Справа № 405/10488/13-к
1-в/405/455/17
18 жовтня 2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
представника ДУ «Кропивницька
виправна колонія (№6)» ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Кропивницький клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, до арешту не працював, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 21.02.2005 року Ленінським районним судом м.Кіровограда за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. За постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2007 року на підставі ст. 82 КК України замінено невідбуту частину строку покарання більш м'яким у виді обмеження волі на 2 роки 2 місяці 1 день; 27.04.2015 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 303 КК України у виді 4 років позбавлення волі, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України. В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність засудженим поведінкою та ставленням до праці свого виправлення на протязі всього часу відбування покарання.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_5 № 330-М-16, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно положень ч. 2, п.2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, після фактичного відбуття засудженим не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом, за умисний тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
В силу положень частини 2 зазначеної статті головною умовою прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
В судовому засідання встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.04.2015 року ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки (а.о.с. 1-27, Т.1 ч.1).
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 20.05.2016 року відповідно до Закону України № 838-УІІІ «Про внесення зміни до Кримінального Кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року ОСОБА_5 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27.04.2015 року по 20.05.2016 рік включно та період з 05.06.2013 року по 01.08.2013 рік, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (а.о.с. 39-57. Т.1 ч.1).
Початок строку покарання - 27.04.2015 року, кінець строку - 10.12.2017 рік. На момент розгляду клопотання засуджений відбув 03 роки 10 місяців 06 днів строку покарання, призначеного судом за вчинення злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів. На момент розгляду клопотання залишилося до відбуття - 01 місяць 24 дні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 27.04.2015 року, за час відбування покарання порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав, заохочень не має (а.п. 12); з 27.04.2015 року перебував в Кіровоградському СІЗО; з 28.09.2016 року відбуває покарання в Кіровоградській ВК (№6); з 27.10.2016 року по 30.12.2016 року засуджений працював на виробництві установи, а саме в цеху по виготовленню цвяхів; стосовно скоєного злочину розкаюється, але робить це з метою отримати поблажливість; міру покарання, призначену судом, вважає надто суворою; дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом з метою встановлення з ними неслужбових стосунків; свідомо не утримує у чистоті та порядку спальне місце та при ліжкову тумбочку, має неохайний зовнішній вигляд; зневажливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується, догляд за ними не здійснює, свідомо використовує їх не за призначенням; свідомо не виконує передбачені законом вимоги персоналу установи та публічно демонструє зневажливе ставлення до цих вимог; умисно уникає виконання робіт із самообслуговування, не бачить необхідності у самостійному їх виконанні; свідомо уникає виконання робіт з благоустрою установи, або перекладає їх виконання на інших засуджених; участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі не приймає; бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу “ Професія”, але особистого прагнення не проявляє; участі у роботі самодіяльних організацій не бере, соціально-корисну активність в організації їх роботи не проявляє; характеризується негативно (а.п. 11, а.о.с. 71-73, Т.1 ч.1).
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 2 від 26.04.2012 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» під час розгляду питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Однак, клопотання засудженого ОСОБА_5 та матеріали особової справи останнього за № 330-М-16 не містять відомостей про те, що засуджений приймає активну участь у суспільному житті в установі виконання покарань та сумлінно виконує громадські доручення у процесі відбування покарання, прагне своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став.
При оцінці ставлення засудженого до праці, суд відмічає, що в ставленні засудженого до праці спостерігається позитивна тенденція покрашення, яка проявляється в працевлаштуванні на виробництві установи, що засвідчує успішність процесу його виправлення.
При цьому, при оцінці поведінки засудженого, суд виходить з того, що сумлінна поведінка, як передумова умовно-дострокового звільнення, - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого під час відбування покарання, яка полягає у стримуванні від порушень режиму, порушень правил внутрішнього розпорядку, вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, а й активна участь у суспільному житті та сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення свого загальноосвітнього рівня, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, тощо.
Так, суд відмічає, що пасивна поведінка засудженого не засвідчує виправлення та перевиховання останнього. ОСОБА_5 хоча й не допускав порушення режиму, однак його поведінка не була позитивним прикладом для інших засуджених.
З урахуванням сукупності викладених обставин, суд вважає, що засуджений, який раніше відбував покарання у виді позбавлення волі за умисні злочини і до погашення або зняття судимості знову вчинив умисний злочин, за який його було засуджено до позбавлення волі, відбув дві третини строку покарання призначеного йому судом, за вчинення умисного тяжкого злочину, має позитивне ставленням до праці, однак його поведінка, як процес виправлення та перевиховання не є взірцевою.
Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.11.2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання було відмовлено, як такому, що не довів свого виправлення. Вказана ухвала набрала законної сили 26.11.2016 року (а.п. 71-73, Т.1 ч.1).
Однак, на час повторного розгляду клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання суттєвих позитивних змін його поведінки не настало.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
За таких обставин, судом не встановлено необхідних та достатніх підстав для застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 81 КК України, а отже, в задоволенні клопотання останнього слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Копію ухвали направити до ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» для вручення засудженому ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 7 днів з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_1