Апеляційний суд Кіровоградської області
Провадження №10/781/3/17 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2
17.10.2017 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
скаржника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу прокурора Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_8 на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.08.2017 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_7 , скасовано постанову слідчого СВ Олександрійського РВ УМВС ОСОБА_9 від 23 лютого 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ст. ст. 115, 121, 296, 396 КК України, матеріали направлено до слідчого відділу Олександрійського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області для проведення додаткової перевірки,
ОСОБА_7 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області зі скаргою, в якій просить:
- скасувати постанову від 23 лютого 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ст. ст. 115, 121, 296, 396 КК України, винесену слідчим СВ Олександрійського РВ УМВС ОСОБА_9 ;
- матеріали дослідчої перевірки направити для проведення додаткової перевірки в прокуратуру Кіровоградської області;
- зобов'язати ознайомити скаржника з матеріалами дослідчої перевірки, за матеріалами якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.08.2017 року задоволено скаргу ОСОБА_7 , скасовано постанову слідчого СВ Олександрійського РВ УМВС ОСОБА_9 від 23 лютого 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ст. ст. 115, 121, 296, 396 КК України.
В обґрунтування вказаної ухвали районний суддя зазначив, що постанова слідчого є немотивованою, внутрішньо не узгодженою, а викладені в ній висновки слідчого є суперечливими. Так, в постанові слідчий вказує, що під час слідства було встановлено, що крім ОСОБА_7 потерпілому наносилися удари кулаками і присутніми при вказаній сварці ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які також могли спричинити потерпілому ОСОБА_14 зазначені тяжкі тілесні ушкодження.
Тобто слідчий робить формальний висновок про наявність в діях зазначених осіб ознак злочину, передбаченого ст. 121 КК України. Однак далі слідчий, посилаючись на допити свідків та очевидців, проведення очних ставок, відтворення обстановки та обставин події, висновки судово-медичних експертиз, зазначає про довеженість факту нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого, саме ОСОБА_7 , і у зв'язку з цим про відсутність ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у діях ОСОБА_10 , ОСОБА_15 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . При цьому слідчий не посилається на конкретні фактичні дані та їх джерела, які дозволили зробити такий висновок, вказуючи лише на їх сукупність, тобто не мотивує своє рішення.
Вказуючи на формальне існування ознак діяння, слідчий робить висновок про відсутність в діях ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та ОСОБА_13 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не через малозначність, а саме через встановлення вини іншої особи, тобто висновок слідчого є суперечливим, неузгодженим та таким, що не ґрунтується на нормах закону.
Відповідно до резолютивної частини оскаржуваної постанови слідчим відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за відсутністю в їх діях складів злочинів, передбачених ст. ст. 115, 121, 296, 396 КК України, однак в мотивувальній частині постанови не міститься посилання на конкретні обставини, що виключають провадження у справі, і якими слідчий обґрунтовує відсутність ознак злочинів, передбачених ст. 115, 296 КК України у діях вказаних осіб, тобто постанова є немотивованою.
В апеляційній скарзі прокурор Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_8 просить скасувати постанову районного суду а справу повернути до районного суду на новий розгляд.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що при винесенні постанови від 22.08.2017 судом першої інстанції порушено вимоги ч. 1 ст. 99, ч 3 ст. 262-2 КПК України 1960 року, оскільки не зазначено в чому саме полягало недотримання вказаної норми при прийнятті слідчим ОСОБА_9 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.02.2007.
Посилання суду на те, що вказана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи є немотивованою, внутрішньо не узгодженою, а викладені в ній висновки слідчого с суперечливими жодним чином не свідчить про недотримання ч. 1 ст. 99 КПК України 1960 року слідчим. Так, постанова від 23.02.2007 прийнята на основі наявних в матеріалах кримінальної справи доказів - допитів свідків та очевидців, очних ставок, відтворення обстановки та обставин події, висновків судово-медичних експертиз, тобто постанова обґрунтована та винесена з урахуванням того, що приводів та підстав, передбачених ст. 94 КПК України 1960 року не встановлено для пред'явлення обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ст. ст. 115,296,396 КК України.
Суд вказує також на невмотивованість постанови слідчого щодо відмови у порушенні кримінальної справи за ч. 2 ст. 121 КК України, не зрозуміло з яких міркувань та підстав посилаючись на ст. 11 КК України - «Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі».
Разом з тим, по-перше, слідчим ОСОБА_9 постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 121 (ст. 121) КК України взагалі не виносилася. По-друге, недотримання слідчим вимог ст. 11 КК України, як зазначено судом першої інстанції, також не є підставою для скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, так як відсутність приводів і підстав для порушення кримінальної справи передбачених ст. 94 КПК України 1960 року, а також наявність обставин які виключають провадження кримінальній справі за ст. 6 КПК України 1960 рок) - ніяк не співвідносяться з поняттям діяння, яке через малозначність не становить суспільної небезпеки (ст. 11 КК України).
Вважає, що судом першої інстанції допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, а висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засідання, що є підставою для скасування постанови суду згідно п. 1 ч. 1 ст369 ч 1 ст. 370 КПК України 1960 року.
Суд першої інстанції в порушення ст.ст. 67, 323 ч. З КПК України 1960 року дослідив та надав оцінку доказам, які вже були предметом дослідження судом першої інстанції при винесенні вироку 04.10.2013 відносно ОСОБА_7 , який переглядався в апеляційному та касаційному
Так, в постанові суду від 22.08.2017 надано оцінку показанням свідка ОСОБА_13 (т. 1, ах. 103-106), ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 172-176), ОСОБА_18 (т. 1, ах. 57-63), оцінено також висновки судово-медичних експертиз (т. І ах.179-183, 206-211) та інші обставини, які вже досліджувалися та їм була надана оцінка судом при ухваленні вироку.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 236-1 КПК України 1960 року, якою встановлено 7 - денний строк оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, незважаючи на пропущення скаржником ОСОБА_7 строку оскарження - скасував постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, .
Матеріалами кримінальної справи (398/1948/13-к), а саме т. 1 а.с. 243 підтверджується ознайомлення ОСОБА_7 з матеріалами кримінальної справи, в тому числі з постановою від 23,02.2007.
Крім того, згідно протоколу судового засідання від 10.04.2013 під час судового засідання оголошу вались матеріали кримінальної справи, в тому числі а.с. 215 т. 1 постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.02.2007. В судовому засідання як ОСОБА_7 так і його захисник були присутні та відповідно їм було відомо про вкачану постанову.
Вважає, що факт ознайомлення з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_7 та оригіналом постанови від 23.02.2007 та можливість отримати копію вкачаної постанови безспірно підтверджує недотримання ОСОБА_7 строку подачі скарги -7 днів.
Крім того, судом першої інстанції в мотивувальній частині постанови від 22.08.2017 не зазначено якими положеннями діючого КПК України керувався суд (конкретного пункту Розділу XI Перехідних положень КПК України), адже скарга розглядалася в порядку КПК 1960 року.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали скарги зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Згідно п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 1735/0/4-12 від 26.11.2012 року «Про деякі питання застосування розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України» якщо до суду першої інстанції 19.11.2012 року чи раніше надійшла скарга на постанову про порушення кримінальної справи, відмову в її порушенні чи закриття кримінальної справи, суд, з огляду на положення п. 7 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, має розглянути відповідну скаргу, керуючись положеннями КПК України 1960 року. У такому ж порядку розглядаються скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи чи на постанову про закриття кримінальної справи, які надійшли до суду 20.11.2012 року або пізніше, якщо вони подані з дотриманням строку оскарження, передбаченого КПК України 1960 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України (у редакції 1960 року) при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи визначені статтею 94 КПК України (у редакції 1960 року). Для з'ясування таких підстав, прокурором, слідчим або органом дізнання проводиться перевірка (ст. 97 КПК України (у редакції 1960 року)).
З матеріалів скарги встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 в ході досудового розслідування кримінальної справи по обвинуваченню його за ч. 2 ст. 121 КК України заявляв про причетність ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 до нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 .
За вказаною заявою слідчим СВ Олександрійського РВ УМВС ОСОБА_9 від 23 лютого 2007 року винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ст. ст. 115, 121, 296, 396 КК України .
Проте, дана постанова є немотивованою, внутрішньо не узгодженою, а викладені в ній висновки слідчого суперечливими.
Як вірно зазначив суд першої інстанції в своїй постанові від 22.08.2017 року, висновки слідчого, викладені в постанові від 23.02.2007 року не ґрунтуються на наявних у справі доказах та не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення про відмову в порушенні кримінальної справи прийнято передчасно, без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім того, судом зазначено, що у постанові відсутнє детальне обґрунтування доводів ОСОБА_7 їх визнання чи заперечення, аналіз таких заперечень і підтверджень їх відповідними доказами у розумінні ст. 65 КПК України 1960 року, а постанова суперечить положенням ст. ст. 2, 4, 130, КПК України 1960 року, оскільки слідчим не дано аналізу показанням свідків у сукупності з іншими доказами по справі та не наведено жодного обґрунтування такого, оскільки приймаючи рішення про відмову у порушенні кримінальної справи, слідчий не навів будь-яких переконливих доказів.
Так, в постанові слідчий вказує, що під час слідства було встановлено, що крім ОСОБА_7 потерпілому наносилися удари кулаками і присутніми при вказаній сварці ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які також могли спричинити потерпілому ОСОБА_14 зазначені тяжкі тілесні ушкодження. Із вказаного слідчий робить висновок, що формально це вказує на наявність в діях зазначених осіб ознак злочину, передбаченого ст. 121 КК України.
Однак далі слідчий, посилаючись на допити свідків та очевидців, проведення очних ставок, відтворення обстановки та обставин події, висновки судово-медичних експертиз, зазначає про встановленість факту нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого, саме ОСОБА_7 , і у зв'язку з цим про відсутність ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у діях ОСОБА_10 , ОСОБА_15 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
При цьому слідчий не посилається на конкретні фактичні дані та їх джерела, які дозволили зробити такий висновок, вказуючи лише на їх сукупність, тобто не мотивує своє рішення.
Відповідно до ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
В порушення вказаної норми слідчий, вказуючи на формальне існування ознак діяння, робить висновок про відсутність в діях ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не через малозначність, а саме через встановлення вини іншої особи, тобто висновок слідчого є суперечливим, неузгодженим та таким, що не ґрунтується на нормах закону.
Відповідно до резолютивної частини оскаржуваної постанови слідчим відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за відсутністю в їх діях складів злочинів, передбачених ст. ст. 115, 121, 296, 396 КК України, однак в мотивувальній частині постанови не міститься посилання на конкретні обставини, що виключають провадження у справі, і якими слідчий обґрунтовує відсутність ознак злочинів, передбачених ст. 115, 296 КК України у діях вказаних осіб, тобто постанова є немотивованою.
Крім того, таке твердження слідчого є необґрунтованим, оскільки було прийняте без належного дослідження матеріалів перевірки та матеріалів скарги та без належної оцінки доказів.
Зокрема, як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, слідчий не зазначив, які саме докази досліджувались, не зазначено суть вказаних доказів та їм не дана відповідна правова оцінка.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що викладені в оскаржуваній постанові висновки слідчого не ґрунтуються на наявних у справі доказах та не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення прийняте слідчим без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин по справі.
Отже, перевірка слідчим СВ Олександрійського РВ УМВС даних фактів проведена неналежними чином, а рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ст. ст. 115, 121, 296, 396 КК України прийнято - фактично без наведення жодного доказу, які б свідчили про відповідність постанови вимогам ст. 99 КПК України 1960 року. Не наведено та не надано таких доказів прокурором і у суді апеляційної інстанції, незважаючи на те, що судом апеляційної інстанції телефонограмою витребовувались матеріали перевірки.
Твердження прокурора про порушення ОСОБА_7 семиденного строку на оскарження постанови - є необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом першої інстанції на виконання ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.09.2016 року, яка набрала законної сили (провадження № 11-сс/781/336/16), відповідні дані про вручення ОСОБА_7 постанови слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи - відсутні.
З урахуванням викладеного постанову слідчого СВ Олександрійського РВ УМВС ОСОБА_9 від 23 лютого 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ст. ст. 115, 121, 296, 396 КК Українине можна визнати законною і обґрунтованою, а тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.
Згідно п.3 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України зави та повідомлення про злочини, які надійшли до органів дізнання, слідчих, прокурорів до набрання чинності цим Кодексом і по яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи або відмову у її порушенні, передаються органам досудового розслідування згідно з цим Кодексом для початку досудового розслідування, в порядку, встановленому цим Кодексом.
За змістом положень ч.2 ст. 3 КПК України 1960 року та ч.1 ст. 5 КПК України 2012 року, при провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально - процесуальний закон, який діє під час, зокрема, судового розгляду справи.
Керуючись п. 15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 року, який набрав чинності 20.11.2012 року, ст.ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.08.2017 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_7 , скасовано постанову слідчого СВ Олександрійського РВ УМВС ОСОБА_9 від 23 лютого 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ст. ст. 115, 121, 296, 396 КК України, а матеріали направлено до слідчого відділу Олександрійського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області для проведення додаткової перевірки, - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4