Справа №: 398/622/17
провадження №: 2/398/1366/17
Іменем України
"12" жовтня 2017 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
судді - Нероди Л.М.,
секретарі - Шостак А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позов мотивує тим, що будинок №6 по вул. Кам'яній (Сако і Ванцеті) у місті Олександрії Кіровоградської області належить ОСОБА_1. Позивач стверджує, що у даному будинку зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2, але з 2012 року відповідач залишив сім'ю, своїх неповнолітніх дітей, забрав всі свої особисті речі з будинку та виїхав у інше місце проживання. Позивач зверталася до відповідача з проханням добровільно змінити місце реєстрації та попереджала його нотаріально, але відповідач у добровільному порядку цього не зробив, тому позивач просить визнати ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком №6, розташованим за адресою: місто Олександрія, Кіровоградської області, вулиця Кам'яна.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задоволити.
Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 є співвласником будинку №6 по вул. Кам'яній (Сако і Ванцеті) у місті Олександрії Кіровоградської області. Також вказали, що позивач створює відповідачу штучні умови, мета яких - перешкоди проживання у даному будинку, спілкуватися з дітьми, тощо.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3 07.05.2008 року, актовий запис №140, відповідно свідоцтва про шлюб серії 1-ОЛ №051269, виданого повторно 10.03.2011 року.
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.01.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 07.05.2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №140.
З матеріалів справи вбачається, що на самочинно збудований житловий будинок, позначений на плані літ. «А», загальною площею 152,4 кв.м, житловою площею - 86,5 кв.м. та гараж, позначений літ. «Б», загальною площею 39,9 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 1 404,82 кв.м. та розташовані по вулиці Сакко і Ванцетті, 6 в м. Олександрії Кіровоградської області визнано право власності за ОСОБА_1, відповідно рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.11.2008 року.
25 грудня 2008 року в ОСОБА_4 МБТІ зареєстровано право власності на будинок №6 по вул. Сако і Ванцеті у місті Олександрії Кіровоградської області за ОСОБА_1, реєстраційний №1948/51 с.390.
Позивач стверджувала, що з розірванням шлюбу з відповідачем, останній припинив бути членом її сім'ї, а відтак, і втратив право користування будинком.
Тобто, підставами для визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком позивач вважає розірвання шлюбу, відсутність відповідача у спірному будинку більше року та відсутність особистих речей.
На підтвердження фактів, які викладені у позовній заяві позивач надала АКТи за період з 30 серпня 2016 року до 30 січня 2017 року, де зазначено, що у будинку №6 по вул. Кам'яній у місті Олександрія Кіровоградської області зареєстровано четверо осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_5 Сабухієвич, ОСОБА_6, ОСОБА_6 ОСОБА_2, але фактично проживають ОСОБА_1, ОСОБА_5 Сабухієвич, ОСОБА_6.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказали, що ОСОБА_6 ОСОБА_2 не проживає тривалий час, майже рік у будинку №6 по вул. Кам'яній (Сако і Ванцеті) у місті Олександрії Кіровоградської області.
Свідок ОСОБА_9 вказала, що відповідач ОСОБА_6 ОСОБА_2 є її керівником, так як вона працює у нього. Свідок зазначила, що підписувала АКТи, бо до неї прийшла позивач - ОСОБА_1 та просила їх підписати. АКТи підтверджували те, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Сако і Ванцеті) у місті Олександрії Кіровоградської області. Свідок стверджувала, що позивач їй під час підписання АКТів пояснила про необхідність отримання субсидії. Свідок перейнялася проблемою отримання субсидії позивачем, тому підписала АКТи, хоча не знала чи проживає відповідач у даному будинку та чи має особисті речі він у ньому.
За змістом ч. 2 ст. 405 ЦК України, визнання члена сім'ї власника житла таким, що втратив право користування цим жилим приміщенням, можливе внаслідок відсутності цієї особи в цьому приміщені понад один рік без поважних причин, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла.
Отже, збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, тобто волі, намірів та свідомих дій цієї особи щодо реалізації свого права на проживання у спірному приміщенні.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 16.11.16 року у справі №6-709цс16, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Однак стаття 60 СК України вказує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Судом встановлено, що право власності на будинок №6 по вул. Сако і Ванцеті у місті Олександрії Кіровоградської області визнано рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2008 року за ОСОБА_1 у період шлюбу з відповідачем та є спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
У правової позиції Верховного Суду України, висловленої в цивільній справі №6-612цс15, зазначено, що норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них. З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України. За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Виходячи з наведеного, для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю, суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтями 317 та 319 ЦК України визначено, що власникові будинку належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 155 ЖК України, жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Оскільки відповідача в установленому законом порядку не позбавлено права власності на спірний будинок він, як співвласник будинку не може бути визнаний таким, що втратив право проживання та користування будинком.
Виходячи з наведеного, вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком, з якими вона звернула до суду, є безпідставними, так як будинок №6 по вул. Кам'яній (Сако і Ванцеті) у місті Олександрії Кіровоградської області є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, тому суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 60, 63, 69 СК України, ст. 317, 319, 321, 368, 405 ЦК України ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, особи, які не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА