Справа № 359/7100/17 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.
Провадження № 33/780/953/17 Доповідач у 2 інстанції Слива
Категорія 429 17.10.2017
17 жовтня 2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., з участю представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 та представника митниці Павленка С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС Рунова Т.В. на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2017 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Черкаси, громадянки України, тимчасово непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 гривень.
Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0369/12500/17 від 12.08.2017 року, валюту у розмірі 5 950 євро, 1 426 доларів США та 220 канадських доларів повернуто ОСОБА_2
Відповідно до постанови, 12.08.2017 року о 05:15 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянка України ОСОБА_2, яка відлітала з України до Німеччини, м. Мюнхен, рейсом №2547, літаком а/к «Lufthansa» та своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення.
Після перетину пасажиркою «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», їй було задано запитання щодо наявності в неї готівкових коштів, на що вона відповіла, що має при собі приблизно 16 000 євро. Після цього пасажирку було запрошено до службового приміщення та запропоновано пред'явити всі готівкові кошти, де нею була видана готівка в розмірі 15 950 євро, 1 426 доларів США, які знаходились у одному із відділень сумки пасажирки (ручна поклажа) та 220 канадських доларів, які знаходились у одному з відділень сумки пасажирки (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажирки належить їй особисто та її матері. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажирка не надала, до моменту перетину нею «білої лінії» до інспектора митниці не зверталася. З виявленої суми ОСОБА_2 було пропущено по 10 000 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 5 950 євро, 1 426 доларів США та 220 канадських доларів.
На вказану постанову суду, представник Київської митниці ДФС Рунов Т.В. подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає її незаконною та винесеною без врахування норм чинного законодавства та обставин справи. Суд застосував тільки основне стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації - додаткового стягнення, пославшись на те, що грошові кошти, які перевозила ОСОБА_2 є її заробітною платою, а також зазначив, що конфіскація затриманих коштів не сприятиме її вихованню та попередженню вчиненню нею нових порушень, і таке твердження вказує на поверхневе вивчення судом як обставин справи так і діючого законодавства. Тому просить постанову скасувати та постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винною за ст.471 МК України та накласти на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700,00 грн. з конфіскацією вилученої валюти.
У судовому засіданні представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вказували, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, просили залишити її без змін.
Представник Київської митниці ДФС Павленко С.А. у судовому засіданні апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи, просив апеляцію задовольнити.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 Митного кодексу України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст.471 Митного кодексу України є правильною.
При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та призначив стягнення, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Звільняючи правопорушника від стягнення у виді конфіскації вилученої у неї готівки, суд правомірно врахував наявність підтверджуючих документів про законність походження цієї валюти, а саме: той факт, що вилучена валюта є заробітною платою ОСОБА_2, яку вона офіційно отримувала, працюючи за кордоном. Вказані кошти необхідні для забезпечення повсякденного проживання її та її сім'ї.
За даних обставин, суд дійшов правомірного висновку про те, що стягнення у виді конфіскації вилученої у ОСОБА_2 валюти в розмірі 5 950 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) євро, 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) доларів США, 220 (двісті двадцять) канадських доларів покладає на правопорушника «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосований у даному випадку.
Таким чином, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2017 року є законною та обґрунтованою. Підстав для її скасування, зміни або винесення нової постанови, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС Рунова Т.В. залишити без задоволення.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.М. Слива