Cправа № 127/27333/15-ц
Провадження № 2/127/486/17
Іменем України
09 жовтня 2017 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді: Гриневича В.С.,
при секретарі: Марценюк А.М.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2,
відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідача: (Вінницької міської ради): ОСОБА_5
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу №127/27333/15-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, Вінницької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування та виділ частки в натурі, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовною заявою, яка подана їх представником адвокатом ОСОБА_2, до ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_15 про визнання права власності на майно та виділ частки в натурі, в якій просили:
- визнати за ОСОБА_1 за ОСОБА_6 право власності та виділити в натурі частку із житлового будинку, що знаходиться за адресою: вулиця Москвіна, 18 в місті Вінниці, позначеному у технічному паспорті, як житловий будинок «А» та із земельних ділянок площею 0,1000 га, кадастровий номер - 0510100000:03:024:0031 призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0235 га, кадастровий номер - 0510100000:03:024:0032 для ведення садівництва, розташованих по вулиці Москвіна, 18 у місті Вінниці, відповідно до фактичного користування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом ОСОБА_18, яка померла 06 листопада 2014 року. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/24 частки домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами №18, що знаходяться по вулиці Москвіна в місті Вінниці.
В той же час ОСОБА_6 є спадкоємицею за заповітом ? частки майна ОСОБА_19, який помер 29 листопада 2012 року. Спадщина складається з 1/60 частки домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами №18, що знаходяться по вулиці Москвіна в місті Вінниці.
Як зазначає представник позивачів, за життя ОСОБА_19 самочинно прибудував додаткові приміщення (прибудови а 6, а 7, а 8) в даному житловому будинку, які на підставі декларації від 18.04.2012р. були введені в експлуатацію, а відтак ОСОБА_19 набув права власності на вказані приміщення, проте свідоцтво про державну реєстрацію права власності останній не отримував. Позивачі є спадкоємцями за заповітом, однак оскільки на вказані прибудови не існує свідоцтва на право власності, відповідно нотаріусом на вказані прибудови не було видано спадкове свідоцтво. З урахуванням тієї обставини, що позивачі є спадкоємцями за заповітом, а ОСОБА_19 набув у власність прибудови після введення їх в експлуатацію, є всі підстави стверджувати, що останні є власниками у відповідній частці на прибудови до житлового будинку по вулиці Москвіна, 18 у м. Вінниці.
Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що співвласниками будинку є ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_15, а також враховуючи те, що з урахуванням зведених прибудов частки інших співвласників зміняться, представник позивача звернулася до суду з вищевказаним позовом.
В ході розгляду справи, ухвалою суду від 18 лютого 2016 року замінено неналежного відповідача у справі ОСОБА_16 на належного - ОСОБА_7. (т. 1, а.с. 147)
Крім того, ухвалою суду від 28 березня 2016 року залучено до участі у справі, як співвідповідача - Вінницьку міську раду. (т. 1, а.с. 227)
В подальшому, ухвалою суду від 09 жовтня 2017 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог до ОСОБА_17, оскільки остання померла 23 квітня 2014 року та спірні правовідносини не допускають правонаступництва. (т. 3, а.с. 95, 96)
Поряд з тим, в ході розгляду справи ухвалою суду від 12 квітня 2016 року, за клопотання представника позивачів, у даній справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено. (т. 2, а.с. 12-13)
У зв'язку з надходженням до суду висновку судової будівельно-технічної експертизи, ухвалою суду від 11 травня 2017 року провадження у справі було відновлено та призначено справу до розгляду. (т. 2, а.с. 47)
За наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи, заявою про зміну предмету позову від 26 травня 2017 року представник позивачів просила:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/100 часток у житловому будинку, що знаходиться за адресою: вулиця Москвіна, 18 у місті Вінниці, позначеному у технічному паспорті, як житловий будинок «А» в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_18, яка померла 06 листопада 2014 року;
- визнати за ОСОБА_6 право власності на 11/100 часток у житловому будинку, що знаходиться за адресою: вулиця Москвіна, 18 у місті Вінниці, позначеному у технічному паспорті, як житловий будинок «А» в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_19, який помер 29 листопада 2012 року;
- виділити в натурі у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_6 13/50 часток у житловому будинку, що знаходиться за адресою: вулиця Москвіна, 18 в місті Вінниці, позначеному на технічному паспорті, як житловий будинок «А» за варіантом виділу, що наведений у Додатку 1 до висновку експерта №341 від 28 квітня 2017 року, виділивши їм наступні приміщення житлового будинку: 3-1 площею 8,3 кв.м., 3-2 площею 16,5 кв.м., 3-3 площею 11,5 кв.м, 3-4 площею 8,2 кв.м., 3-5 площею 9,6 кв.м., 3-6 площею 2,3 кв.м., 3-7 площею 1,6 кв.м, 3-8 площею 0,2 кв.м. (т. 2, а.с. 85, 86)
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 26 травня 2017 року, та просили їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 в судове засідання не з'явилися, однак представник відповідачів ОСОБА_20 в судовому засіданні 25.09.2017р. зазначив, що відповідачі позовні вимоги визнають, про що подав заяву, якою також просив наступні судові засідання проводити без його участі. (т. 3, а.с. 92)
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_14 (ОСОБА_4) в судовому засіданні зазначили, що позовні вимоги визнають та не заперечують щодо їх задоволення.
Представник відповідача - Вінницької міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що покладається на розсуд суду при прийняті рішення у справі.
Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 ні в судове засідання 09.10.2017р., ні в численні попередні судові засідання, не з'являлися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення повісток про виклик в судові засідання на адресу їх зареєстрованого місця проживання. В кожному випадку конверти з повістками про виклик в судові засідання поверталися до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», що розцінюється судом як належне повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали інвентаризаційної справи на будинковолодіння, надавши юридичну оцінку доказам у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право власності на частину домоволодіння №2582 від 19 лютого 2008 року, яке видано виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення від 11.10.2005р. №2205, ОСОБА_19, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 на праві приватної власності, в рівних частках, належало 1/20 частка домоволодіння, яке розташоване в м. Вінниці по вул. Москвіна за №18. (т. 2, а.с. 172, 209, т. 3, а.с. 25)
Зі вказаного свідоцтва також вбачається, що це домоволодіння складається з двох житлових будинків та у власність ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_21 переходить в будинку літ. «А»: кімнати 3-2, 3-3, житловою площею 28,0 кв.м.
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22025291 від 02.03.2009р. слідує, що на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності, КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано за ОСОБА_19, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 право приватної спільної часткової власності на домоволодіння, житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами по вулиці Москвіна, 18 в місті Вінниці, а саме по 1/60 частки за кожним. (т. 2, а.с. 173, 210, т. 3, а.с. 26)
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом №2-954 виданого 18 березня 2009 року Державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_18 є спадкоємцем померлого 25 квітня 2005 року ОСОБА_21. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з 1/60 частки домоволодіння з відповідною часткою господарських будівель та споруд №18, що знаходиться по вулиці Москвіна в місті Вінниці. (т. 2, а.с. 174)
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22457652 від 13.04.2009р. слідує, що на підставі вищевказаного свідоцтва про право спадщину за законом №2-954, КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано за ОСОБА_18 право приватної спільної часткової власності на 1/60 частку домоволодіння, житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами по вулиці Москвіна, 18 в місті Вінниці. (т. 2, а.с. 174 - на звороті)
Таким чином, з урахуванням свідоцтва про право власності на частину домоволодіння №2582 від 19 лютого 2008 року та свідоцтва про право на спадщину за законом №2-954 від 18 березня 2009 року, ОСОБА_18 на праві власності належала 1/30 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вулиці Москвіна, 18 в місті Вінниці. (1/60+1/60)
Крім того, з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок №18 по вул. Москвіна у м. Вінниці, виготовленому станом на 21.03.2012р. та станом на 01.07.2015р., вбачається, що окрім ОСОБА_19 (1/60) та ОСОБА_18 (1/30), співвласниками вказаного будинку являються: ОСОБА_7Д - 7/500 частки, ОСОБА_8 -17/25 частки, ОСОБА_9 - 1/10 частки, ОСОБА_10 - 7/500 частки, ОСОБА_11 - 7/500 частки, ОСОБА_12 - 7/500 частки, ОСОБА_13 - 7/500 частки, ОСОБА_3 - 1/40 частки, ОСОБА_14 - 1/40 частки, ОСОБА_17 та ОСОБА_15 - 1/20 частки. (т. 1. а.с. 4-10, 127-137, т. 2, а.с. 176-178, 211, 212, т. 3, а.с. 27, 28)
В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з укладенням шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на «Козак», а ОСОБА_14 змінила прізвище на «Паламарчук», що підтверджується відповідними свідоцтвами про укладення шлюбу від 15.08.2008р. та від 14.05.2011р. (т. 3, а.с. 73, 74)
З декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 18.04.2012р. №ВН 19112059758 вбачається, що в період з 1985 по 2005 рік ОСОБА_19 зведено прибудови а6, а8, до житлового будинку №18 по вул. Москвіна у м. Вінниці, які введено в експлуатацію. (т. 1, а.с. 187, 188)
29 листопада 2012 року ОСОБА_19 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ №246713 від 29.11.2012р., у зв'язку з чим відкрилася спадщина до майна померлого. (т. 2, а.с. 192, т. 3, а.с. 6)
28 січня 2013 року Другою вінницькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №32/2013 до майна померлого 29.11.2012р. ОСОБА_19 (т. 2, а.с. 187, т. 3, а.с. 1)
Відповідно до заповіту складеного 06 жовтня 2012 року та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_22, ОСОБА_19 на випадок свої смерті зробив розпорядження, відповідно до якого усе своє майно заповів ОСОБА_6. (т. 2, а.с. 195, т. 3, а.с. 9)
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_23 до нотаріальної контори звернулися: мати померлого - ОСОБА_24 та ОСОБА_6. (т. 2, а.с. 188, 189, т. 3, а.с. 2, 3)
01 вересня 2015 року Державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-1892, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_19, який помер 29.11.2012р., є ОСОБА_6 - в ? частці.
Зі змісту вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом вбачається, що спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з 1/60 частки домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер 18, що знаходиться по вулиці Москвіна в місті Вінниці. На земельній ділянці, згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 01.07.2015р., знаходиться: житловий будинок «А» загальною площею 293,7 кв.м., житловою площею 206,7 кв.м; житловий будинок «Б» загальною площею 70,0 кв.м., житловою площею 53,3 кв.м.; прибудови «А2», «Б1», «а1», «а8», «а7», «а6»; тамбур «б»; огорожа «№1-2».
Поряд цим, свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-1892 містить вказівки на те, що самочинно збудовані: прибудови: «А4», «а4», «а9»; гаражі: «В»; «Г»; погріб «п/Г1»; сарай «Г1», «Д» - в свідоцтво про право на спадщину за заповітом не включені, а також на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку вищевказаної спадщини ще не видано. (т. 1, а.с. 13, т. 2, а.с. 219, т. 3, а.с. 34 - на звороті)
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_18, прийнявши спадщину після смерті сина - ОСОБА_19, свідоцтва про право на спадщину за законом так і не отримала, оскільки 06 листопада 2014 року померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ №301961 від 13.11.2014р. (т. 2, а.с. 162 - на звороті)
Відповідно до заповіту складеного 11 січня 2013 року та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_25, ОСОБА_18 на випадок свої смерті зробила розпорядження, відповідно до якого усе своє майно заповіла ОСОБА_1. (т. 2, а.с. 171)
09 грудня 2014 року Другою вінницькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №384/214 до майна померлої 06.11.2014р. ОСОБА_18 (т. 2, а.с. 157)
ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_18 та 01 вересня 2015 року Державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-1896, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_18, яка померла 06.11.2014р., є ОСОБА_1. (т. 1, а.с. 12, т. 2, а.с. 184 - на звороті)
Зі змісту вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом вбачається, що спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з 1/24 частки домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер 18, що знаходиться по вулиці Москвіна в місті Вінниці, з яких:
- 1/60 частка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою вінницькою державною нотаріальною конторою 18.03.2009р. за реєстром №2-954;
- 1/60 частка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності №2582 на частину домоволодіння, виданого виконкомом Вінницької міської ради 19 лютого 2008 року, на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 11.10.2008р. №2205;
- 1/120 частка належала, на підставі свідоцтва про право власності №2582 на частину домоволодіння, виданого виконкомом Вінницької міської ради 19 лютого 2008 року, на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 11.10.2008р. №2205, синові померлої - ОСОБА_19, який помер 29 листопада 2012 року, спадкоємицею якого за законом була його мати - ОСОБА_18, яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.
На земельній ділянці, згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 01.07.2015р., знаходиться: житловий будинок «А» загальною площею 293,7 кв.м., житловою площею 206,7 кв.м; житловий будинок «Б» загальною площею 70,0 кв.м., житловою площею 53,3 кв.м.; прибудови «А2», «Б1», «а1», «а8», «а7», «а6»; тамбур «б»; огорожа «№1-2».
Поряд цим, свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-1892 містить вказівки на те, що самочинно збудовані: прибудови: «А4», «а4», «а9»; гаражі: «В»; «Г»; погріб «п/Г1»; сарай «Г1», «Д» - в свідоцтво про право на спадщину за заповітом не включені.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з того, що у відповідності до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами визначеними у статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За приписами частини першої та другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з частиною другою статті 1220, частиною першою статті 1221 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини - шість місяців з часу відкриття спадщини.
Як встановлено судом та зазначено вище, після смерті 29.11.2012р. ОСОБА_19 відкрилася спадщина до належного йому майна.
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_23 до нотаріальної контори звернулися: мати померлого - ОСОБА_24 - як спадкоємець обов'язкової частки після смерті сина, та ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_19, відповідно до заповіту від 06.10.2012р. заповів їй усе своє майно.
01 вересня 2015 року Державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-1892, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_19, який помер 29.11.2012р., є ОСОБА_6 - в ? частці.
Детально проаналізувавши зміст свідоцтва про право на спадщину за заповітом вбачається, що спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з 1/60 частки домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер 18, що знаходиться по вулиці Москвіна в місті Вінниці, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності №2582 на частину домоволодіння, виданого виконкомом Вінницької міської ради 19 лютого 2008 року, на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 11.10.2008р. №2205.
На земельній ділянці, згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 01.07.2015р., знаходиться: житловий будинок «А» загальною площею 293,7 кв.м., житловою площею 206,7 кв.м; житловий будинок «Б» загальною площею 70,0 кв.м., житловою площею 53,3 кв.м.; прибудови «А2», «Б1», «а1», «а8», «а7», «а6»; тамбур «б»; огорожа «№1-2».
З експлікації приміщень до плану житлового будинку садибного типу №18 літера «А» по вулиці Москвіна у місті Вінниці вбачається, що площа прибудов «а8», «а7», «а6», які на плані будинку відповідають приміщенням 3-1, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, включена до загальної площі 293,7 кв.м. житлового будинку літ. «А». (т. 1, а.с. 8-10)
Поряд цим, свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-1892 містить вказівки на те, які саме об'єкти не включено в свідоцтво про право на спадщину, а саме самочинно збудовані: прибудови: «А4», «а4», «а9»; гаражі: «В»; «Г»; погріб «п/Г1»; сарай «Г1», «Д» - в свідоцтво про право на спадщину за заповітом не включені, а також на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку вищевказаної спадщини ще не видано. (т. 1, а.с. 13)
В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_18, прийнявши спадщину після смерті сина - ОСОБА_19, свідоцтва про право на спадщину за законом так і не отримала, оскільки 06 листопада 2014 року померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ №301961 від 13.11.2014р. (т. 2, а.с. 162 - на звороті)
01 вересня 2015 року Державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-1896, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_18, яка померла 06.11.2014р., є ОСОБА_1. (т. 1, а.с. 12)
Зі змісту вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом вбачається, що спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з 1/24 частки домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер 18, що знаходиться по вулиці Москвіна в місті Вінниці, з яких:
- 1/60 частка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою вінницькою державною нотаріальною конторою 18.03.2009р. за реєстром №2-954;
- 1/60 частка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності №2582 на частину домоволодіння, виданого виконкомом Вінницької міської ради 19 лютого 2008 року, на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 11.10.2008р. №2205;
- 1/120 частка належала, на підставі свідоцтва про право власності №2582 на частину домоволодіння, виданого виконкомом Вінницької міської ради 19 лютого 2008 року, на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 11.10.2008р. №2205, синові померлої - ОСОБА_19, який помер 29 листопада 2012 року, спадкоємицею якого за законом була його мати - ОСОБА_18, яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.
На земельній ділянці, згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 01.07.2015р., знаходиться: житловий будинок «А» загальною площею 293,7 кв.м., житловою площею 206,7 кв.м; житловий будинок «Б» загальною площею 70,0 кв.м., житловою площею 53,3 кв.м.; прибудови «А2», «Б1», «а1», «а8», «а7», «а6»; тамбур «б»; огорожа «№1-2».
З експлікації приміщень до плану житлового будинку садибного типу №18 літера «А» по вулиці Москвіна у місті Вінниці вбачається, що площа прибудов «а8», «а7», «а6», які на плані будинку відповідають приміщенням 3-1, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, включена до загальної площі 293,7 кв.м. житлового будинку «А». (т. 1, а.с. 8-10)
Поряд цим, свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-1892 містить вказівки на те, що самочинно збудовані: прибудови: «А4», «а4», «а9»; гаражі: «В»; «Г»; погріб «п/Г1»; сарай «Г1», «Д» - в свідоцтво про право на спадщину за заповітом не включені.
Таким чином, прибудови «а8», «а7», «а6» до житлового будинку садибного типу №18 літера «А» по вулиці Москвіна у місті Вінниці, що на плані будинку відповідають приміщенням 3-1, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, які в свою чергу введені ОСОБА_19 в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 18.04.2012р. №ВН 19112059758, були включені до переліку спадкового майна, на яке відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_19, та в подальшому - ОСОБА_18, та відповідно вказані приміщення знайшли своє відображення, як в технічному паспорті на житловий будинок, так і в свідоцтвах про право на спадщину, виданих 01 вересня 2015 року Державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори №2-1896 та №2-1892.
При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність введених в експлуатацію прибудов та включення їх до складу спадкового майна не змінило розмір частки померлого ОСОБА_19 у праві спільної часткової власності.
Так, відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. (ч.1 ст. 358 ЦК)
В той же час, відповідно до частини третьої статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності є правом, а не обов'язком особи, яка здійснила поліпшення майна, при цьому право на відповідне збільшення частки майна виникає лише за умови, що поліпшення майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Проте, матеріали справи не містять доказів реалізації ОСОБА_19 права на збільшення своєї частки у спільній частковій власності у зв'язку зі зведенням прибудов, а також не містять доказів того, що ОСОБА_19 в період з 1985 по 2005 рік отримував згоду співвласників житлового будинку на зведення прибудов а6, а7 та а8 до житлового будинку №18 по вул. Москвіна у м. Вінниці, які в подальшому було введено в експлуатацію.
В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 пояснила, що їй невідомо чи отримувалася ОСОБА_19 згода на зведення прибудов а6, а7 та а8 до житлового будинку №18 по вул. Москвіна у м. Вінниці, однак така згода отримувалася ОСОБА_19 при подачі для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Однак, суд звертає увагу на те, що «згода співвласників на поліпшення майна» в розумінні статті 357 ЦК, та «згода співвласників на прийняття об'єкта в експлуатацію» не є тотожними поняттями, а є різними юридичними категоріями, які застосовуються до різних за змістом правовідносин.
При цьому, частиною четвертою статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оскільки позивачами не доведено обставин, щодо отримання чи неотримання ОСОБА_19 згоди співвласників житлового будинку на зведення прибудов а6, а7 та а8 до житлового будинку №18 по вул. Москвіна у м. Вінниці, відсутні підстави стверджувати, що у ОСОБА_19 виникло право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності.
Поряд з цим суд наголошує, що відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Як зазначено вище, за наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи, заявою про зміну предмету позову від 26 травня 2017 року представник позивачів просила:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/100 часток у житловому будинку, що знаходиться за адресою: вулиця Москвіна, 18 у місті Вінниці, позначеному у технічному паспорті, як житловий будинок «А» в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_18, яка померла 06 листопада 2014 року;
- визнати за ОСОБА_6 право власності на 11/100 часток у житловому будинку, що знаходиться за адресою: вулиця Москвіна, 18 у місті Вінниці, позначеному у технічному паспорті, як житловий будинок «А» в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_19, який помер 29 листопада 2012 року;
- виділити в натурі у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_6 13/50 часток у житловому будинку, що знаходиться за адресою: вулиця Москвіна, 18 в місті Вінниці, позначеному на технічному паспорті, як житловий будинок «А» за варіантом виділу, що наведений у Додатку 1 до висновку експерта №341 від 28 квітня 2017 року, виділивши їм наступні приміщення житлового будинку: 3-1 площею 8,3 кв.м., 3-2 площею 16,5 кв.м., 3-3 площею 11,5 кв.м, 3-4 площею 8,2 кв.м., 3-5 площею 9,6 кв.м., 3-6 площею 2,3 кв.м., 3-7 площею 1,6 кв.м, 3-8 площею 0,2 кв.м. (т. 2, а.с. 85, 86)
Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. (ч. 2 ст. 11 ЦПК)
Так, згідно з висновком експерта №341 за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 28.04.2017р., розмір частки житлового будинку літ. «А», а саме кімнати 3-2, 3-3 у домоволодінні №18 по вулиці Москвіна у місті Вінниці становить 4% або 2/50 частки. Розмір частки прибудови літ. «а6», літ. «а7», літ «а8» до складу яких входять приміщення коридору 3-1, кімнати 3-4, кухні 3-5, санвузла 3-6, коридору 3-7, комори 3-8 у домоволодінні №18 по вулиці Москвіна в місті Вінниці становить 22% або 11/50 часток. (т. 2, а.с. 34)
Однак, як встановлено судом, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_19 (29.11.2012р.), йому на праві приватної власності належало 1/60 частки домоволодіння, яке розташоване в м. Вінниці по вул. Москвіна за №18, а на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_18 (06.11.2014р.) їй на праві власності належало 1/24 частки домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер 18, що знаходиться по вулиці Москвіна в місті Вінниці.
Отже, зазначені у висновку експерта 2/50 частки та 11/50 частки домоволодіння, яке розташоване в м. Вінниці по вул. Москвіна за №18 не належали померлим ОСОБА_19 та ОСОБА_18, а відтак вимоги позивачів на про визнання права власності на вказані частки будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом та їх виділ в натурі, не ґрунтуються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.
Окремо суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_18, яка в свою чергу прийняла спадщину після смерті ОСОБА_19, однак своє право на спадщину не оформила.
Суд враховує, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до норм частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК, чинна на час відкриття спадщини).
На вказане звернув увагу і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».
Як слідує з матеріалів справи, померлій ОСОБА_18 належали лише майнові права щодо майна померлого ОСОБА_19Л, а не право власності на нерухоме майно, а тому саме майнові права перейшли до позивача ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання права власності за позивачами на частку в будинковолодінні в порядку спадкування за заповітом задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про виділення частки в натурі, то суд звертає увагу, що позивачі просять виділити в натурі 13/50 часток, тобто самостійно збільшену частку, як суму часток 11/50 та 2/50 (розмір частки перерахований позивачами виходячи з фактичного користування приміщеннями). Дана вимога є похідною від первинних вимог, а тому зважаючи на те, що в задоволенні первинних вимог відмовлено, то відповідно не підлягає задоволенню і дана вимога.
При цьому суд звертає увагу, що з вимогами про виділ іншої частки позивачі не зверталися.
До того ж суд відмічає, що відповідно до частини четвертої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.
У частині другій статті 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).
Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові №6-12 цс13 від 03.04.2013 року.
Однак, позивачі, звертаючись до суду з вищевказаними позовними вимогами, на вказані положення уваги не звернули.
Відповідно до частини другої статті 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що главою 86 ЦК України, Законом України “Про нотаріат”, підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, лише тоді виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Згідно з пунктом 3 розділу 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання прав на спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Однак, в судовому засіданні з пояснень представника позивачів та зі спадкових справ заведених Другою вінницькою державною нотаріальною конторою до майна померлого 29.11.2012р. ОСОБА_19 та померлої 06.11.2014р. ОСОБА_18, встановлено, що нотаріус не відмовляв ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у вчиненні нотаріальних дій та відповідних постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії не виносив, а навпаки вчинив нотаріальні дії та видав спадкоємцям 01 вересня 2015 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-1896 та №2-1892, що в свою чергу свідчить про передчасність позовних вимог.
Що стосується визнання позовних вимог представником відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 - ОСОБА_20 та відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_14 (ОСОБА_4) слід зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З урахуванням викладеного вище, а також враховуючи те, що в разі задоволення позову розмір часток всіх співвласників в оспорюваному житловому будинку зміниться, а також беручи до уваги те, що відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 в жодному з судових засідань не були присутні та не висловили своєї думки щодо позовних вимог, суд вважає, що визнання представником відповідачів та відповідачами позовних вимог суперечить закону та порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_15Ф.), а тому визнання позову судом не приймається.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За правилами частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та в їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З огляду на те, що в задоволені позову відмовлено, судові витрати слід залишити без відшкодування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 174, 88, 212-215, 218, 360-7 ЦПК України, -
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати залишити без відшкодування.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя