Справа №409/1081/17
Пров.№2/409/594/17
12 жовтня 2017 року смт.Білокуракине
Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді: О.Ю.Максименко
при секретарі: А.М.Малик
за участю позивача: ОСОБА_1
за участю представника позивача: ОСОБА_2
за участю представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 54774.87 грн..
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.04.2012 року ОСОБА_4 взяв у нього в борг 80000 грн., які зобов'язався повернути в строк до 15.07.2012 року, про що власноручно написав розписку. Борг відповідач повертав частинами: у 2012 р. - 4467,55 грн., у 2013 р. - 4467,55 грн., у 2014 р. - 4467,55 грн., у 2015 р. - 54841,49 грн., у 2016 р. - 6340,99 грн., а всього 25225,13 грн.. З 2017 року відповідач почав відмовлятися повертати борг. Залишок боргу складає 54774,87 грн., який позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеному в судовому засіданні та доповнивши, що в 2013 році ОСОБА_4 звернувся до нього з пропозицією щодо погашення боргу з орендної плати за землю. Земельна ділянка відповідача перебувала в оренді СФГ «Вікторія-К», головою якого він є. Для цього вони взяли бланк договору позики СФГ та підписали договір. Орендну плату за нього отримувала ОСОБА_5, яка є матір'ю позивача та працює головним бухгалтером СФГ «Вікторія-К», в рахунок погашення боргу. В 2017 році вони узнали, що відповідач уклав договір оренди з іншим господарством, у зв'язку з чим частина боргу залишилася неповернутою. Просив його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні поясненням позивача, додавши, що договір, укладений між СФГ «Вікторія-К» та ОСОБА_4 не є договором позики, а є по своїй суті додатковою угодою за розпискою від 13.04.2012 року та зазначає пролонгацію додаткової угоди на 36 місяців, оскільки будь-яких коштів ОСОБА_4 з каси СФГ «Вікторія-К» не надавалося. Крім того, відрахування, які здійснювалися за оплату орендної плати, не вносилися на рахунки СФГ «Вікторія-К», що є об'єктивним підтвердженням того факту, що підписання договору займу від 27.12.2013 року було здійснено саме між позивачем ОСОБА_1 як фізичною особою, та відповідачем ОСОБА_4, хоча був він складений в письмовій формі на бланку СФГ «Вікторія-К». Таким чином, шляхом підписання договору займу від 27.12.2013 відповідно до ст. 264 ЦК України був перерваний перебіг позовної давності шляхом складання додаткової угоди. У зв'язку з чим вважав, що строк позовної давності не закінчився і просив позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що відповідач дійсно взяв у позивача гроші в борг, про що власноручно написав розписку. Проте, борг у межах строку розписки був повернутий. В 2013 році у відповідача була укладена домовленість про займ з СФГ «Вікторія-К», у зв'язку з чим був укладений попередній договір позики та був заповнений бланк. Проте, даний договір виконаний не був. А тому він не породжує ніяких прав та обов'язків для сторін. Чому при поверненні боргу відповідачу не було повернуто оригінал розписки. Він не знає, мабуть, у зв'язку з юридичною неграмотністю відповідача. Орендну плату за договором оренди земельної ділянки ОСОБА_4 отримував самостійно, ніяких претензій з цього приводу у нього немає. Вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, який складає три роки з моменту настання строку виконання зобов'язання, тобто, такий строк сплив 15.07.2012 року, підстав вважати цей строк не пропущеним у позивача немає, оскільки зміни до договору позики або додаткові угоди між сторонами не укладалися, та просив на цій підставі у позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.04.2012 року ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_1 80000 грн., який зобов'язався повернути в строк до 15.07.2012 року, про що власноручно написав розписку (а.с.83).
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Факт отримання відповідачем грошей в борг від позивача сторонами не оспорюється, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.
З доданого до матеріалів справи договору позики вбачається, що 27.12.2013 року між СФГ «Вікторія-К» та ОСОБА_4 укладений договір грошової позики, згідно якого позикодавець зобов'язується надати позичальникові у власність грошові кошти в розмірі 80000 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Позика надається шляхом видачі грошових коштів з каси позикодавця. Строк повернення позики складає 36 календарних місяці з моменту надання суми позики. Даний договір від імені СФГ «Вікторія-К» підписаний ОСОБА_1 та засвідчений печаткою СФГ. З іншої сторони договір підписаний ОСОБА_4 (а.с.84).
Позивач та представник позивача, посилаючись на зазначений договір позики, зазначають, що це є додатковою угодою за розпискою, якою було пролонговано строк дії договору, тобто, змінено терміни виконання, а саме на 36 місяців з моменту підписання цього договору, при цьому погашення боргу відбувалося з утримання орендної плати за договором оренди землі, укладеному між ОСОБА_4 та СФГ «Вікторія-К».
01.04.2006 року між ОСОБА_4 та СФГ «Вікторія-К» було укладено договір оренди землі строком на 10 років (а.с.9,10-11).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є матір'ю позивача та працює головним бухгалтером в СФГ «Вікторія-К». Весною 2012 року її син обговорював з нею питання щодо надання відповідачу позики в розмірі 80000 грн., оскільки це є сімейні гроші. Вона надала дозвіл. Проте, ОСОБА_4 вчасно гроші не повернув. В кінці 2013 року відповідач прийшов до них і сказав, що немає можливості віддати гроші, згоден, щоб погашення відбувалося за рахунок орендної плати. Оскільки ця розмова проходила в приміщенні СФГ, вони взяли в бухгалтерії бланк договору позики господарства та заповнили його. Після цього орендну плату за відповідача отримувала вона. В 2015 році ОСОБА_4 підписав додаткову угоду за договором оренди землі, та коли вона звернулася щодо реєстрації даної угоди, вона узнала, що відповідач уклав договір оренди землі зі СТОВ «Ранок». Повертати залишок боргу ОСОБА_4 відмовився.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працювала в СФГ «Вікторія-К» до кінця 2014 року. Знає, що ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_1 гроші, писав розписку, потім сказав, що не може погасити борг, підписав договір займа та надавав довіреність ОСОБА_5, шоб вона отримувала за нього орендну плату. Рази два ОСОБА_4 при ній дзвонив та запитував, чи утримується з нього орендна плата. Куди ОСОБА_5 дівала орендну плату, вона не знає. Гроші з каси господарства ОСОБА_4 не видавалися.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працює в СФГ «Вікторія-К», знає, що ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_1 гроші, проте не зміг віддати, а тому попросив, щоб у нього утримували з орендної плати. Вона дала бланк договору позики, який вона разом з ОСОБА_4 заповнила та він його підписав. Орендну плату з нього отримувала ОСОБА_5.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює в СФГ «Вікторія-К». Коли вона почала працювати, їй надали папку з паперами на ОСОБА_4, звідки вона і узнала, що відповідач позичав у ОСОБА_5 гроші і погашав орендною платою. Орендну плату отримувала ОСОБА_5.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки - такою є правова позиція Верховного суду України, викладена в постановах № 6-63цс 13 від 18.09.2013р., № 6-79цс14 від 02.07.2014р., № 6-144цс15 від 13.05.2015р., яка є обов'язковою для судів.
Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 654 ЦК України Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, зміна договору повинна відбуватися між тими самими сторонами, що і первісний договір.
Договір позики, на який посилається сторона позивача як на додаткову угоду, укладений між СФГ «Вікторія-К» та ОСОБА_4, на договорі містить печатка СФГ, а тому вважати його додатковою угодою між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як фізичними особами, неможливо.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно до ст. 257 ЦК України.
Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
На підставі ч.4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові
Як вбачається з боргової розписки, строк виконання по ній сплив 15.07.2012 року. Відповідно і строк позовної давності сплив 15.07.2015 року. До суду з позовом позивач звернувся 25.05.2017 року, тобто, після спливу строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позивач та представник позивача як на підставу переривання перебігу позовної давності зазначають договір позики, укладений між СФГ «Вікторія-К» та ОСОБА_4 як на додаткову угоду за борговими зобов'язаннями ОСОБА_4 перед ОСОБА_1, проте суд вже надав оцінку даному договору та не вважає його таким, що впливає на перебіг позовної давності.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Також не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати при зверненні з позовом до суду на підставі ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267, 509, 526, 611, 625, 651, 654, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 30, 58-60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Білокуракинського
районного суду Луганської області ОСОБА_9