Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1689/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т. В.
Доповідач Письменний О. А.
Іменем України
12.10.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Голованя А.М., Мурашка С.І.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
встановила:
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати - ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 4,97 га, що розташована на території Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. За життя ОСОБА_4 на випадок своє смерті заповіту не залишила. Він та ОСОБА_5 - дочка померлої є спадкоємцями першої черги за законом. У встановленим законом строк подав заяву про прийняття спадщини, також із заявою про прийняття спадщини звернувся рідний онук померлої ОСОБА_2. ОСОБА_5 з такою заявою не зверталася. Після спливу встановленого ст.. 1270 ЦК України строку, він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але йому було відмовлено, у зв'язку відсутністю оригінала правовстановлюючого документа на спадкову земельну ділянку. Посилаючись на ці обставини, просив в порядку спадкування за законом першої черги після смерті матері - ОСОБА_4, визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року позов задоволено частково. В порядку спадкування за законом першої черги, після смерті ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частку вказаної земельної ділянки.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зокрема, зазначав, що вирішуючи спір про визнання права власності в порядку спадкування за законом суд вийшов за межі заявлених вимог та визнав за позивачем право на обов'язкову частку у спадщині.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.8/. Згідно з Державним актом про право приватної власності на землю, ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 4,97 га, що розташована на території Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області /а.с.12/. 25 лютого 2013 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений секретарем Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області ОСОБА_6, відповідно до якого, вказану земельну ділянку заповіла ОСОБА_2 /а.с.30/. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла /а.с.9/.
У встановлений статтею 1269 ЦК України строк, із заявами про прийняття спадщини звернулися до Маловисківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с.28, 29/.
Постановою державного нотаріуса Маловисківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінською С.Г. від 20 лютого 2016 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, у зв'язку з відсутністю оригінала правовстановлюючого документа на спадкову земельну ділянку /а.с.37/.
Відповідно до пенсійного посвідчення, ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи професійного захворювання /а.с.52/.
Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Таким чином, сторони у справі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, відповідач як спадкоємець за заповітом, а позивач, як спадкоємець першої черги за законом, яка відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця, має право, незалежно від змісту заповіту, на половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України (справа про право на обов'язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), суд зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.
Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку для часткового задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: