17.10.2017 Справа № 469/992/16-к
1-кп/469/61/17
12 жовтня 2017 року Березанський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016150150000469 від 08.07.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,
Захисником ОСОБА_4 заявлено клопотання, підтримане обвинуваченим, про повернення обвинувального акта прокурору з підстав невідповідності обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України, встановленої ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 січня 2017 року, а саме у зв"язку з неконкретним формулюванням обвинувачення.
Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечував, посилаючись на те, що існуючі недоліки обвинувального акта можуть бути усунуті у ході подальшого розгляду справи.
Судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016150150000469 від 29.08.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, надійшов до Березанського районного суду Миколаївської області 30 серпня 2016 року.
У ході судового розгляду справи прокурором складено обвинувальний акт у новій редакції від 17 жовтня 2016 року, яким дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.1 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Відповідно до обвинувального акта, 07.07.2016 року в період часу з 12:00 до 13:00 год. ОСОБА_6 , знаходячись в громадському місці на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться в зоні відпочинку АДРЕСА_1 , бажаючи показати свою перевагу над оточуючими, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті в суспільстві елементарні норми і правила поведінки, норми моралі, моральності і благопристойності у присутності великої кількості людей та потерпілої ОСОБА_7 , спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: забиття м'яких тканин правої половини обличчя, при цьому виражався нецензурною лайкою та своїми діями припинив нормальну роботу закладу.
Постановлений судом вирок від 31 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні зазначеного злочину, скасований ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 січня 2017 року у зв"язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувальний акт не містить вказівки про механізм утворення та обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 , таким чином, формулювання обвинувачення в цій частині є неконкретним.
На підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення прокурору обвинувального акта, який не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов"язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Зазначених вимог прокурором не дотримано.
Як вбачається з обвинувального акта, сформульоване прокурором обвинувачення як у редакції від 29 серпня 2016 року, так і у новій редакції є неконкретним, не містить даних щодо способу вчинення злочину, обставин його вчинення та наслідків протиправних дій, зокрема, в частині механізму утворення та обставин нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, не визначено, у чому саме полягали особлива зухвалість чи/та винятковий цинізм дій обвинуваченого та припинення роботи закладу (якого саме?), які саме дії обвинуваченого порушили громадський порядок.
Крім того, неконкретною є і правова кваліфікація кримінального правопорушення, викладена у новій редакції обвинувального акта, в частині кваліфікуючих ознак злочину (особливе зухвальство чи винятковий цинізм).
Відсутність чіткого, конкретного формулювання обвинувачення у скоєнні злочину фактично позбавляє обвинувачену особу можливості захищатися від такого обвинувачення в суді.
Враховуючи, що стороною обвинувачення протягом тривалого судового розгляду кримінального провадження не усунуто зазначені недоліки обвинувального акта, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення обвинувального акта прокурору.
Виходячи з викладеного вище, керуючись п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд-
Клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016150150000469 від 08.07.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст 296 КК України, повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя