Справа № 408/7128/16-ц
2/408/4/17
03 жовтня 2017 року смт. Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.
при секретареві Негоді В.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі за текстом - ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 2 від 04 травня 2016 року,
Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 2 від 04.05.2016, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Обґрунтовуючи свій позов позивач вказав, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначений вище договір, згідно умов якого первісний кредитор - відповідач ОСОБА_1 передала, а новий кредитор - ОСОБА_2 прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за вкладом «Стандарт» на підставі договору № SAMDN80000797984878 від 25 вересня 2013 року, укладеним між первісним кредитором та ПАТ КБ «Приватбанк», є недійсним, оскільки право вимоги згідно чинного законодавства може здійснюватися відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Натомість новий кредитор з вимогою до банку про виплату грошових коштів за договором банківського вкладу № SAMDN80000797984878 від 25 вересня 2013 року, що був укладений на території Автономної республіки Крим, не надав документів, які за своєю формою можуть вважатись достатніми для підтвердження існування правовідносин, зокрема, копії договору банківського вкладу, яка посвідчена уповноваженою особою ПАТ КБ «Приватбанк», та документи, які б свідчили про внесення коштів за цим договором, а він, позивач, позбавлений можливості надати суду банківські екземпляри вказаних документів у зв'язку з окупацією АРК та вилученням окупаційною владою усіх банківських документів Кримської філії ПАТ КБ «Приватбанк».
До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу за її відсутності, позов підтримала.
Відповідачі були до суду не з'явились причин неявки суду не повідомили, хоча про розгляд справи сповіщувались належним чином, заяв про розгляд справи за їхньої відсутності не надходило, тому суд вважав можливим розглянути справу за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справа, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином с дія особи, спрямована на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
- Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
- Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
- Правочин має вчинятися у формі встановленій законом.
- Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені м.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язані може відбуватись, у тому числі, на підставі відступлення права вимоги.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 513 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, шо існувала на момент переходу цих прав (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.10.2012 у справі №23/236).
Крім цього, частиною 1 ст. 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-111 «Про банки і банківську діяльність».
Договір банківського вкладу є реальним, оплатим договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Положення етапі 1059 ЦК України, врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно з пунктом 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 лис і опала 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, шо її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями лілового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Вказана позиція викладена у постановах Верховного суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14. від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118ис14. від 26 березня 2014 року у справі №6-4813св 14. від 26 березня 2014 року у справі №6-7667сві4. які згідно ст. 360-7 ЦПК України, з обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, шо містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 11 цього ж Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Із матеріалів справи вбачається, що до позивача з заявою від 05 травня 2016 року звернулась відповідач ОСОБА_1, в якій повідомила, що 25 вересня 2013 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Кримського регіонального управління було укладено договір банківського вкладу № SAMDN80000797984878, відповідно до умов якого сума вкладу складає 10000,00 доларів США, строком до 25 березня 2014 року, з виплатою 7,00 % річних (договір «Стандарт»), у зв'язку з чим був відкритий депозитний рахунок № 26356622025916 на ім'я ОСОБА_1. 04 травня 2016 року нею було укладено договір відступлення боргу з ОСОБА_2, згідно якого вона частково уступила право вимоги за вказаним вище договором банківського вкладу, що станом на 25 березня 2014 року становив 10352,12 доларів США, передавши ОСОБА_2 право вимоги ? частини банківського вкладу і відсотки, з якої суми вони б не складались.
З цієї ж заяви також вбачається, що ОСОБА_1 до неї додала договір про відступлення права вимоги № 2 від 04 травня 2014 року, що був укладений між нею та ОСОБА_2, інших документів нею до банку не надсилалось, зокрема, засвідченої належним чином копії договору банківського вкладу та документів, які свідчать про внесення коштів на рахунок позивача.
Ці документи, а також свої заперечення проти позову позивача не надала до суду як відповідач ОСОБА_1, так і відповідач ОСОБА_2
За таких обставин, застосовуючи наведені вище норми діючого законодавства до спірних правовідносин, суд погоджується з позивачем про сумнівність існування між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 правовідносин банківського вкладу, що ставить під сумнів дійсність укладеного між нею та ОСОБА_2 договору відступлення права вимоги № 2 від 04 травня 2016 року, тому позов є обґрунтованим, який слід задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивач при поданні позову до суду сплатив судовий збір, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, тому, застосовуючи наведену норму закону, цей судовий збір в рівних частках на користь позивача слід стягнути з відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 2 від 04.05.2016, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного банку комерційний банк «Приватбанк» 1378,00 грн. - суму судового збору, що була сплачена позивачем за пред'явлення цього позову до суду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Головуючий: