт, що вона 26.04.2017 року о 14 год.45 хв. знаходячись по вул. ім. В.Сосюри розклеювала рекламні оголошення на будинку №247А. Докази оцінювались колегіально, були повно та об'єктивно досліджені всі обставини за справою в їх сукупності і комісія одноголосно прийняла рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, про що було винесено оскаржувану постанову. Позивачем не надані належні докази, які спростовують обставини, викладені в постанові про адміністративне правопорушення відносно неї 11.05.2017 року. Таким чином, підстави для скасування постанови №92/10- 2017 від 11.05.2017 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ст. 152 КУпАП в розмірі 340,00 грн. в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення відсутні. Просив суд адміністративний позов залишити без задоволення.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях.
Представник Третьої особи в судовому засіданні зазначив, що знаходячись при виконання службових обов'язків склав протоколом про адміністративне правопорушення АА №902886 від 26.04.2017 р.у відношенні позивача про те, що вона цього дня близько 11:45 год. знаходячись по вул. В. Сосюри, розклеювала рекламні оголошення на стіну будинку № 247А, чим порушила п.11 Рішення Лисичанської міської ради № 314 від 14.06.2007 року, яким затверджено «ОСОБА_6 благоустрою території міст Лисичанськ та Привілля». Проти задоволення позову заперечував.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2017 року майором поліції Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області ОСОБА_4 складено відносноШершньової ОСОБА_7 протокол про адміністративне порушення Серія АА 902886 за ст. 152 КУпАП про те, що вона цього дня близько 11:45 год. знаходячись по вул. В. Сосюри, розклеювала рекламні оголошення на стіну будинку № 247А, чим порушила п.11 Рішення Лисичанської міської ради № 314 від 14.06.2007 року, яким затверджено «ОСОБА_6 благоустрою території міст Лисичанськ та Привілля» .
Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради №92/10-217 від 11.05.2017 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 152 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340.00 грн.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 11.05.2017 року на 10:00 годину на засіданні адміністративної комісії за адресою: м. Лисичанськ, вул. Грушевського, 8 каб. 28 , про що телефонограмою було повідомлено позивача.
Згідно протоколу засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради 11.05.2017 року, ОСОБА_2 була присутня на засіданні комісії та не заперечувала, що розклеювала оголошення на будівлі.
Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради 11.05.2017 року прийнято постанову№92/10-217 від 11.05.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_7 ст. 152 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340.00 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом.
Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняту на їх підставі спірну постанову, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови, суд зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення , порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ОСОБА_6, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначені у Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 цього Закону благоустрій населених пунктів - комплекс робіт інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Статтею 12 Закону визначено, що суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог Закону, ОСОБА_6 благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів. Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами (ч. 1 ст. 40 цього Закону). Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів згідно з ч. 3 ст. 40 Закону здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, ОСОБА_6 благоустрою території населеного пункту.
Відповідно до пп. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих орган і в міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів
Згідно з ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів міських рад належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів.
До об'єктів благоустрою населених пунктів, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту (ч. 2 ст. 13).
Крім того, статтею 14 Закону встановлено, що об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані закріплені в установленому порядку за ними території; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.
Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Отже, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів належить до компетенції сільських, селищних і міських рад.
Так, відповідно до ОСОБА_6 благоустрою території міст Лисичанськ та Привілля, затверджених рішенням Лисичанської міської ради № 314 від 14.06.2007 року, з подальшими змінами рішенням ради № 53/923 від 26 вересня 2013 року пунктом 11 встановлено, що забороняється без погодження з відповідними службами міста самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами та місця торгівлі.
Аналогічну норму містить п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», згідно якої на об'єктах благоустроюзабороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Зазначене рішенняЛисичанської міської ради № 314 від 14.06.2007 року є чинним.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
В судовому засіданні позивач пояснила, що дійсно наклеїла листівку на стіну будинку в якому знаходилась фірма працівником якої вона є, оскільки їй не було відомо про те, що неможна наклеювати листівки на стіни будинків, так яка вся стіна і так була обклеєна оголошеннями. Біля будинку знаходилась дошка оголошень яка належала фірмі «Афіша», на якій було попередження про застосування штрафу у разі наклеювання оголошень без попередньої оплати здійсненої цій фірмі. Інших безкоштовних дошок для розклеювання оголошень не було.
Суд зазначає, що необхідно мати сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення та які є необхідними та достатніми для притягнення до юридичної відповідальності.
Отже, склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак , наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок).Вказаними ознаками адміністративного правопорушення є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 152 КпАП, є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою.
Об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 152 КпАП, становить порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КпАП,характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 152 КпАП може бути як посадові особи, так і громадяни.
Згідно ст. 1 Закону України «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Статтею 9 Закону України «Про рекламу» передбачено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою (ч.6 ст. 9).
Дослідивши зміст оголошень які позивач наклеїла на стіну, а саме: «Гроші на шару.Перша позика під заставу золота безкоштовна, ломбард «Благо» м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 247 А, телефон НОМЕР_1» та «Гроші під заставу швидко та просто, золота, срібла, техніки, без вихідних, ломбард «Благо» м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 247 А, телефон НОМЕР_1» суд зазначає, що вказівні оголошення підпадають під термін - реклама, що визначений Законом України «Про рекламу». Розміщувалися вказані оголошення на стіні будинку у м. Лисичанськ, вул. В. Сосюри (Свердлова) , 247 А, що не заперечувалось позивачем у справі, отже є зовнішньою рекламою.
Статтею 16 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.
В судовому засіданні позивач не заперечувала, що не отримувала дозволу на розклеювання оголошень.
Як вбачається з протоколу про адміністративне порушення Серія АА 902886 від 26.04.2017 рокута постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради №92/10-217 від 11.05.2017 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КпАП , а саме за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. При цьому зазначено, що позивачем порушено п.11 Рішення Лисичанської міської ради № 314 від 14.06.2007 року, яким затверджено «ОСОБА_6 благоустрою території міст Лисичанськ та Привілля» .
Згідно п. 11 ОСОБА_6, порушенням правил благоустрою міста вважається самовільне встановлення об'єктів зовнішньої реклами та місць торгівлі, без погодження з відповідними службами міста.
Однак позивач заперечувала проти, того що вона встановлювала об'єкти зовнішньої реклами. Зазначивши, що тільки розклеювала оголошення, що не забороняється вказаними Правилами.
Суд зазначає, що основною й обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння. Відсутність цієї ознаки виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення.
Отже оскільки, саме на Лисичанську міську раду Луганської області, відповідно до ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», покладено обов'язок затвердження та визначення правил благоустрою територій міст Лисичанськ та Привілля, а Правилами благоустрою території міст Лисичанськ та Привілля, затвердженими рішенням Лисичанської міської ради № 314 від 14.06.2007 року, з подальшими змінами рішенням ради № 53/923 від 26 вересня 2013 року,непередбачено заборони без погодження з відповідними службами міста на об'єктах благоустрою громадянам самовільно розміщувати у будь-який спосіб оголошення та інформаційно-агітаційні плакати, рекламу, листівки тощо у невизначених спеціально для цього місцях, суд доходить висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КпАП.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається зі змісту ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх, належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Відповідачем не доведено факту порушення позивачем ОСОБА_6 благоустрою території міст Лисичанськ та Привілля, та не спростовано доводи позивача щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАСУ).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Статтею 171-2 КАС України передбачено, що рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Проте рішенням Конституційного суду України від 08.04.2015 року положення статті 171-2 КАС України визнано неконституційним. А тому, суд приходить до висновку, що постанова суду має бути оскаржена.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 94 КАС України суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, в той час як інших судових витрат, які підлягають відшкодуванню, у справі не виявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 69-71, 158-163, 171-2, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради - задовольнити.
Постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради №92/10-217 від 11.05.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 152 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340.00 грн. визнати протиправною та скасувати.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 17 жовтня 2017 року.
Суддя Н.В. Коваленко